31.05.2011

Справа № 2-61/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді - Крамаренко Т.В., при секретарі - Наумкіній І.М., за участю прокурора - Савченко І.А.,

позивачки - ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу з 2003 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, вихованням доньки не займається, матеріально не підтримує, має заборгованість зі сплати аліментів, не бере участі в її фізичному, духовному й моральному розвитку.

Посилаючись на вищевикладене позивачка просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила про його задоволення, при цьому пояснила, що ніколи не заперечувала проти спілкування доньки з батьком.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти позбавлення його батьківських прав, пояснивши, що від виконання своїх батьківських обов'язків він ніколи не ухилявся. З 2003 року він проживає окремо, після розлучення, з матір'ю дитини склалися неприязні стосунки, через небажання травмувати психіку доньки не спілкується з нею", але ніколи від неї не відмовлявся, бажає турбуватись про неї та спілкуватися в подальшому, на теперішній час має матеріальну можливість утримувати доньку та сплачувати аліменти.

Прокурор та представник третьої особи - органу опіки та піклування у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.

Опитана у судовому засіданні ОСОБА_5 вважала, шо позов необхідно задовольнити, пояснивши, що з 2002 року батька вона не бачила, відтоді і до теперішнього часу він не виявляв бажання спілкуватися з нею, не поздоровляв зі святами, не робив подарунків та не цікавився її життям та потребами, вважає що вона батькові взагалі не потрібна.

Вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи та думку прокурора, допитавши свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, опитавши ОСОБА_5, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 06.07.1999 року а/з №1399).

Шлюб між сторонами розірвано у 2003 році. Після розірвання шлюбу, як вбачається з довідки ТОВ «Соборное» від 06.11.2010р. за № 4356, ОСОБА_5 разом з матір'ю проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 навчається в СЗОШ №22 з 01.09.2005р. та за весь час навчання батько ОСОБА_2 до школи жодного разу не з'являвся, навчанням та вихованням доньки не цікавився, що підтверджується довідками зі школи.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили факт ухилення відповідача від своїх батьківських обов'язків на протязі 10 років.

Статтею ст.164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, а саме якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до роз'яснень, що міститься в п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та -поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Судом встановлено, що відповідач з 2003 року має іншу родину та виховує доньку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З 15.09.2009 року та по теперішній час працює на посаді викладача відділу додаткових освітніх послуг Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського, користується повагою серед викладачів та студентів.

Станом на 01.05.2011 року заборгованості по сплаті з аліментів немає, що стверджується довідками Ленінського відділу ДВС. Заборгованість по сплаті аліментів, що існувала, утворилася внаслідок того, що з 2003 року та по 2009 рік відповідач не мав постійного місця роботи та заробітку, а крім того, мав проблеми із здоров'ям.

Отже, на думку суду відсутні переконливі та безспірні докази винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.

Крім того, висновок органу опіки та піклування Миколаївської міської ради від 03.03.2011р. за №663/211/14/19 свідчить про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Пояснення свідків стосовно ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків не можуть бути достатньої підставою для позбавлення його батьківських прав з урахуванням конкретних обставин справи та взаємовідносин сторін.

Посилання позивачки на пояснення своєї доньки щодо позбавлення відповідача батьківських прав, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються висновком Миколаївського міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 31.01.2010р. за №77 з якого вбачається, що у дитини відсутні будь-які негативні почуття до батька.

Таким чином, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в позбавленні батьківських прав відповідача відносно малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ате при цьому попередити його про зміну ставлення щодо її виховання з покладенням контролю на орган опіки та піклування.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 10, 14 ,30, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з покладенням контролю за виконання зазначених обов'язків на орган опіки та піклування.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: