2-6050/2008//

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2008 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Вербицької Н.В.,

при секретарі - Солтис О.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про застосування наслідків недійсності угоди купівлі-продажу, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, дарування заповіту, свідоцтва про право на спадщину, витребування з чужого незаконного володіння квартири, усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

12.01.1996 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 за участю третьої особи ОСОБА_2, Одеської універсальної товарної біржі «Джип» про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним та приведення сторін до попереднього стану. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 1979 року перебуває з ОСОБА_7 в зареєстрованому шлюбі. Придбана в 1994 році вищезазначена квартира продана її чоловіком ОСОБА_2 без її згоди та відому з приховуванням факту перебування в зареєстрованому шлюбі. На підставі викладеного, договір купівлі-продажу квартири, яка є спільною власністю подружжя, повинен бути визнаний недійсним. Згодом позивачка доповнила свої вимоги

виселенням ОСОБА_2 зі спірної квартири та стягненням з ОСОБА_2 та біржі «Джип» моральної шкоди.

ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, звернувшись із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання його добросовісним набувачем квартири.

Справа розглядалась судоми неодноразово. Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 30.07.2001 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 17.10.1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Одеській універсальній товарній біржі «Джип», та поверненням сторін до попереднього стану - з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 С стягнуто 93 685 грн. Крім того, ОСОБА_2 виселено зі спірної квартири, з Одеської універсальної товарної біржі «Джип» стягнуто 2 000 грн. моральної шкоди, з відповідачів стягнуті судові витрати . В позові ОСОБА_2 про визнання його добросовісним набувачем, визнання договору від 17.10.1995 року таким, що відбувся, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено (а.с.204-207 т.1).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.01.2002 року рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30.07.2001 року скасовано, ухвалене нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову у позові ОСОБА_1 (246-252 т.1).

Ухвалою Верховного Суду України від 24.03.2004 року рішення апеляційного суду Одеської області від 22.01.2002 року та рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30.07.2001 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 93 695 грн. в рахунок вартості квартири та стягненні судових витрат скасовано з направленням справи на новий розгляд. В решті - рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30.07.2001 року залишено без змін (а.с.266-267 т.1).

При новому розгляді справи ОСОБА_1 неодноразово уточнювала та доповнювала свої вимоги. Згідно останніх уточнень від 14.08.2007 року (а.с. 165-166 т.2) просила застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного 17.10.1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Одеській універсальній товарній біржі «Джип», стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4 200 грн., що дорівнює вартості квартири, зазначеної у вищенаведеному договорі купівлі-продажу квартири, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 21.03.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 05.04.2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, визнати недійсним заповіт ОСОБА_9, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори 05.04.2002 року, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 22.09.2004 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9 С Й., витребувати від ОСОБА_5 з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1, повернувши ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у власність спірну квартиру, зобов'язати Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_6 з реєстраційного обліку по квартирі АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_6 із зазначеної квартири.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений, від отримання судової повістки відмовився, що підтверджується відміткою кур'єра. Згідно ч.8 ст. 76 ЦПК України ОСОБА_2 вважається повідомленим про день слухання справи. З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач уточнений позов не визнавав, посилаючись на те, що спірна квартира знаходиться на законних підставах у приватній власності ОСОБА_5, відповідно до Конституції України право власності є непорушним, тому повернути квартиру у

спільну власність ОСОБА_3 не має можливості. Вимоги ОСОБА_1 щодо повернення ОСОБА_2 4 200 грн. він вважає безпідставними, оскільки під час наступного укладання договору купівлі-продажу таке відшкодування вже відбулось. Тому ствердження, що квартира вибула з володіння поза волею власника безпідставно, і витребувати її на підставі ст.145 ЦК України незаконно.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений, про причини неявки не сповістив.

ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, повідомлялись про день слухання справи кожен окремо, від отримання судової повістки відмовилися, що підтверджується відмітками кур'єра. Згідно ч.8 ст.76 ЦПК України вважаються повідомленими про день слухання справи.

Представник Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі СГІРФО в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений завчасно, про причини неявки не сповістив.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними обставинами.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 11.08.1979 року перебувають в зареєстрованому шлюбі (а.с.6 т.1).

В період шлюбу, а саме 05.10.1994 року ОСОБА_3 придбав за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1. 17.10.1995 року ОСОБА_3 в порушення ст.23 КпШС України без згоди дружини ОСОБА_1 продав зазначену квартиру ОСОБА_2. Договір посвідчений на Одеській універсальній товарній біржі «Джип». В зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений в порушення вимог ст.ст.47, 48 ЦК УРСР та ст.23 КпШС України рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 30.07.2001 року він був визнаний недійсним. Цим же рішенням відмовлено в позові ОСОБА_2 у визнання його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2, визнання за ним права власності на спірну квартиру. Рішенням обґрунтована підстава повернення сторін в попередній стан та передача квартири АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_3.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.03.2004 року рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30.07.2001 року в цій частині залишено без змін.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, які встановлені судовим рішенням у цивільній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо визнання недійсною угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеної 17.10.1995 року на Одеській універсальній товарній біржі «Джип» між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд вважає

встановленими та такими, що звільнені від подальшого доказування.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.03.2004 року також підтверджені обставини необхідності повернення сторін у попередній стан, рішення Малиновського районного суду м.

