Справа № 2-а-1094/09                              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 жовтня  2009 року     Бородянський районний суд

Київської області в складі : головуючого  – судді Унятицького Д.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області, Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області про зобов'язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працює в Управлінні Державного казначейства у Бородянському районі, що розташоване в зоні посиленого радіологічного контролю і відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на щомісячну доплату у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, проте з 1996 року вказані доплати вона отримувала в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом.

Тому просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації щодо відмови у виплаті їй щомісячної доплати згідно ст.39 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними; зобов’язати Управління праці  та соціального захисту населення Бородянської РДА провести перерахунок і виплатити на її користь недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період з 1996 року по 2008 рік у розмірі 27655,11 грн.

Позивачка надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації надіслало заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги не визнає, просить застосувати статті 99, 100 КАС України.

Відповдач – Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області надіслао заяву, позовні вимоги визнає, просить слухати справу без участі їх представника.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 122 КАС України суд ухвалює рішення в порядку письмового провадження.

За клопотанням позивачки ухвалою суду від 21 вересня 2009 року позовні вимоги щодо виплати недоотриманої суми щомісячної доплати за період з 1996 року по 2003 рік залишені без розгляду.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачці, як працюючій в зоні посиленого радіологічного контролю, з січня 2004 року по грудень 2008 року  проводилась доплата відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з суми 5 гривень 20 копійок, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 20 квітня 2007 року, що підтверджується копією довідки Управління Державного казначейства у Бородянському районі (а.с. 16).

З 20 червня 1996 року, відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено, що громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Одночасно слід зазначити, що з 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У 2007 році дія абзацу четвертого частини першої статті 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, була зупинена, відповідно до Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 вказане зупинення дії ст.39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було визнано неконституційним.

У 2008 році частину першу та другу статті 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено однією частиною такого змісту: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України" відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.

Однак вищезазначені зміни до Закону також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 були визнані неконституційними.

Відповідно до "Положення про порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", затвердженого наказом Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства фінансів України від 2 грудня 1994 р. N 184/121 "Порядку зарахування збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення і використання його коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №396 від 30 березня 1998 року, "Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 року, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20 вересня 2005 року №936 доплати проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, в даному випадку, нарахування та виплату щомісячних доплат своїм працівникам, в тому числі позивачці, здійснює Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області.

Таким чином з урахуванням вимог ст.39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачка з січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, з 9 липня 2007 по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року мала право на щомісячну грошову доплату за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати.

 Однак, відповідно до ст.ст. 71,75 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, ст.ст. 257, 267 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, загальний строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст. 100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивачка звернулася до суду 10 серпня 2009 року, позовні вимоги по 9 серпня 2008 року не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, зобов'язати Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області здійснити перерахунок та, з урахування виплачених сум, виплатити позивачці як працюючій в зоні посиленого радіоекологічного контролю, недоотримані суми щомісячної грошової доплати за період з 10 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

На підставі ст.94 КАС України з Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області необхідно стягнути в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, ст.ст.71,75 ЦК УРСР в ред. 1963 року, ст.ст. 9, 11, 71, 86, 94, 99, 100, 122,159-163 КАС  України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області, Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області про зобов'язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати задовольнити частково.

Визнати дії Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області щодо недоплати ОСОБА_1 щомісячної доплати згідно зі статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.

Зобов'язати Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та, з урахуванням виплачених сум, виплатити щомісячну грошову доплату за роботу у зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 10 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

В іншій частині  позову відмовити.

Стягнути з Управління Державного казначейства у Бородянському районі ГУ ДКУ у Київській області в дохід місцевого бюджету судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.

ОСОБА_2Унятицький

Ў