Справа № 151/701/17

Провадження № 22-ц/772/1840/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С.

Доповідач:Медяний В. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 рокуСправа № 151/701/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О., Сопруна В.В.,

з участю секретаря судового засідання Сніжко О.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - державне підприємство «Чечельницький спиртовий завод»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року, ухвалене у приміщенні Чечельницького районного суду Вінницької області о 11:56 (головуючий суддя Моцний В.С.), повне судове рішення складено 29 червня 2018 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Чечельницький спиртовий завод» про стягнення заборгованості за договорами позики та надання поворотної цільової фінансової допомоги,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Чечельницький спиртовий завод» (далі - ДП «Чечельницький спиртовий завод») про стягнення заборгованості за договорами позики та надання поворотної цільової фінансової допомоги мотивуючи позовні вимоги тим, що 2005-2006 роках на прохання посадових осіб за їх повноваженнями ДП «Чечельницький спиртовий завод» концерну «Укрспирт» для здійснення поточних витрат ним була надана поворотна цільова фінансова допомога у вигляді надання готівкових грошових сум у валюті США, обладнанням товарно-матеріальних цінностей, на закупівлю сировини, паливо-мастильних матеріалів на ремонтні роботи для підготовки та запуску виробництва ДП «Чечельницький спиртовий завод» та забезпечення виробничого процесу сезонів 2005-2006, 2006-2007 років, сплати податків, інших обов'язкових платежів, зарплати, купівлі державної ліцензії в 2006 році на виробництво харчового етилового спирту за ДСТУ, тощо.

Надана поворотна цільова фінансова допомога є позикою, наданою, як грошима, так і в натуральному вигляді обладнанням, ТМЦ, тощо, що є борговими зобов'язаннями ДП «Чечельницький спиртовий завод» перед ним, на умовах її повернення.

Надана поворотна цільова фінансова допомога здійснена на підставі договорів та інших правочинів та за отриманої ДП «Чечельницький спиртовий завод» згоди (дозволу) на ці правочини.

15 вересня 2005 року між ним з однієї сторони та юридичною особою ДП «Чечельницький спиртовий завод» в особі уповноваженої посадової особи заступника, а згодом директора Ольшевського В.В. з іншої сторони, був укладений договір позики - надання заводу цільової поворотної фінансової допомоги на суму 4700 доларів США готівкою, а згодом 5 жовтня 2005 року готівкою 1100 доларів США та 6900 доларів США за курсом 5,072 грн., що склало 35 тисяч гривень.

18 січня 2006 року відповідачем було передано для сплати заборгованості заводу за електроенергію 5000 доларів США, а згодом 5 квітня 2006 року та 7 квітня 2006 року було передано 13000 доларів США та 17000 доларів США поворотної цільової фінансової допомоги для здійснення поточних витрат заводу, у тому числі на сплату (доплату) заводом державної ліцензії на сезон виробництва спирту в 2006 - 2007 роках.

Для виробничих потреб за договором зберігання № 03/11 від 03.11.2005 р. за довіреністю від 01.09.2005 р. (накл. від 05.09.2005 р.) ним було передано відповідачу три ємності (калібровані, з нержавіючої статі, в комплекті) на 5,6м3, 7,35м3 та 11,2м3 на суму 14330 доларів США, що на той час склало за курсом НБУ в національній валюті суму 73100 гривень.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та вартість ємностей, у випадку втрати цього обладнання, грошима за вартістю 14330 доларів США, за вимогою позивача, але в будь-якому випадку до повного та остаточного виконання майнових (грошових) зобов'язань перед позивачем, про що відповідачем було складено та підписано розписки на все в цілому боргове зобов'язання від 15.09.2005 р., 05.10.2005 р., 18.04.2006 р. № 1/4 ф-ВО та надані інші письмові документи за зобов'язаннями здійснених відповідачем правочинів, тощо.

