Справа № 2-а-1345/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року Бородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого – судді Унятицького Д.Є.
розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області про перерахування пенсії та стягнення недоотриманих сум,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він в 1986 році приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 2003 року є інвалідом І групи довічно, захворювання якого пов'язане з виконанням робіт на ЧАЕС.
Він перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області та отримує призначену йому пенсію. На даний час він отримує пенсію в значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.
У зв'язку з цим, він звертався до відповідача з приводу перерахування йому пенсії, в чому йому було письмово відмовлено.
Крім того, він має право на збільшення пенсії на 12% згідно постанови КМ України № 894 від 13 липня 2004 року "Про підвищення розмірів пенсії, призначених відповідно до ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на збільшення пенсії у 3,5 рази згідно постанови КМ України № 1293 від 27 грудня 2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тому просив визнати дії Управління ПФУ у Бородянському районі Київської області незаконними; визнати, що пенсія йому як інваліду І групи, захворювання якого пов'язане з виконанням робіт на ЧАЕС, назначена не вірно; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому заборгованість по пенсії згідно ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-12 ст.ст.50,54, п.4 ст. 56, п.2 ст. 67 та діючих постанов Кабінету Міністрів України № 894 та № 1293 і рішення Конституційного суду України № 19-рп від 8 вересня 2009 року; зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати пенсії згідно чинного законодавства.
Позивач в судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, надіслав суду заяву про розгляд справи без участі його представника та просив позов залишити без задоволення, оскільки позивачу правомірно, відповідно до діючого законодавства проводилось нарахування та виплата пенсії, до того ж, позивачем пропущено річний термін звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 122 КАС України суд ухвалює рішення в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та громадянином, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, з 5 вересня 2003 року є інвалідом І групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями довідки МСЕК, посвідчення та вкладки до нього (а.с.12,16).
Як вбачається із листа Управління ПФУ у Бородянському районі № 3823 від 21 серпня 2009 року (а.с.14) позивач з 8 січня 1992 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у Бородянському районі і отримує пенсію по І групі інвалідності в розмірі відповідно до вимог ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На виконання ч.4 ст. 54 вказаного Закону постановою КМ України № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" визначено розрахункову величину 19,91 грн., а постановою КМ України № 894 від 13 липня 2004 року величина 19,91 грн. була збільшена на 12%, тобто з 1 вересня 2004 року розрахункова величина становить 22,30 грн., відповідно до якої проводився розрахунок пенсії. Відповідно до постанов КМ України від 26 липня 1996 року №831 та 836 додаткова пенсія з шкоду, заподіяну здоров'ю, обчислювалася, виходячи із розрахункової величини 19,91 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами І групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 54 вищевказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI п.28 розділу ІІ вносились зміни в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, в статтю 50 та ч.3 і 4 ст.54, які викладались в новій редакції та змінювали у бік зниження особам, віднесеним до категорії І, інвалідам І групи розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - з 100% прожиткового мінімуму до 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та нижній розмір пенсії з 10 мінімальних пенсій за віком до 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення вказаних статей Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано неконституційними.
Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також було знижено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для інвалідів І групи до 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче для інвалідів І групи – 1060 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Також суд не звертає увагу на посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
З положень ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до довідок УПФ України у Бородянському районі (а.с.6-10) позивач отримував основну пенсію, розмір якої був менший від 10 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої був менший від 100 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За таких обставин суд вважає, що дії управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі щодо відмови у перерахунку призначеної позивачу пенсії в розмірі, визначеному ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", необхідно визнати неправомірними.
Однак відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст. 100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищевикладене, та оскільки позивачем, який звернувся до суду з позовом 21 жовтня 2009 року, не наведено поважних причин пропуску ним вказаного строку до суду, на застосуванні якого наполягає відповідач, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії як основної, так і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, по 20 жовтня 2008 року необхідно залишити без задоволення.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 21 жовтня 2008 року по 21 жовтня 2009 року в межах річного строку з дня звернення до суду, нарахувавши пенсію по інвалідності в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, - у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року та № 1293 від 27 грудня 2005 року не підлягають задоволенню, оскільки підвищення до пенсії, які передбачені вказаними постанова, не поширюються на розмір пенсії, яка була призначена позивачу згідно з ст. ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 86, 87, 90, 98, 99,100, 122,159 - 163, 167 КАС України, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", суд
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області про перерахування пенсії та стягнення недоотриманих сум задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок та, з урахуванням виплачених сум, виплатити ОСОБА_1 з 21 жовтня 2008 року по 21 жовтня 2009 року, пенсію, нарахувавши основну державну пенсію в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, - у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.
ОСОБА_2 Унятицький