УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 червня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Овідіопольського РБТІ, Громадської організації садоводів «Кароліно» про визнання недійсними рішень, державного акту про право власності на земельну ділянку, про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, договору купівлі-продажу та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_1 і, уточнивши свої вимоги, просила про визнання недійсними рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 12 жовтня 2005 року № 2388 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в СК «Кароліно», рішення сільради від 26 січня 2006 року № 2606 № 2606 про безкоштовну передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0, 112 га. в СК «Кароліно», державного акту від 6 грудня 2007 року про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 112 га. та про визнання права власності на земельну ділянку НОМЕР_2 площею 600 кв.м., розташовану в СК «Кароліно» у с.Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області.
Позивачка зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу садового будинку, укладеного між нею та ОСОБА_6 15 листопада 2007 року, вона набула права власності на садовий будинок, що розташований на земельній ділянці НОМЕР_2, площею 600 кв.м. у СК «Кароліно».
Посилаючись на те, що земельна ділянка знаходиться в її користуванні, а рішення сільради порушують її права, позивачка просила задовольнити позов.
Головуючий у 1 інст. Гандзій Д.М. Справа № 22ц-3671/2008
Доповідач Федорова А.С. Категорія ЦП -45
Відповідачі позов не визнали.
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про визнання недійсними: договору дарування садового будинку від 28 липня 1994 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4; договору дарування садового будинку від 07 жовтня 1998 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5; свідоцтва про придбання ОСОБА_6 нерухомого майна з прилюдних торгів від 15 жовтня 2007 року; договору купівлі-продажу садового будинку від 15 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що рішенням правління СК «Кароліно» від 17 березня 2001 року ОСОБА_9 і ОСОБА_7 були виключені з членів кооперативу, а він був прийнятий у члени кооперативу і за ним закріплені земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Рішенням правління СК «Кароліно» та рішенням сільської ради від 12 жовтня 2005 року земельні ділянки були об'єднані в одну під НОМЕР_2 загальною площею 0, 11 га і 6 грудня 2007 року йому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0, 112 га. З 2001 року він почав будівництво будинку, яке ще не закінчено.
Ухвалою суду від 5 березня 2008 року позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Овідіопольського районного суду від 6 червня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.122 ЦПК суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
Всупереч вимогам закону провадження у справі за позовом ОСОБА_2 відкрито ухвалою судді від 20 грудня 2007 року за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.119 ЦПК. Так, заяву підписано та подано від імені позивачки особою, яка не мала повноважень на ведення справи. (а.с.9, 28) Довіреність ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_10, який подав позовну заяву 17 грудня 2007 року, була надана лише 22 грудня 2007 року, тобто після відкриття провадження у справі. (а.с.114) Тому суд не мав підстав для відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.
Згідно зі ст.158 ЦПК розгляд цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу за відсутності відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не повідомлених про час і місце судового засідання у встановленому ст.ст. 74-76 ЦПК України порядку.
Розглянувши справу за відсутності зазначених відповідачів суд вважав, що їх належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, проте у судове засідання відповідачі повторно не з'явилися, причини неявки суду невідомі.
Між тим, повідомлення про виклик відповідачів до суду на 6 червня 2008 року було опубліковано в газеті «Чорноморські новини» від 17 травня 2008 року.(а.с.165)
Відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК України відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі.
У позові ОСОБА_1 зазначив місце проживання цих відповідачів і за зазначеними адресами раніше вони отримували повістки на судові засідання (а.с.55, 56, 86, 162) Проте в матеріалах справи відсутні належні докази про направлення відповідачам судових повісток про виклик в судове засідання за вказаною у позові їх адресою.
За таких обставин, місцевий суд не мав правових підстав для виклику відповідача на засідання суду в порядку, передбаченому ч.9 ст.74 ЦПК України.
Таким чином, розгляд справи було проведено судом з порушенням вимог процесуального закону, оскільки відповідачів не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст.311 ЦПК є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Встановлено також, що відповідачка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про що надано свідоцтво про смерть № НОМЕР_3 Однак суд вирішив спір щодо померлої відповідачки ОСОБА_4, не з'ясувавши, хто є її правонаступником, та у встановленому законом порядку не вирішивши питання про його залучення до участі у справі, тобто з порушенням вимог ст.ст. 37 ч.1, 201 ч.1 п.1 ЦПК.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір дарування садового будинку від 28 липня 1994 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, і в заяві зазначив, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.86, 87)
Незважаючи на те, що вимоги про визнання угоди недійсною можуть бути заявлені до осіб, які уклали цю угоду, суд в порушення вимог ч.1 ст.33, ч.1 ст.37 ЦПК не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості відповідача правонаступника ОСОБА_7, що також є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Всупереч вимогам ст.33 ЦПК суд не обговорив питання про притягнення до участі у справі в якості третіх осіб нотаріусів, які посвідчили оспорювані договори дарування та купівлі-продажу.
Розглянувши справу за відсутності відповідачів та заінтересованих осіб, суд не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не уточнив правові підстави позовів, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином юридичну сутність правовідносин сторін, їх права та обов'язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Ці вимоги закону суд не виконав, розглянувши справу поверхово та однобічно, не перевірив належним чином доводи сторін, а також третіх осіб-Кароліно-Бугазької сільської ради та ГОС «Кароліно», які заперечували проти позову ОСОБА_2 і стверджували, що вони ніколи не вирішували питання про передачу садового будинку ОСОБА_7 і цей будинок був побудований ОСОБА_1 Однак суд не з'ясував, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є фактичні дані, які мають значення для справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд визнав недійсним рішення сільської ради № 2606 від 26 січня 2006 року в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 112 га.(ділянка НОМЕР_2), та Державний акт про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 112 га, а також визнав право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 600 кв.м. (ділянка НОМЕР_2), не звернувши увагу на те, що предметом спору є ділянка НОМЕР_2, яка до об'єднання ділянок НОМЕР_1 і НОМЕР_2, мала площу 0, 055га. (а.с.25, 96, 127), і не мотивував це рішення. При цьому суд не з'ясував, з яких саме підстав ОСОБА_2 вимагає визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 600 кв.м. і якими правовстановлюючими документами підтверджується такий розмір ділянки НОМЕР_2.
За таких обставин, рішення суду не можна вважати законним та обгрунтованим, воно не відповідає вимогам ст.ст.213, 214, 215 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення або зміни рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.3, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 червня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.