Справа № 22ц/1851     Головуючий у суді 1-ї інстанції: Борисюк Р.М.

Категорія 20     Суддя-доповідач: Рафальська І.М.

УХВАЛА

Іменем України

5 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

при секретарі Сухоребрій Т.А.,

з участю сторін, їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку за апеляційною скаргою позивачки на рішення Новоград-Волинського міськрайсуду Житомирської області від 30 липня 2008 року,

встановила:

У червні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом /позовні вимоги уточнені 20.03.08р.-а.с.108/ та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 Зазначала, що цей правочин був посвідчений 25.03.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 Підписуючи його, вважала, що розпоряджається своїм будинком на випадок смерті. Пізніше вияснила, що замість заповіту, який фактично мала на увазі, уклала з відповідачкою договір купівлі-продажу власного житла, хоча такого наміру у неї не було, будь-яких коштів за будинок вона не одержувала, до бюро технічної інвентаризації за документами не зверталася. Помилилася відносно умов укладеного правочину, за віком та станом психічного здоров'я не могла правильно зрозуміти зміст документу, який підписала, через хворобу очей не могла належним чином його прочитати.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайсуду Житомирської області від 30 липня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з позивачки на користь держави судовий збір 211 грн. 11 коп.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення міськрайсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, а справу направити на новий розгляд; посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд не з'ясував дійсне волевиявлення сторін угоди, не взяв до уваги, що відповідачка ніяких грошей їй не передавала, наміру продавати будинок вона не мала, до бюро технічної інвентаризації за документами не зверталася.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, 25 березня 2006 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу: ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила житловий АДРЕСА_1 Цей договір посвідчений 25.03.2006р. приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5 за реєстром № 658 / а.с.3/.

ОСОБА_3 просила визнати даний договір недійсним з підстав, передбачених ст.229 ЦК України. За цією статтею, якщо особа, яка вчинила правочин, домилилася щодо- обставин, які мають істотне значення, , то такий, правочин може, бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.П постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. зі змінами, під помилкою...слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Так, під час розгляду цивільної справи за позовом Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, доводи ОСОБА_3 зводилися до того, що ОСОБА_4 ввела її в оману при укладенні цього договору, а фактично вона мала намір укласти договір довічного утримання. Про це зазначено і в рішенні апеляційного суду Житомирської області від 17 травня 2007 року /а.с.23-24/.

Доводи позивачки у даній справі про те, що вона фактично мала на увазі вже не договір довічного утримання, як у попередній справі, а складення заповіту /а.с.108/. колегія суддів до уваги не бере, оскільки вона надала нотаріусу весь пакет документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу, в той час як для складення та посвідчення заповіту необхідний лише паспорт особи, про що позивачка знада. Такий висновок випливає з пояснень представника позивачки про те, що ОСОБА_3 заповіти складала неодноразово на різних осіб. Крім того, заповіт є одностороннім правочином, а в оспорюваному договорі брали участь дві сторони, обидві підписали договір, про що позивачці було також відомо.

При оформленні договору купівлі-продажу у нотконторі їй було роз'яснено, зокрема, зміст вищезгаданої ст.229 /про це зазначено у самому правочині/. Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_5 показав, що оспорюваний правочин є дійсним волевиявленням ОСОБА_3 Цей договір вона особисто детально прочитала і підписала, чітко орієнтувалась в тому, що відбувається.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, які проживають по сусідству з позивачкою, в судовому засіданні першої інстанції також показали, що позивачка у 2006 році самостійно читала газети, приймала ліки, виходила самостійно з будинку, орієнтувалася в подіях та обставинах. Свідок ОСОБА_6 ствердила, що відповідачка позичила в неї 200 доларів США для купівлі будинку.

Крім того, у акті судово-психіатричної експертизи від 2.12.2006р. /договір укладений 25.03.2006р. /а.с. 178-182/, яка була проведена за ухвалою Новоград-Волинського райсуду по справі № 2-69 /а.с.182/, зазначено, що „позивачка чітко орієнтується в питаннях дарування, заповіту, продажу, розуміє різницю між ними, акцентує увагу на тому, що домовленості про продаж не було, відповідачка мала доглядати її, зробити ремонт, але своїх обіцянок не виконала".

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Оскільки позивачка не надала суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог, то міськрайсуд прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайсуду Житомирської області від 30 липня 2008 року, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.