Справа № 2-а- 5835/10
ПОСТАНОВА Іменем України
11 листопада 2010 року Харківський районний суд Харківської області у складі головуючого судді -Ваб’я А.І..
за участю секретаря - Гнетневої В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум соціальних виплат
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить зобов’язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити йому недоотримані суми соціальних виплат-щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5 травня за 2005,2006,2007, 2008,2009 та 2010 роки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС , йому встановлена 2 група інвалідності та віднесено до 1 - ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також має статус інваліда війни, оскільки інвалідність пов’язана з перебуванням на військовій службі. Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат , при чому розмір мінімальної заробітної плати згідно ч.7 ст.48 вказаного закону визначається на момент сплати .Крім того, згідно до ч.5, ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач відмовив йому щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення і разової допомоги виключно із законодавчо встановлених розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком за 2005,2006,2007,2008,2009 та 2010 роки.Позивач надав заяву в якої просив справу розглядати за його відсутністю.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради в судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, та представив письмові заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_2, були нараховані та сплачені необхідні виплати на підставі діючого на момент виплат законодавства України.
Представник відповідача - Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, тому суд вважає розглядати справу за їх відсутністю..
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позов таким що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії, осіб що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи та має 2 групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії А № 012354 та довідкою МСЄК серія ХАР № 001835. та він має статус інваліда війни, оскільки інвалідність пов’язана з перебуванням на військовій службі.(посвідчення серія Б № 254535).
ОСОБА_1 звернувся до відповідачів щодо перерахуванню йому щорічної до 5 травня разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак в перерахунку йому було відмовлено.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2 групи, захворювання яких пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС виплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
З наданої довідки вбачається, що ОСОБА_1 була нарахована щорічна допомога на оздоровлення за 2005рік у травні 2005 року, за 2006рік у січні 2006року, за 2007рік у грудні 2007роКу, у розмірі 90,00грн. за кожен рік , крім того за 2008рік у липні 2008року, за 2009рік у лютому 2009року та за 201 Орік у червні 2010 року у розмірі 120,00грн. за кожен рік.
У зв’язку з ти, що дія ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена на 2006 в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 р.» від 20 грудня 2005 р., який не визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України до теперішнього часу, тому позивач не мав право у 2006 р. на отримання допомоги на оздоровлення в більшому розмірі ніж йому було» нараховане та виплачено. Отже органи соціального захисту здійснивши виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 90,00грн. діяли правомірно.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2008 рік дію частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VI, яким зупинено на 2008 рік положення ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22.05.2008 року під час виплати щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28.02.1991р.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідачи з 09.07.07p. пo 31.12.2007року та з 22.05.2008року під час виплати щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28.02.1991р., зазначені
виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення органами соціального захисту населення повинні здійснюватися у розмірі, який визначений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме інвалідам 2 групи в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Крім того, за період з 01.01.2007року по 09.07.2007року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розмір разової грошової допомоги до 5 травня, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» та нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи щорічну разову грошову допомогу до 5 травня позивачу виплачено за 2005рік у травні 2005року, за 2006рік у квітні в розмірі 270,00грн., за 2007р. у квітні місяці у розмірі 300,00грн., 2008рік у квітні 2008року у розмірі 350,00грн.; за 2009р. в квітні 2009року у розмірі 430,00грн. та за 2010 рік в квітні 2010 року у розмірі 480,00грн...
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України на 2007 року», Законом України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» правомірно діяли на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, в період з 01.01.2007року по 09.07.2007р. та за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року № 4-зп, який у п.З зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплату щорічної допомоги до 5 травня особам, які отримали таку допомогу у період з 01.01.2007року по 09.07.2007року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати
Однак, позивач за 2009 та 2010 роки отримав щорічну разову допомогу до 5 травня в значно нижчому розмірі ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010рік» дія ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту»зупинено не було, конкретні розмірі грошових доплат до 5 травня встановлено теж не було. Отже, зазначена стаття була чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлює позивачеві право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратному до мінімальної пенсії за віком.
Тому суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2005, 2009 та 2010 роки у розмірі встановленому ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту» 8 мінімальних пенсій за віком, підлягають задоволенню, та у суду немає права відмовляти позивачу у задоволенні позову з підстав невизначеності в законодавстві України розміру мінімальної пенсії за віком, який підлягає застосуванню при розрахунку разової щорічної допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту».
Відповідно до п. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Зі змісту ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійнії страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії за віком, яка призначена особам, згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням положення ч. 7 ст. 9 КАС України, суд, вважає, що у зв’язку з відсутністю закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, необхідно застосувати норми закону, який регулює подібні правовідносини, а саме ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум визначається Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».
Посилання відповідача на визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від
26.07.1996року за № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення, яка підлягала виплаті, суд вважає хибними з таких підстав.
Встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року за № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2008-2009 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
26.07.1996року за № 836.
Крім того, відповідачами, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано
суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на них обов’язку щодо призначення та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005,2007,2008,2009,2010 роки та разової грошової допомоги до 5 травня за 2005,2009,2010 роки у розмірі встановленому ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Суд вважає необхідним, відповідно до ст..ст.99,102 КАС України поновити строк звернення до суду за захистом свого права, та на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради, щодо не нарахуванню належних позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007,2008,2009 та 2010 роки у розмірі встановленому ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разової грошової допомоги до 5 травня з 2005, 2009, 2010 роки у розмірі встановленому ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Згідно ч. З та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до вимог ч.іст.2 КАС України, завдання адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.2ст.19 Конституції України; .ч.4ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91р. в редакції закону від 09.07.07р.;; ст..54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р.,№107-У; ст..553акону України «Про Державний бюджет на 2009 рік; Законом України «Про Державний бюджет України на 2010рік» № 2154 від 27 квітня 2010р.; ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»; рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007; рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 ст..ст.71,72,86,94,98,99,100,160- 163,п.4ч.2;ст..162,ст..ст.167,186,254Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум соціальних виплат задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду за захистом свого права щодо отримання разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо призначення, нарахування та виплати недоотриманих сум соціальних виплат.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005,2009 та 2010 роки в розмірі восьмі мінімальних заробітних плат, передбаченої ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Зобов’язати Харківській обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриману разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2005, 2009 та 2010 роки в розмірі восьми мінімальних заробітних плат, передбаченої ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008,2009 та 2010 роки у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат передбачені ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Харківській обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007, 2008,2009 та 2010 роки у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, передбачені ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня ії проголошення до адміністративного Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя А.І.Ваб’я