Постанова

Іменем України

15 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 488/3549/15-ц

провадження № 61-30222 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України

м. Миколаєва Миколаївської області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 лютого 2017 року у складі судді Ямкова О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення надмірно виплаченої пенсії.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 жовтня 2016 року у задоволені позову УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2016 року у задоволенні клопотання УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва залишено без руху у зв'язку із несплатою ним судового збору за подання апеляційної скарги, надано строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21грудня 2016 року апеляційну скаргу УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що УПФУ в Ленінському районі

м. Миколаєва у визначений судом строк не виконало вимоги ухвали суду про усунення недоліків.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва залишено без руху.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстави, на які посилався заявник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема відсутність у 2016 році відповідного бюджетного фінансування видатків на оплату судового збору, а відтак неможливість сплати судового збору до набрання чинності 01 січня 2017 року змін до Закону України «Про судовий збір», згідно яких органи Пенсійного фонду звільнені від сплати судового збору, не є поважними. Запропоновано подати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску.

23 лютого 2017 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій заявник вказав на те, що процесуальний строк пропущено у зв'язку з відсутністю у 2016 році фінансування видатків на сплату судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23лютого 2017 року у задоволенні клопотання УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва про поновлення строку на апеляційне оскарженнята у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстави, на які посилався заявник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема відсутність коштів для сплати судового збору та очікування змін в законодавстві, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

У червні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі Інгульське ОУ ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області), у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2017 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що відмовляючи у відкритті провадження у зв'язку пропуском строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не урахував поважність причин пропуску цього процесуального строку, зокрема, що несплата судового збору при подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю у 2016 році відповідного бюджетного фінансування видатків на оплату судового збору, що на думку заявника, є поважною причиною для його поновлення, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обгрунтованою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року залучено правонаступника позивача УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва - Інгульське ОУ ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області до участі у справі за позовом УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва до ОСОБА_4 про стягнення надмірно виплаченої пенсії.

У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що рішення попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки судів, які надали належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

25 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно частини першої, другої та п'ятої 121 ЦПК України 2004 року суддя, установивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті

295 ЦПК України 2004 року або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє особу, яка подала апеляційну скаргу, і надає їй строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання особою ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва на рішення Корабельного районного суд м. Миколаєва від 18 жовтня 2016 року залишено без руху у зв'язку з не сплатою судового збору. Оскільки заявник у визначений судом строк недоліків апеляційної скарги не усунув, ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 грудня 2016 року вона була визнана неподаною та повернута йому.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

17 січня 2017 року УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення Корабельного районного суду

м. Миколаєва від 18 жовтня 2016 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтовувало відсутністю у 2016 році бюджетного фінансування видатків на оплату судового збору та посиланням на внесені зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких з

01 січня 2017 року органи Пенсійного фонду України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року апеляційна скарга залишена без руху з посиланням на неповажність наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції запропонував заявнику подати клопотання про поновлення строку із зазначенням інших причин поважності його пропуску.

На виконання зазначеної ухвали суду, УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши ті ж самі причини, що були зазначені в попередньому клопотанні.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23лютого 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва відмовлено. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що наведені УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва обставини не є поважними причинами.

Зазначений висновок апеляційного суду є законним та обгрунтованим.

Частиною третьою статті 27 ЦПК України 2004 року визначено, що особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї для цього дії. Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі.

Ураховуючи наведене, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, а відтак поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

У статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (рішення у справах «Кресс проти Франції» від 07 червня 2001 року, «Кайя проти Австрії» від 08 червня 2006 року).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому обгрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник