Справа №22ц-86/2010 р. Головуючий у першій інстанції - Ковальова Т.Г.
Категорія - цивільна Доповідач – Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді БОЙКО О.В.,
суддів: ЛАЗОРЕНКО М.І., ДЕМЧЕНКО Л.М.,
при секретарі ПІЛЬГУЙ Н.В.,
з участю: прокурора Димедка Д.А., представника Ніжинської райдержадміністрації – Бурнос М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 листопада 2009 року по справі за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 листопада 2009 року і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Оскаржуваним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 листопада 2009 року позовні вимоги Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області задоволено, розірвано договір оренди земельних ділянок загальною площею 25,9017 га, розташованих на території Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 07 грудня 2007 року, укладеного між Ніжинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 та стягнуто судові витрати.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для розірвання договору оренди є нецільове використання земельної ділянки, оскільки на момент розгляду справи в суді орендована земельна ділянка оброблялась від забур’янення на підставі договору підряду від 12.10.2009 року і вважає, що відсутні підстави для посилання суду на положення ст. 143 ЗК України.
Крім того, апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендодавець вимагав від відповідача використання земельної ділянки за цільовим призначенням, як передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України „Про оренду землі.”
Апелянт не згоден з посиланням суду першої інстанції на акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.10.2008 року та від 30.07.2009 року, оскільки, на думку апелянта, вони є безпідставними, складені з порушенням чинного законодавства і не можуть братись судом до уваги як належний доказ в силу ст. 59 ЦПК України.
Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не були застосовані положення ч. 1 ст. 651 ЦК України, оскільки виходячи з даної норми матеріального права позивач повинен був довести факт шкоди, яка заподіяна йому внаслідок невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, а також зазначає, що ні Закон України „Про оренду землі”, ні договір не містять визначеної підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки як нецільове використання орендованої землі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора в особі Ніжинської районної державної адміністрації, суд першої інстанції виходив з того, що копіями актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06 жовтня 2008 року та від 30 липня 2009 року підтверджується, що відповідач взагалі не обробляв земельні ділянки, які є забур’янені, що вважається невиконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням відповідно до ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” і є підставою для розірвання договору.
Наведені висновки суду 1 інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та не суперечить нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Судом по справі встановлено, що 07 грудня 2007 року між Ніжинською державною районною адміністрацією та ОСОБА_7 був укладений договір оренди земельних ділянок загальною площею 25,9017га для ведення фермерського господарства строком на 49 років /а.с. 4-7/, що свідчить про те, що сторонами було досягнуто всіх необхідних умов по даній угоді і орендар отримав в користування земельну ділянку.
Актами обстеженням зазначених земельних ділянок від 06.10.2008 року та від 30.07.2009 року було встановлено, що відповідач використовує земельні ділянки не за цільовим призначенням, чим порушує чинне земельне законодавство /а.с. 8, 9/.
Відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі” однією з істотних умов договору є умова використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Згідно з положеннями ст. 24 вищезазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди, при цьому на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених законом та іншими законами України.
Як вбачається з положень п.”а” ст. 143 ЗК України в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги про те, що договір не містять такої підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки - як нецільове використання орендованої землі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони спростовуються вищенаведеним.
Та обставина, що відповідач 12 жовтня 2009 року уклав договір підряду з фермерським господарством „Заньківське” на очищення орендованої земельної ділянки від бур’янів не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення суду.
Керуючись ст..ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 листопада 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України впродовж двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Го ловуючий: Судді: