Справа № 303/1761/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

       22 жовтня 2018 року м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

       головуючого судді: Джуги С.Д.

       суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.

       з участю секретаря судового засідання: Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 08 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

встановив:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі по тексту – ПАТ «ОТП Банк») звернулося до Мукачівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2006 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір відповідно до якого остання отримала кредитні кошти на суму 30 000 Євро. 16.07.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладений Додатковий договір №2 до кредитного договору, згідно п.2.1.1. якого ОСОБА_3 прийняв на себе всі зобов’язання за Кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого на підставі ст. 543 ЦК України став солідарним боржником.

В забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором 05.09.2006 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки.

ОСОБА_2 порушила свої зобов’язання за кредитним договором у зв’язку з чим банком направлялися відповідачам вимоги від 03.11.2015 р. та від 19.01.2016 р. про дострокове виконання зобов’язань, однак такі ними були проігноровані.

Станом на 10.03.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 21105,58 Євро.

Зважаючи на викладене просив суд: 1) стягнути солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 21 105,58 Євро; 2) стягнути солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 21 105,58 Євро.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 08 червня 2016 року даний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість в розмірі 7035,19 Євро та судові витрати в розмірі 2745,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість в розмірі 7035,19 Євро та судові витрати в розмірі 2745,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість в розмірі 7035,19 Євро та судові витрати в розмірі 2745,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» 420 грн. за публікацію в пресі оголошення про виклик відповідача.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що банком не надано доказів отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, а тому такий кредитний договір є неукладеним. Вважає, що документами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості є виключно первинні бухгалтерські документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Всупереч наведеному банк не надав таких документів та належного розрахунку боргу. Крім того, вважає, що порука є припиненою, оскільки з моменту прострочення строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням і до пред’явлення позову спливло більше шести місяців.

Також дане рішення оскаржено в апеляційному порядку ПАТ «ОТП Банк», який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначає, що суд безпідставно стягнув заборгованість з відповідачах у рівних частках, оскільки в даному випадку передбачена солідарна відповідальність.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 31 серпня 2016 року апеляційні скарги ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 105,58 євро.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 551,51 євро.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою ВССУ від 29.11.2017 року скасовано рішення апеляційного суду Закарпатської області від 31.08.2016 року, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

Таким чином предметом даного апеляційного провадження є апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 08 червня 2016 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що боржником належним чином не виконуються умови укладеного між сторонами кредитного договору, а тому у позивача виникло право на дострокове повернення кредитних коштів, які відповідачі мають сплатити в рівних частках відповідно до ст. 540 ЦК України.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2006 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CNL-801/051/2006, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти на суму 30 000 Євро з встановленою відсотковою ставкою в розмірі 12,99 % + FIDR (Т.1 а.с.8-12).

16.07.2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений Додатковий договір №2 до кредитного договору, згідно п.2.1.1. якого ОСОБА_3 прийняв на себе всі зобов’язання за Кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого на підставі ст. 543 ЦК України став солідарним боржником (Т.1 а.с.13, 14).

16.07.2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений Додатковий договір №3 до кредитного договору, яким внесено зміни до кредитного договору, зокрема: відсоткова ставка з 05.08.2013 року встановлена у розмірі 7,21% + UIRD (український індекс ставок за депозитами фізичних осіб) (п.2.1.2.); викладено графік платежів у новій редакції (повернення кредиту визначено ануїтетними платежами) (п.п.2.1.3., 2.1.4.1.); сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості та розміри погашення простроченого кредиту в сумі 1104,83 Євро та прострочених відсотків в сумі 481,84 Євро, які виникли в період з 05.05.13р. по 05.07.13р. (п.2.3.); змінено дату остаточного повернення кредиту на 05.09.2021 року (п.2.5.) (Т.1 а.с.15-17).

05.09.2006 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно якого останній поручився за виконання ОСОБА_2В, своїх зобов’язань за кредитним договором № CNL-801/051/2006 від 05.09.2006 року (Т.1 а.с.19-21).

16.07.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №2 до договору поруки, яким внесено зміни до зазначеного договору поруки. Зокрема: визначено, що кредитним договором є договір № CNL-801/051/2006 від 05.09.2006 року з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками до нього (п.1); визначено дату остаточного повернення кредиту не пізніше 05.09.2021 року та встановлено, що на дату підписання цього договору сума отриманого кредиту становить 18699,80 грн. (п.3) (Т.1 а.с.22, 23).

Аналізуючи всі вищезазначені договори колегія суддів констатує наступне.

Одним із принципів цивільного права є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).

Частиною 1 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, внаслідок підписання договору від 16.07.2013 року ОСОБА_3 став солідарним боржником разом з ОСОБА_2 за кредитним договором, а відтак у разі порушення зобов’язань за кредитним договором банк вправі ставити питання про солідарне стягнення всієї заборгованості з обох таких боржників (ст. 543 ЦК України).

При цьому вказаний договір не може бути розцінено як договір поруки, так як такий не містить обов’язкових умов про поручительство, у зв’язку з чим на правовідносини, які виникли між банком та ОСОБА_3 не поширюються приписи ст.ст. 553-559 ЦК України.

Крім того, слід відмітити, що згідно п. V додаткового договору №2 до договору поруки від 16.07.2013 року, терміни, що використовуються в цьому Додатковому договорі з великої літери є визначеними термінами і мають такі самі значення, які визначені для них в Договорі поруки та цьому Додатковому договорі. В Додатковому договорі до договору поруки не дано якогось нового визначення терміну «Боржник», а відтак такий повинен вживатися у такому значенні, як це визначено договором поруки від 05.09.2006 року, згідно якого «Боржник» фізична особа – громадянка ОСОБА_2.

Із зазначеного слідує, що ОСОБА_1 є поручителем виключно щодо боржника ОСОБА_2 і не являється поручителем стосовно іншого із солідарним основних боржників – ОСОБА_3

Також колегія суддів констатує, що із змісту всіх договорів від 16.07.2013 року вбачається, що сторони дійшли згоди щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором та визначено розмір непогашеної частини тіла кредиту в сумі 18 699,80 Євро, що підтверджується, як графіком платежів (Додаток №1 до додаткового договору №2 до кредитного договору), так у умовами додаткового договору №2 до договору поруки (Т.1 а.с.209).

Таким чином, у разі порушення зобов’язання за кредитним договором наявні підстави для солідарного стягнення заборгованості з основних боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (як поручителя) з урахуванням особливостей встановлених статтями 553-559 ЦК України.

Суд першої інстанції хоча в мотивувальній частині рішення й вказав про солідарний обов’язок відповідачів (не розмежувавши при цьому такий солідарний обов’язок між відповідачами), однак в резолютивній частині рішення помилково стягнув з кожного з відповідачів лише частину заборгованості в рівних частках, як це передбачено ст. 540 ЦК України (хоч прямо на неї суд і не послався у своєму рішенні).

Тобто доводи апеляційної скарги ПАТ «ОТП Банк» в цій частині є обґрунтованими.

Зважаючи на те, що в даному випадку підлягає застосуванню саме ст. 543 ЦК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності доказів видачі кредиту, оскільки таке спростовується наявним у матеріалах справи меморіальним валютним ордером (Т.1 а.с.56). Крім того, факт отримання кредитних коштів підтверджується здійсненням боржником (боржниками) погашення заборгованості (до 2013 року в основному згідно умов графіку). Підтвердженням отримання коштів є й факт укладення сторонами договорів від 16.07.2013 року, однією з умов яких є реструктуризація заборгованості. Підписавши такі договори сторони визнали факт існування заборгованості за кредитним договором, а відтак і факт видачі кредитних коштів.

Також підлягає відхиленню посилання ОСОБА_1 на відсутність належного доказу щодо розміру заборгованості, оскільки банком до суду першої інстанції було надано відповідний розрахунок заборгованості (Т.1 а.с.141, 142). В процесі першого апеляційного розгляду банком надано ще більш розгорнутий розрахунок із зазначенням всіх зроблених проплат по кредитному договору та відповідних періодів за які нараховувалась заборгованість (Т.1 а.с.200-204). Суми зазначені в даних розрахунках узгоджуються з вимогами банку викладеними в позовній заяві та відповідають прохальній частині такої.

Таким чином, вказаний розрахунок є належним та допустимим доказом розміру заборгованості за кредитним договором.

При цьому посилання апелянта на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є безпідставним, оскільки вказаною нормою визначено первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції, а розрахунок заборгованості не є господарською операцію.

Тобто, приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не регулюють дані правовідносини.

Зважаючи на те, що даний розрахунок по суті не оспорюється, то колегія суддів бере його до уваги.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 21 105,58 Євро і складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 17 374,88 Євро та 3730,70 Євро заборгованості по відсоткам.

Дана сума в повному обсязі підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як з основних боржників за кредитним договором.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність застосування ст. 559 ЦК України частково заслуговують на уваги з наступних підстав.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до ч.1ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором.

Отже, "основне зобов’язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2 (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 05 вересня 2021 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч.4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений ч.4ст. 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки умовами кредитного договору передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 5 числа кожного місяця, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого ч.4ст.559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень ч.4ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

При цьому колегія суддів вважає, що оскільки в даному випадку, 16.07.2013 року сторони дійшли згоди щодо реструктуризації заборгованості, і поручителем ОСОБА_1 була дана згода на це, в тому числі й щодо визначення розміру непогашеного тілу кредиту, та погодили новий графік платежів, то вищевказані висновку ВСУ підлягають застосуванню саме починаючи з вказаної дати, до ануїтетних платежів визначених графіком платежів (Додаток №1 до додаткового договору №2 до кредитного договору).

Даним графіком (Т.1 а.с.209-212) визначено розміри ануїтетних платежів які підлягали до сплаті за період з 05.08.2013 р. по 05.09.2021 року.

Як слідує з розрахунку заборгованості, після 16.07.2013 року ОСОБА_2 не виконував належним чином своїх зобов’язань за кредитним договором, та останній платіж на погашення кредиту здійснено 09.07.2015 року.

Внаслідок такого невиконання зобов’язань 06.11.2015 року банк звернувся із вимогами до боржників, а 19.01.2016 року до боржника і поручителя (Т.1 а.с.25,29, 30) про повне погашення заборгованості, і вказані вимоги отримані 06.11.2015 та 22.01.2016 року відповідно (Т.1 а.с.27, 33).

З позовом ПАТ «ОТП Банк» звернувся 16.03.2016 року (згідно штемпелю на конверті), тобто в межах шестимісячного строку з моменту отримання боржниками вимог, а відтак не можна стверджувати про припинення поруки в повному обсязі. Однак, всі ануїтетні платежі, строк сплати яких настав станом на 16.09.2015 року знаходяться за межами шестимісячного строку, який передував зверненню до суду, у зв'язку з чим до них можуть бути застосовані приписи ч.4 ст. 559 ЦК України.

Тобто, твердження ОСОБА_1 про те, що порука припинилася в повному обсязі, є помилковим та ґрунтується на неправильному розумінні норм матеріального права, позаяк порука є припинено лише щодо частини платежів, які знаходяться за межами шестимісячного строку, який передував зверненню до суду.

З графіку платежів вбачається, що за період, який знаходиться поза межами шестимісячного строку, що передував зверненню до суду (з 05.08.2013р. по 05.09.2015 р.) підлягали сплаті ануїтетні платежі на загальну суму 8325,40 Євро. При цьому колегія суддів враховує, що за вказаний період позичальником сплачено 1324,92 Євро на погашення тіла кредиту та 3446,41 Євро на погашення відсотків, тобто на загальну суму 4771,33 Євро. Дана сума сплачених коштів вже врахована банком та не включена до розміру заборгованості.

Таким чином ануїтетні платежі строк сплати яких настав за період з 05.08.2013р. по 05.09.2015 р., лише в розмірі 3554,07 Євро (8325,40 – 4771,33) є предметом позовних вимог банку, інша ж частина ануїтетних платежів за вказаний період є погашеною та не включена до вимог банку.

Отже до вимог банку до ОСОБА_1 в цій частині (на вказану суму) підлягають застосуванню приписи ч.4 ст. 559 ЦК України, і лише на вказану суму платежів порука є припиненою. В іншій же частині вимог, тобто в частині ануїтетних платежів нарахованих в межах шестимісячного строку, який передував зверненню до суду та платежів, строк яких не настав на момент звернення до суду - порука не є припиненою.

Тобто, обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1 обмежується сумою в розмірі 17 551,51 Євро (21105,58 – 3554,07), і саме вказана сума підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За пред’явлення позову банком сплачено судовий збір у розмірі 8237,40 грн., а за подачу апеляційної скарги – 10048,94 грн., тобто загальний розмір судових витрат становить 18 286,34 грн. Таким чином, у разі повного задоволення вимог щодо якогось із відповідачів на такого підлягають покладенню третина із загальної суми судових витрат, тобто в розмірі 6095,44 грн. Щодо відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то така сума підлягає стягненню з кожного в повному обсязі. Стосовно відповідача ОСОБА_1, то зважаючи на часткове задоволення позову до нього в сумі 17 551,51 Євро, що становить 83% від вимог банку – на останнього слід покласти судові витрати в розмірі 5059,21 грн. (6095,44 * 83%).

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 08 червня 2016 року скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (89600, м.Мукачево, вул. Руська, 48, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (89600, м.Мукачево, вул. Руська, 2/29, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором в розмірі 21 105,58 (двадцять одну тисячу сто п’ять, 58) Євро.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (89600, м.Мукачево, вул. Руська, 48, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (90100, м.Мукачево, вул. Руська, 48, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 551,51 (сімнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят один, 51) Євро.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (89600, м.Мукачево, вул. Руська, 48, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) судовий збір у розмірі 6095 (шість тисяч дев’яносто п’ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 (89600, м.Мукачево, вул. Руська, 2/29, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) судовий збір у розмірі 6095 (шість тисяч дев’яносто п’ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (90100, м.Мукачево, вул. Руська, 48, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) судовий збір у розмірі 5059 (п’ять тисяч п’ятдесят дев’ять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2018 року.

Головуючий:

Судді: