233 № 233/2199/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

прокурора Сітнікової Я.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонниого суду Донецької області із вказаним позовом звернулась ОСОБА_1, в якому просила стягнути з ОСОБА_2, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Державної казначейської служби України матеріальну шкоду в розмірі 29052 грн., а також моральну шкоду в розмірі 500000 грн., посилаючись на те, що внаслідок вчиненого злочину ОСОБА_2, який проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, під час виконання ним своїх службових обов'язків загинув її син ОСОБА_4 На поховання сина позивач здійснив витрати в розмірі 29052 грн. Крім того, вказаним злочином ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, що виразилось у душевних стражданнях, пов'язаних з втратою сина, а саме: позивач постійно відчуває біль, запаморочення, нервові переживання, стривоженість, та дискомфорт, в неї часто виникають емоційні спалахи, дратівливість, збудливість, її непокоять постійні неврози та вона не здатна в повній мірі зосередитися на основних питаннях свого життя, страждає також сестра вбитого.

Відповідач Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог, пред'явлених до нього, заперечив, посилаючись на те, що шкода, завдана позивачу має бути відшкодована відповідачем ОСОБА_2, та крім того, спричинення моральної шкоди позивачу залишилось ним не доведено.

На підставі ч. 3 ст. 56 ЦПК України у справу за своєї ініціативи вступив прокурор Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_5, яка надала відзив на позов, в якому не заперечуючи проти наявності підстав для відшкодування шкоди позивачу, заперечила проти задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачу в сумі 500000 грн., посилаючись на необґрунтованість його розміру.

Позивач ОСОБА_1, представник відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, підтримали свої вимоги та заперечення, посилаючись на обставини, викладені в їх письмових заявах по суті справи.

Прокурор Сітнікова Я.О. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в повному обсязі заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 КК України, а саме: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, ст. 128 КК України, а саме: заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6, ч.2 ст. 365 КК України, а саме: перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу - вчинення дій, які явно виходять за межі наданих повноважень, що супроводжувалось застосуванням зброї. Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено та стягнуто з Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 29052 гривні 00 копійок та на відшкодування моральної шкоди 500 000 гривень.

Так, вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року встановлено, що наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 15 травня 2013 року № 198 о/с ОСОБА_2 було призначено на посаду помічника начальника Чутівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області. Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника УМВС України в Полтавській області від 13 листопада 2014 року № 537 о/с ОСОБА_2 на період часу з 17 листопада 2014 року по 17 грудня 2014 року було відряджено до м. Краматорська Донецької області з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції. ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу, безпосередньо виконуючи свої службові обов'язки, 17 грудня 2014 року близько 06 години 30 хвилин ніс службу на блокпосту Міністерства внутрішніх справ України М-09, розташованому при в'їзді до м. Костянтинівка зі сторони вулиці Мірошніченко, де здійснював контрольно-пропускний режим осіб та транспорту, що рухалися в напрямку м. Костянтинівка Донецької області та вчинив вищевказані кримінальні правопорушення. Крім того, вироком встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю померлого ОСОБА_4 та вона здійснила витрати на його поховання в розмірі 29052 грн. ОСОБА_1 приймала участь у вказаному кримінальному провадженні в якості потерпілої.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року вказаний вирок в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, скасовано та в цій частині кримінальне провадження закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного злочину, оскільки обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є заподіяння шкоди матеріального характеру. Так, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року встановлено, що майнова шкода, завдана протиправними діями обвинуваченого складає 29052 грн., а кваліфікуючою ознакою діяння, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України у 2014 році, є майнова шкода в розмірі 60900 грн.

Крім того, вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року скасовано в частині задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 з направленням справи в цій частині на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, у зв'язку із не залученням відповідача Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи те, що вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року, якою вирок частково скасований, встановлено наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме: вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_4, розмір матеріальної шкоди, завданої вказаним злочином потерпілій ОСОБА_1, яка є матір'ю померлого в сумі 29052 грн., а також те, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_2 під час виконання ним службових обов'язків помічника начальника Чутівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області, суд дійшов висновку про те, що вказані обставини є встановленими.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Встановлюючи наявність душевних страждань ОСОБА_1, суд зважає на те, що втрата сина завжди спричиняє душевні страждання у його батьків, а усвідомлення того, що смерть настала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо сина - вбивства, підсилює такі страждання. І хоча зрозуміло, що ніякими грошима моральні страждання за втрату сина оцінити не можливо, суд, зважаючи на характер правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, глибину душевних страждань, які виражені в тому, що позивач постійно відчуває біль, запаморочення, нервові переживання, стривоженість, та дискомфорт, в неї часто виникають емоційні спалахи, дратівливість, збудливість, її непокоять постійні неврози та вона не здатна в повній мірі зосередитися на основних питаннях свого життя, враховуючи вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку про необхідність відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

За загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України); моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, зокрема, в інших випадках встановлених законом (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи те, що судом встановлено, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_2 під час виконання ним службових обов'язків помічника начальника Чутівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області, суд дійшов висновку про те, що шкода завдана ОСОБА_1 має бути відшкодовано державою.

Посилання відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про необхідність відшкодування саме ОСОБА_2 шкоди, завданої працівником правоохоронного органу, є таким, що суперечить ст. 56 Конституції України, норми якої відповідно до ст. 8 Конституції України є нормами прямої дії, та висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 646/7017/14-ц, в якій зазначено про наявність підстав для стягнення з держави України на користь позивача відшкодування моральної шкоди заподіяної працівниками правоохоронних органів, вчинених ними під час виконання службового обов'язку.

З цих же міркувань суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частинні стягнення з ОСОБА_2, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області матеріальної шкоди в розмірі 29052,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн. А отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року № 84, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину, та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29052,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн., а всього 529052 гривні 00 копійок.

Доцільно буде зазначити, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, зокрема, на підставі скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29052,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн., а всього 529052 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят дві) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовних вмог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення - 11 жовтня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; відповідачі: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, місцезнаходження: Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 83, ЄДРПОУ 08592276; Державна казначейська служба України, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Бастіонна, буд. 6, ЄДРПОУ 37567646.

Суддя