Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 688/1383/15-ц

Провадження № 22-ц/4820/45/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

       секретар        судового засідання        Кошельник В.М.,

       з участю        представника відповідача        ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 травня 2018 року,

встановив:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ПАТ «УкрСиббанк» зазначило, що 15 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_8 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав останній кредит у розмірі 29 700 доларів США на строк до 15 листопада 2017 року під 11,3% річних. У забезпечення виконання ОСОБА_8 обов’язків із повернення кредиту та сплати процентів відповідачі за договором іпотеки від 10 листопада 2006 року передали банку в заставу житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами загальною площею 90,3 кв.м. і присадибну земельну ділянку площею 932 кв.м. по вул. Чкалова, 68, у м. Шепетівці, Хмельницької області. ОСОБА_8 не виконує зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим станом на 26 березня 2015 року виникла заборгованість, яка складається з 9 671 долара 99 центів США неповернутого кредиту, 271 долара 40 центів США процентів, 7 597 грн 35 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 113 грн 99 коп. пені за прострочення сплати процентів. Банк вправі достроково стягнути з ОСОБА_8 вказану заборгованість, одержавши задоволення за рахунок предмета іпотеки.

За таких обставин ПАТ «УкрСиббанк» просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 943 долари 39 центів США та 7 711 грн 34 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами та земельну ділянку по вул. Чкалова, 68, у м. Шепетівці, Хмельницької області, шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства.

Суд залучив ОСОБА_6 до участі у справі як співвідповідача.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 травня 2018 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що позичальник ОСОБА_8 не виконала зобов’язання за кредитним договором, однак позов не підлягає задоволенню через недоведеність початкової ціни предмета іпотеки для його реалізації.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у позові зазначено механізм встановлення початкової ціни предмету іпотеку, тому відсутність відомостей про початкову ціну предмета іпотеки в грошовому вираженні не може бути підставою для відмови в позові.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не подали відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми ст.ст. 38, 39 Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку» (далі – Закон №898-ІV).

У зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат.

Встановлено, що 15 листопада 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який у подальшому змінив свою назву на ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_8 укладено договір про надання споживчого кредиту №11077702000 (далі – кредитний договір), за яким банк надав останній кредит у сумі 29 700 доларів США на строк до 15 листопада 2017 року під 12,3% річних.

ОСОБА_8 зобов’язалася повернути банку кредит частинами згідно графіка погашення кредиту та сплатити йому проценти щомісячними платежами. Строк сплати процентів встановлено з 1-го по 10-е число (включно) місяця, наступного за тим, за який будуть нараховані проценти.

У п.п. 4.6, 5.5, 7.3, 11.1 кредитного договору сторони визначили, що у разі порушення позичальником термінів повернення кредиту та сплати процентів більше ніж на один місяць банк вправі вимагати від ОСОБА_8 дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати нарахованих процентів. При цьому термін повернення кредиту є таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником від банку повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту та неусунення ним порушень умов кредитного договору протягом 31 календарного дня з дати одержання вказаного повідомлення (вимоги). У випадку неотримання ОСОБА_8 цього повідомлення (вимоги) з будь-яких підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення його банком термін повернення кредиту є таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення банком позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Крім того, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_8 мала сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі – НБУ) від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквівалент) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування пені (п. 7.1 кредитного договору).

За змістом п. 2.1 кредитного договору виконання позичальником грошового зобов’язання за кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна, що належить на праві спільної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

10 листопада 2006 року сторони уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_9 (далі – договір іпотеки). В забезпечення виконання ОСОБА_8 обов’язків за кредитним договором ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 передали банку в заставу житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами загальною площею 90,3 кв.м. і присадибну земельну ділянку площею 932 кв.м. по вул. Чкалова, 68, у м. Шепетівці, Хмельницької області.

Згідно п.п. 2.1.1, 4.1, 4.2 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами, звернувши на нього стягнення, що здійснюється, в том числі за рішенням суду.

Пунктом 4.5 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення за рішенням суду здійснюється відповідно до законодавства України.

З 2014 року ОСОБА_8 не виконує грошове зобов’язання за кредитним договором.

Станом на 26 березня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 9 943 долари 39 центів США, з яких 9 671 долар 99 центів США – неповернутий кредит і 271 долар 40 центів США – проценти. Також банком нараховано 7 711 грн 34 коп. неустойки, яка складається з 7 597 грн 35 коп. пені за прострочення сплати кредиту та 113 грн 99 коп. пені за прострочення сплати процентів.

16 грудня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_8 письмову вимогу (повідомлення) про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів, яку остання не виконала.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2017 року стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» указану заборгованість за кредитним договором. На теперішній час це рішення суду не виконане ОСОБА_8

Зазначені обставини визнані сторонами, встановлені судовими рішеннями та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Частиною 1 статті ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону №898-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом указаних норм права чинне законодавство визначає право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_8 не виконала грошового зобов’язання за кредитним договором, унаслідок чого ПАТ «УкрСиббанк» вправі вимагати від неї дострокової сплати неповернутого кредиту, нарахованих процентів і пені.

Умови кредитно договору (т. 1 а.с. 15-29, 144-158), наданий ПАТ «УкрСиббанк» розрахунок заборгованості (т. 1 а.с. 36-48) та касові документи (т. 1 а.с. 162-258) є зрозумілими та достатніми для висновку, що ОСОБА_8 не виконала належним чином узяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а тому виникла вищевказана заборгованість.

Розрахунок банку відповідає іншим матеріалам справи та є правильним, натомість, ОСОБА_8 не спростувала цей розрахунок належними та допустимими доказами.

За таких обставин ПАТ «УкрСиббанк» як іпотекодержатель вправі одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у порядку, встановленому Законом № 898-IV та укладеним сторонами договором іпотеки.

Разом із тим, ухвалюючи рішення у справі про відмову в позові, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 6 статті 38 Закону №898-ІV визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В силу ч. 1 ст. 39 Закону №898-ІV у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми вираження вартості товару, послуг тощо, та аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону №898-ІV встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Цього Закону.

Разом із тим відповідно до статей 19, 57 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З огляду на викладене, Верховний Суд, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 травня 2015 року (справа №6-61цс15), зазначив, що лише незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень (постанова від 21 березня 2018 року /справа №235/3619/15-ц, провадження №14-11цс18/),

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція Верховного Суду має бути врахована судами нижчих інстанцій.

Отже лише відсутність у справі відомостей про грошове вираження початкової ціни предмета іпотеки для його реалізації не може бути підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не врахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов ПАТ «УкрСиббанк» є необґрунтованим.

На думку апеляційного суду, запропонована банком процедура визначення початкової ціни предмета іпотеки, тобто на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності відповідно до закону під час проведення виконавчих дій, може бути застосована судом при вирішенні даного спору.

Таким чином, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 за кредитним договором у розмірі 9 943 долари 39 центів США та 7 711 грн 34 коп. слід звернути стягнення на предмет іпотеки – належні відповідачам житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку по вул. Чкалова, 68, у м. Шепетівці, Хмельницької області, шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України мораторій є відстроченням виконання зобов’язання.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України від 3 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі – Закон №1304-VII), нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим Законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, що вважається предметом іпотеки.

Зокрема, у відповідності до підпункту 1 пункту 1 Закону №1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В силу ст. 4 Закону №1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок по вул. Чкалова, 68, у м. Шепетівці, Хмельницької області, є предметом іпотеки, що забезпечує зобов’язання ОСОБА_8 за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті. При цьому спірний житловий будинок використовується як місце постійного проживання відповідачів і членів їх сім’ї, які іншого житла не мають, а його загальна площа не перевищує 250 кв.м.

За таких обставин виконання судового рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід зупинити на час дії Закону №1304-VII.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як роз’яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред’явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов’язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред’явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов’язання, оплачується судовим збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

ПАТ «УкрСиббанк» пред’явило вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з вимогою до боржника ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення є вирішеною.

Отже позовна вимога у справі, що переглядається, мала бути оплачена судовим збором як вимога немайнового характеру у розмірі, визначеному п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (на час вчинення процесуальної дії; далі – Закон №3674-VI), – 243 грн 60 коп. (1218х0,2).

У зв’язку з цим, за подання апеляційної скарги на рішення суду ПАТ «УкрСиббанк» мало сплатити судовий збір у розмірі 365 грн 40 коп. (243,60х150%).

Позов і апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, внаслідок чого на відповідачів слід покласти обґрунтовані витрати банку зі сплати судового збору в сумі 609 грн (243,60+365,40).

Враховуючи частки відповідачів у праві спільної часткової власності на предмет іпотеки (ОСОБА_5 – 2/3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – по 1/6), з них на користь банку слід присудити судовий збір у розмірі: з ОСОБА_5 – 406 грн (609х2:3), з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – по 101 грн 50 коп. (609:6).

Решта суми судового збору внесена ПАТ «УкрСиббанк» безпідставно та може бути повернута йому в порядку, передбаченому ст. 7 Закону №3674-VI.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки:

– житловий будинок з надвірними спорудами № 68, по вулиці Чкалова, у місті Шепетівці, Хмельницької області, загальною площею 90,3 кв.м., жилою площею 41,7 кв.м. (дерев’яний жилий будинок «А-І», шлакоблочний сарай «Б», цегляний гараж «В»), які належать ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1), ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2), ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3) на праві спільної часткової власності відповідно до свідоцтва про право власності від 21 грудня 1999 року, виданого Шепетівською міською державною нотаріальною конторою (реєстраційний №2554), та свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 1999 року, виданого Шепетівською міською державною нотаріальною конторою (реєстраційний №2548), номер об’єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16456569;

– земельну ділянку площею 0,0932 га (кадастровий номер 6810700000:01:007:0416), розташовану по вулиці Чкалова, 68, у місті Шепетівці, Хмельницької області, та призначену для обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1), відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ №016248, виданого на підставі рішення Шепетівської міської ради Хмельницької області від 26 червня 2002 року №17 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2845), –

шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку».

Предмет іпотеки підлягає реалізації за ціною, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ.

З вартості предмета іпотеки Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 09807750) має бути сплачена заборгованість ОСОБА_8 за договором про надання споживчого кредиту №11077702000 від 15 листопада 2006 року, яка виникла станом на 26 березня 2015 року, в розмірі 9 943 долари 39 центів США та 7 711 гривень 34 копійки, з яких: 9 671 долар 99 центів США – неповернутий кредит, 271 долар 40 центів США – проценти, 7 597 гривень 35 копійок – пеня за прострочення сплати кредиту, 113 гривень 99 копійок – пеня за прострочення сплати процентів.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання – 30405, Хмельницька область, місто Шепетівка, вулиця Чапаєва, 68; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження – 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 09807750) 406 гривень судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_6 (місце проживання – 30405, Хмельницька область, місто Шепетівка, вулиця Чапаєва, 68; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження – 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 09807750) 101 гривню 50 копійок судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_7 (місце проживання – 30405, Хмельницька область, місто Шепетівка, вулиця Чапаєва, 68; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження – 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 09807750) 101 гривню 50 копійок судових витрат.

Зупинити виконання постанови суду апеляційної інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України від 3 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2018 року.

                       Судді:                        /підпис/                        ОСОБА_1

                                               /підпис/                        ОСОБА_2

                                               /підпис/                        ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_10                

Доповідач – Ярмолюк О.І.                                                        Категорія 27