ОСОБА_10 скасовано лише в частині встановлення судом вартості квартири АДРЕСА_1, яку ОСОБА_3 зобов'язаний повернути ОСОБА_2, та яку необхідно встановити, виходячи із ціни квартири, зазначеної в договорі купівлі-продажу. Відповідно до ч.4 ст.33 8 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

З договору купівлі-продажу вбачається, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_2 за 420 млн. крб.

Задовольняючи вимоги позивачки щодо повернення сторін за угодою від 17.10.1995 року до попереднього стану, суд вважає, що грошова сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, повинна становити 4 200 грн., що дорівнює 420 млн. крб.

21.03.2002 року ОСОБА_2, набувши статус власника квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 22.01.2002 року, яке було скасовано ухвалою Верховного Суду України від 24.03.2004 року, продав зазначену квартиру ОСОБА_8, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.03.2002 року, посвідченого нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 (а.с. 128 т.2).

05.04.2002 року ОСОБА_8 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_9, що підтверджується договором дарування посвідченого 05.04.2002 року нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 (а.с. 129 т.2).

В цей же день ОСОБА_9 був складений заповіт, посвідчений тим же державним нотаріусом, відповідно до якого ОСОБА_9 все своє майно заповідала ОСОБА_5

02.09.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9, яка сталася 31.01.2004 року, власником квартири АДРЕСА_1 стала ОСОБА_5 (а.с. 130 т.2).

ОСОБА_1 за уточненими позовними вимогами просила суд застосувати як наслідки недійсності угод, так і витребувати квартиру з чужого незаконного володіння, повернувши її у власність подружжя. Проте, ці позовні вимоги не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки мають різну правову природу.

На момент вчинення оспорюванних правочинів ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 формально мали статус власників спірної квартири, тобто дії, вчиненні щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 були проведені відповідно до вимог, встановлених на той момент чинним законодавством. Тому підстав для визнання договору купівлі-продажу від 21.03.2002 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, договору дарування від 05.04.2002 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 С Й., заповіту, складеного ОСОБА_9 05.04.2002 р. на підставі ст.48 ЦК УРСР немає. Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснено, що у разі визнання угоди недійсною за ст.48 ЦК України, суд повинен у рішенні послатись на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Оскільки правовідносини щодо свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та витребування майна з чужого незаконного володіння виникли під час дії ЦК України, підлягають застосуванню положення цього кодексу.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 02.09.2004 року, виданого на ім'я ОСОБА_5, суд виходить з того, що при добросовісності набувача угода може бути визнана недійсною в тому разі, коли відповідно до ст.388 ЦК України, власник вправі витребувати від нього майно.

П.3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у відповідача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від нього.

Добросовісне придбання згідно зі ст.388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

В судовому засіданні встановлений факт вибуття спірної квартири з власності ОСОБА_1 поза її волею, тому вимоги ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_5 спірної квартири у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Положення ч.4 ст.41 Конституції України про те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, не виключає можливості застосування ст.388 ЦК України. Встановлені цією нормою обмеження щодо витребування власником майна від добросовісного набувача не можуть розглядатися як протиправне позбавлення права власності.

Суд роз'яснює ОСОБА_8 відповідно до ст.238, 239 ЦК України (в редакції 1963 року) право на відшкодування збитків від ОСОБА_2 зі відсудження проданої речі.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку та виселення ОСОБА_6, суд виходив з того, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1, яка незаконно вибула з її володіння.

Згідно довідки про склад сім'ї та прописку в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_6 - син ОСОБА_5(а.с.142 т.2).

Право ОСОБА_6 на користування спірною квартирою є похідним від права власності ОСОБА_5 на дану квартиру. В зв'язку з витребування квартири АДРЕСА_1 із власності ОСОБА_5, член її сім'ї - ОСОБА_6 позбавляється права користування цією квартирою.

Оскільки проживання та реєстрація ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 перешкоджає позивачці, як власнику, повною мірою здійснювати своє право власності, суд вважає, що вимоги про зобов'язання Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_6 з реєстраційного обліку та виселення зі спірної квартири відповідно до ст.319 ЦК України законними та обґрунтованими.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.48, 238, 239 ЦК УРСР, ст.ст.330, 388, п.4 Заключних та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України Одеській області про застосування наслідків недійсності угоди купівлі-продажу, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, витребування з чужого незаконного володіння квартири, усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 в ОСОБА_10, укладеної 17.10.1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрованої на Одеській універсальній товарній біржі «Джип».

Стягнути з ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 4 200 грн., що дорівнює сумі, зазначеної в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 02.09.2004 року, виданої Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.

Витребувати від ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність на користь подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою 24 будинку 68 по вул. Рекордній в м.Одесі.

Виселити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі СГІРФО зняти ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за адресою: Одеса, АДРЕСА_4.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 державне мито на користь держави в розмірі 51 грн. та ІТЗ в розмірі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня отримання повного тексту рішення з подальшою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.