За договором від 30 вересня 2006 р. № 1/7 ф-ВО за участю уповноважених посадових осіб ДП «Чечельницький спиртовий завод» Ольшевського В.В., Дмишука Р.М. та ОСОБА_9. (який одночасно був нач. охорони заводу та СПД) для забезпечення виробничої діяльності та платоспроможності заводу сезону 2006-2007 років отримано готівкою - 30910 доларів США, шо за курсом НБУ 5,08 грн., склало - 157030 грн., та ще - 21000 доларів США, що за курсом НБУ на той час 5,071 грн. склало - 106500 грн., про що було складено боргові документи - відповідні розписки. Вказані обставини підтверджуються відповідними копіями розписок, які є в наявності в оригіналі та інших звітних документах (актах, чеках, ордерах, накладних, внутрішнього документообігу, договорах, інших правочинів, тощо).

На протязі подальшої виробничої діяльності (фінгоспдіяльності) юр.особи - ДП «Чечельницький спиртовий завод», надані в 2005 році заводу ємності на суму - 14330 доларів США (в нац. валюті в сумі 73100грн.) згодом зникли, в зв'язку з чим їх вартість повинна бути відшкодована надавачу фінансової допомоги ОСОБА_3 - позивачу за цим позовом, повністю, в якості неустойки за втрачене майно, з вини юридичної особи, за нормами закону ст.ст.1049, 1050, 549 - 552 ЦК України.

Станом на 30 вересня 2006 року заборгованість ДП «Чечельницький спиртовий завод» перед ОСОБА_3 складає: 108464,00 доларів США або в еквіваленті на той час на 30.09.2006 році в національній валюті - 554735,00 грн.

Неодноразові звернення до відповідача про повернення вищевказаних коштів позитивних наслідків не дали, до цього часу відповідач користується його коштами та відмовляється повернути взяті в борг гроші та компенсувати вартість втраченого майна в сумі - 14330 доларів США.

Таким чином, станом на день складання даного позову заборгованість ДП «Чечельницький спиртовий завод» перед ним зросла на суму до числення боргу на 3% річних з дати пред'явлення вимоги 12.09.2014 р. на суму + 6971,63 доларів США за норми ст.625 ЦК України, а саме: 3%: 365 дн. = 0,0082*109 дн. 2014 року = 0,89% *108464,00 = + 969,45 доларів США + 3% річних за 2015р. = 108464,00*0,03 = + 3253,92 доларів США + 0,0082*309 дн. 2016 року = 108464.00*0,0253 = + 2748,26 доларів США (969,45 + 3253,92 + 2748,26). Отже борг складає суму: 115435,63 доларів США (108464,00 + 6971,63), що за курсом НБУ на дату складання позову за вимог ст. 533 ЦК України на 06.11.2016 року за курсом 26,12 грн. до одного складає в національній валюті суму: 3 015 178, 66 грн. (три мільйони п'ятнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень 66 коп.), яку позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства «Чечельницький спиртовий завод» (місцезнаходження: 24800, смт. Чечельник, вул. Паркова, 17, Чечельницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 05459176) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, картка платника податків НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) заборгованості за договорами позики та надання поворотної цільової фінансової допомоги в розмірі 209 862 (двісті дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) до державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" (місцезнаходження: 24800, смт.Чечельник, вул. Паркова, 17, код ЄДРПОУ 05459176) про стягнення заборгованості за договорами позики та надання поворотної цільової фінансової допомоги в розмірі 2805316 (два мільйони вісімсот п'ять тисяч триста шістнадцять) гривень 66 копійок - відмовлено.

Стягнуто з державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" (місцезнаходження: 24800, смт.Чечельник, вул. Паркова, 17, Чечельницького району, Вінницької області код ЄДРПОУ 05459176) до Державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 3147 (три тисячі сто сорок сім) гривень 93 копійки.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Використати іноземну валюту на території України як засіб платежу можна, тільки маючи індивідуальну ліцензію НБУ (підпункт «г» пп. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93). Випадки, коли вона не потрібна, перераховані в п. 1.5 Положення №483 від 14.10.2004 року.

Відповідно до п.п. 4.2. п.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного Банку України 15.12.2004 року №637, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Підпунктом 4.3. п.4 цього Положення зазначено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Представником відповідача зазначено, що рахунку в іноземній валюті в період нібито наданої позики позивачем на підприємстві не було.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення даного позову в розмірі 209 862 гривень, яка визнана представником відповідача, а в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог та не надано жодного доказу щодо передачі ним грошових коштів на рахунки підприємства ДП «Чечельницький спиртовий завод», передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що всі належні та допустимі докази на підтвердження формування заборгованості відповідача були надані позивачем до суду першої інстанції та досліджені ним. Проте суд, описуючи та встановлюючи допустимість доказів позивача, не надав їм жодної правової оцінки, як підстави позовних вимог, не згадує більше доказів та не посилається на підстави відхилення чи прийняття будь-яких доказів у справі. Від відповідача не надійшло відзиву на позов та заперечень по суті, підкріплених письмовими доказами та клопотаннями, доказування обставин відповідачем не ґрунтується на матеріальних доказах та не описано у рішенні суду, чим суд першої інстанції фактично нівелював власне дослідження доказів. Позивач вважає, що відсутність оспорених відповідачем доказів, доводів, фактів та правових документів за правочинами за їх недійсністю, доказує повну правову позицію позивача у судовому спорі, яка за рішенням суду безпідставно відхилена у розмірі 2805316,00 грн, незважаючи на наявність договорів, розписок на цю суму в повному обсязі, які відповідачем не спростовані у судовому порядку та є чинними. Судом було констатовано без належної і повної оцінки доказів, що задоволенню підлягає лише сума боргу на суму 209862 грн., яка фактично визнана відповідачем і одночасно проігноровано аналогічні докази надані позивачем.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_7 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник відповідача на неодноразові виклики суду у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про поважність причин своєї неявки, не цікавиться розглядом даної справи, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України справа розглянута у його відсутність, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Статтею 351 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши пояснення позивача та його представника, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до договору поступки вимоги від 25.12.2006 року між новим кредитором фізичною особою ОСОБА_3, боржником ДП «Чечельницький спиртовий завод» в особі директора Ольшевського В.В. та старим кредитором СПД ОСОБА_9 було укладено договір, яким старий кредитор поступається, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань на поступленні боржникові грошові кошти, ТМЦ, обладнання, сировини на протязі 2005-2006 років. Пунктом 2 вищезазначеного договору новий кредитор отримує та набуває права вимоги від боржника належного та повного виконання зобов'язань щодо сплати боргів за договорами про відступлення права вимоги від 31.12.2005 року за 2005 рік в сумі 209 862 грн. та від 25.12.2006 року за 2006 рік в сумі 141250 грн. на користь нового кредитора. Разом в сумі 351 113 грн.

Відповідно до довідки ДП «Чечельницький спиртовий завод» від 10.05.2018 року №11/15 згідно бухгалтерського обліку за СПД ОСОБА_9 рахується прострочена кредиторська заборгованість в сумі 209 862 грн.

Як вбачається з договору позики від 15.09.2005 року між позивачем та в.о. директора ДП «Чечельницький спиртовий завод» Ольшевським В.В. укладено договір позики на загальну суму 100 000 доларів США, що за курсом НБУ 5 грн. до одного складає 500 000 грн. Позика надається безвідсотково.

Як вбачається з боргової розписки від 30.09.2006 року №1/7ф-ВО на підставі проведеної звірки по отриманих від фізичної особи ОСОБА_3 готівкових грошових сум, товарно-матеріальних цінностей та обладнання в якості наданої поворотної фінансової допомоги в 2005-2006 роках ДП "Чечельницький спиртовий завод" з ціллю відновлення платоспроможності підприємства, відновлення виробництва продукції та відновлення фінансово-господарської діяльності заводу, сплаті податків інших поточних та обов'язкових платежів ДП "Чечельницький спиртовий завод" визнає грошові та майнові зобов'язання перед надавачем поворотної фінансової грошової допомоги, у тому числі обладнанням, тмц тощо, фізичною особою ОСОБА_3 в слідуючому:

Отримано 5 вересня 2005 року за договором через уповноважену особу СПД ОСОБА_9 грошові кошти готівкою в сумі 30910 доларів США, що за курсом 5,08 становить 157030 грн. на закупівлю зерна кукурудзи, мазуту, тмц, запчастин тощо, на поточні витрати для запуску Чечельницького спиртового заводу сезону 2005 - 2006 років;

Отримано в оренду 3 металеві ємності в комплекті 5,6 м3; 7,35 м3; 11,2 м3 за актом прийомки-передачі до договору № 03/11 від 03.11.2005 р. на суму 14330 доларів США, що за курсом НБУ складає 73100 грн;

Отримано 25 вересня 2006 року за договором через уповноважену посадову особу (СПД) ОСОБА_9 - начальник охорони заводу грошові кошти готівкою в сумі 21000 доларів США, що за курсом НБУ 5,071 становить 106500 грн. 00 коп. на закупівлю зерна кукурудзи, мазуту та інших допоміжних матеріалів, палива тощо, на поточні витрати для запуску Чечельницького спиртового заводу сезону 2006 - 2007 років;

Закупівля зерна кукурудзи, мазуту здійснена за договорами 01/11 від 01.11.2005 р., № 02/11 від 02.11.2005 р., накладних, касових ордерах, чеках, інших документів (через господарства, СПД інше);

Отримано згідно виданої ОСОБА_3 розписки від 18.04.2006 р. № 1/4ф-ВО готівкових грошей всього в сумі 47700 доларів США (5000 + 4700 + 1100 + 6900 + 30000) (сорок сім тисяч сімсот доларів США), що за курсом НБУ склало 246305,00 грн.

Всього за 2005-2006 роки отримано від фізичної особи ОСОБА_3 вказаної допомоги на суму 113940 (сто тринадцять тисяч дев'ятсот сорок) доларів США (30910 + 21000 + 14330 обладнання + 47700) що еквівалентно національній валюті в сумі 582935 грн. (п'ятсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень)( 157030 + 73100 + 106500 + 246305).

Повернуто ОСОБА_3 04.08.2006 року через уповноважену особу в.о. директора заводу Дмишука Р.М. суму 25750,00 грн., що складало 5 тисяч доларів США та 28.09.2006 року - 2450,00 грн. через АППБ «Аваль» смт. Чечельник через уповноважену особу ОСОБА_9

Всього повернуто 28200,00 грн, що складало 5476 доларів США.

Грошові зобов'язання перед ОСОБА_3 зі сторони ДП «Чечельницький спиртовий завод» по поверненню коштів на дату 30.09.2006 року складають суму 108464,00 доларів США або в еквіваленті на цю дату в національній валюті 554735,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Використати іноземну валюту на території України як засіб платежу можна, тільки маючи індивідуальну ліцензію НБУ (підпункт "г" пп. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93). Випадки, коли вона не потрібна, перераховані в п. 1.5 Положення №483 від 14.10.2004 року.

Відповідно до п.п. 4.2. п.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного Банку України 15.12.2004 року №637, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Підпунктом 4.3. п.4 цього Положення зазначено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Представником відповідача зазначено, що рахунку в іноземній валюті в період нібито наданої позики позивачем на підприємстві не було, тому суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 209 862 гривень, яка визнана представником відповідача, а в іншій частині позовних вимог - відмовив, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог та не надано жодного доказу щодо передачі ним грошових коштів на рахунки підприємства ДП «Чечельницький спиртовий завод», передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, місцевим судом також відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат, враховуючи те, що позивач ОСОБА_3 відповідно до довідки МСЕК серія АС №004583 від 14.02.2009 року є інвалідом ІІ групи (безстроково).

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно вимог частин 1, 5-7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

Згідно вимог частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 78-80 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1-5, 8-11 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Позивачем ОСОБА_3 до початку розгляду справи апеляційним судом подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме надано оригінали квитанцій № 47 від 15.09.2005 р., № 63 від 05.10.2005 р. № 58-1 від 18.01.2006 р., № 94 від 05.04.2006 р., № 98 від 07.04.2006 р., та оригінал квитанції №237 від 06.10.2006 року, а також оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема боргової розписки від 30.09.2006 р. №1/7ф-ВО та розписок від 15.09.2005 р., 05.10.2005 р. та від 18.04.2006 р. № 1/4ф-ВО, а також примірник договору позики від 15 вересня 2005 року, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та ДП «Чечельницький спиртовий завод» в особі директора Ольшевського В.В., які надійшли на його поштову адресу від колишньої співмешканки ОСОБА_8, які він не міг подати раніше в строк визначений ч.2 ст. 83 ЦПК України, оскільки частина його речей знаходилась у квартирі, де він раніше проживав разом зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_8

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23.10.2018 року клопотання ОСОБА_3 задоволено. Приєднано до матеріалів справи зазначені докази, оскільки судом встановлено поважність причин неможливості їх подання позивачем у строк визначений ч. 2 ст. 83 ЦПК України, з причин, що не залежали від його волі.

За змістом ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики може бути представлено, окрім розписки, інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми. Таким документом є надані позивачем боргові розписки та квитанції до прибуткових касових ордерів № 47 від 15.09.2005 р., № 63 від 05.10.2005 р. № 58-1 від 18.01.2006 р., № 94 від 05.04.2006 р., № 98 від 07.04.2006 р., № 237 від 06.10.2006 р., які містять підписи сторін та печатки, зокрема відповідача, що ним не спростовано та містяться суми й дати отримання відповідачем частин позики (поворотної фінансової допомоги). Таким чином суд першої інстанції був позбавлений можливості їх дослідити та з'ясувати достовірність цих доказів, зокрема, якими додатковими доказами вони підтверджуються та надати їм відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Вимоги ст. ст. 81, 89, 228, 229, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд безпосередньо дослідити докази у справі, з'ясувати обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідити в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що загальна сума позовних вимог ОСОБА_3 базується на двох договорах, а саме договорі позики грошових коштів від 15 вересня 2005 року та договорі поступки вимоги від 25 грудня 2006 року між ДП «Чечельницький спиртовий завод» та СПД ОСОБА_9.

Так, згідно із договором позики від 15 вересня 2005 року ОСОБА_3 надано ДП «Чечельницький спиртовий завод» грошові кошти в сумі 66200,00 доларів США, що підтверджується оригіналами квитанцій до прибуткового касового ордера № 47 від 15.09.2005р. на суму - 4700,00 доларів США, № 63 від 05.10.2005 р. на суму - 8000,00 доларів США, № 58-1 від 18.01.2006 р. на суму - 5000,00 доларів США, № 94 від 05.04.2006 р. на суму - 13000,00 доларів США, № 98 від 07.04.2006 р. на суму - 17000,00 доларів США, № 237 від 06.10.2006 р. на суму - 18500,00 доларів США виданих ДП «Чечельницький спиртовий завод» ОСОБА_3 та оригіналом розписки ДП «Чечельницький спиртовий завод» від 18.04.2006 p. № 1/4ф-ВО. Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем становить 66200,00 доларів США, що за курсом НБУ (26.12) на дату подання позову з урахуванням вимог ст. 533 ЦК України складає в національній валюті суму: 1729144,00 (один мільйон сімсот двадцять дев'ять тисяч сто сорок чотири грн. 00 коп.) грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що згідно із довідкою ДП «Чечельницький спиртовий завод» від 10.05.2018 року №11/15 по бухгалтерському обліку ДП «Чечельницький спиртовий завод» за СПД ОСОБА_9 рахується прострочена кредиторська заборгованість в сумі 209862,00 грн. Відповідач визнав вимоги позивача в цій частині та з урахуванням вимог ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню, а саме визнання відповідачем господарських операцій, вартість яких входить в суму 209862,00 грн. Колегія суддів погоджується у цій частині з рішенням місцевого суду.

Разом з тим, позивач у доводах скарги та поданих поясненнях посилається на те, що місцевим судом при ухваленні рішення не було враховано те, що саме сума 209862,00 грн. складається із вартості поставленого пічного палива - (накладні № 08/111 від 08.11.2005 р. на суму 12720,96 грн.), № 01/121 від 01.12.2005 р. на суму 25151.04 грн.), кукурудзи (накладні № 08/11 від 08.11.2005 р. на суму 15548,88 грн., № 01/12 від 01.12.2005 р. на суму 71572,80 грн.) та вартості 3-х металевих ємностей, які відповідач у своєму бухгалтерському обліку обліковував по вартості 73100,00 грн. Проте, дані ємності були відповідачем втрачені, у зв'язку з чим останній у 2006 році взяв на себе зобов'язання по відшкодуванню їх вартості в розмірі 14330,00 доларів США, про що був укладений відповідний договір, що міститься в матеріалах справи. Таким чином, при задоволенні позовних вимог в цій частині місцевий суд помилково стягнув вартість ємностей в розмірі 73100,00 грн., оскільки стягненню підлягає їх вартість відповідно до умов договорів, а саме 14330,00 доларів США. Отже, різниця у вартості визнаних господарських операцій становить 14330,00 доларів США х 26,12 грн. (офіційний курс гривні до долара США на момент подачі позову ) = 374299,60 грн. - 73100,00 = 301199,60 грн., які підлягають стягненню.

Згідно наданого позивачем розрахунку загальна заборгованість за договором поступки вимоги по господарським операціям, що були визнані відповідачем складає: 209862,00 грн. + 301199,60 грн. = 511061,60 грн. Крім того, судом першої інстанції не були враховані первинні бухгалтерські документи, що були отримані позивачем ОСОБА_3 за договором поступки вимоги на суму 141250,00 грн., які були витрачені відповідачем для запуску заводу у 2006 році, а саме із вартості поставленого мазуту у кількості 45 т. (накладна № 22/11 м від 22.11.2006 р. на суму 72000,00 грн.), кукурудзи у кількості 130 т. (накладна № 22/11 к від 22.11.2006 р. на суму 97500,00 грн.), а всього разом з ПДВ 169500,00 грн., без ПДВ - 141250,00 грн.

Таким чином, наданими позивачем доказами у справі підтверджується те, що загалом за договорами поступки вимоги борг відповідача перед позивачем складає 652311,60 грн. (511061,60 грн. + 141250,00 грн.), з яких додатково підлягає стягненню 442449,60 грн. (652311,60 грн. - 209862,00 грн.)

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Таким чином, у урахуванням поданих позивачем доказів, апеляційний суд переконаний, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи та відповідно неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до правової позиції, неодноразово висловленої Верховним Судом України, зокрема у постановах від 12 квітня 2017 року у справі № 6-487цс17 та від 13 грудня 2017 року у справі № 309/3458/14-ц , досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Таким чином, при вирішенні даного спору суд виходив з того, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.

Суд установив, що наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявними у позивача оригіналами розписок, що підтверджують факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов'язання повернути ці кошти. Оскільки у визначений у розписці строк кошти відповідачем повернуті не були, в позивача були підстави для звернення з даним позовом, що повністю узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду України.

При цьому суд, враховує і те, що наявні у матеріалах справи договір про надання поворотної цільової фінансової допомоги, боргові розписки та квитанції відповідачем не оспорено та не спростовано, а також не визнано судом недійсними. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі на предмет з'ясування обставин про те, чи належать підписи у договорах, накладних та бухгалтерських квитанціях, представник відповідача у суді не заявляв.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, позивач у справі ОСОБА_3 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є інвалідом 2 групи (онкозахворювання) звільнений від сплати судового збору», судові витрати підлягають сятгненню з відповідача на користь держави. Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача ДП «Чечельницький спиртовий завод» підлягає стягненню на користь держави судовий збір, що підлягав сплаті позивачем за подання позовної заяви пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2143 грн., а в зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та скасуванням в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції з відповідача - судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2558 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 351, 367, 368, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову та стягнення судового збору скасувати і у цій частині ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Чечельницький спиртовий завод» (місцезнаходження: вул. Паркова, 17, смт Чечельник, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 05459176) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1729144 (один мільйон сімсот двадцять дев'ять тисяч сто сорок чотири) грн., 00 коп. боргу за договором позики та 3% річних в розмірі 155622 (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 96 коп.

Стягнути з державного підприємства «Чечельницький спиртовий завод» (місцезнаходження: вул. Паркова, 17, смт Чечельник, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 05459176) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 442449 (чотириста сорок дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн., 60 коп. боргу за договором уступки вимоги.

Стягнути з державного підприємства «Чечельницький спиртовий завод» (місцезнаходження: 24800, смт.Чечельник, вул. Паркова, 17, Чечельницького району, Вінницької області код ЄДРПОУ 05459176) до Державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2143 (дві тисячі сто сорок три тисячі) грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2558 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ Т.О. Денишенко

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом:

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2018 року.