ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області  91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области  91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

 

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 

04.08.06                                                                                 Справа № 16/315н-ад.

   Суддя господарського суду Луганської області Шеліхіна Р.М., по справі за позовом  приватного підприємця Міусової Віри Вікторівни, м. Дніпропетровськ

 

до 1. УМВС України в Луганській області, м. Луганськ

     2. Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ

 

про визнання незаконним рішення та дій посадових осіб та стягнення 114394, 50 грн.

  

при секретарі судового засідання Бабаяні А.В.

за участю представників сторін:

від позивача -повноважний представник не прибув;

від 1-го відповідача -ОСОБА_1, за дов. від 04.01.06 № НОМЕР_1,

від 2-го відповідача -ОСОБА_2, за дов. від 20.02.06.,

  

                    Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Тому,  та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суть спору:  позивачем  заявлено вимоги про:

-          визнання незаконними дій посадових осіб УБОЗ УМВС України в Луганській області про вилучення 12.01.05. належного позивачу майна на суму 114394,50 грн.;

-          визнання незаконним рішення Надзвичайної Державної протиепізоотичної комісії при Луганській обласній державній адміністрації від 31.05.05. про визнання вилученої у позивача рибної продукції небезпечною для епізоотичного благополуччя області та України, здоров'я людей, вилучення її з обігу та реалізації, направлення її на утилізацію або знищення;

-          про стягнення з УМВС України в Луганській області і другого відповідача майнової шкоди у сумі 114394,50 грн.

 

                    В ході попереднього засідання з'ясовано, що у позовній заяві (вступна частина) першим відповідачем зазначено УМВС України в Луганській області, а в резолютивній частині заяви (після слів «прошу») позивач просить визнати незаконними дії посадових осіб УБОЗ УМВС України в Луганській області. Третій пункт даної частини позовної заяви містить вимогу про відшкодування шкоди з УМВС України в Луганській області. Слід зазначити, що управління по боротьбі з організованою злочинністю управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, дії посадових осіб якого просить визнати незаконними позивач, є самостійною юридичною особою і зареєстровано у встановленому законом порядку.

                    З урахуванням обставин справи, які були з'ясовані у ході попереднього засідання, відповідачем по справі в часті вимог про визнання дій незаконними і про стягнення шкоди повинно бути управління по боротьбі з організованою злочинністю управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (УБОЗ). Таким чином, УМВС України в Луганській області є неналежним відповідачем у справі і вимоги до нього заявлені безпідставно.

                    Перший відповідач з викладених вище підстав заперечив проти позову і зазначив, що він не є належним відповідачем по справі, та послався на постанову про відмову порушення кримінальної справи у відношенні посадової особи УБОЗ УМВС України в Луганській області від 11.04.06. у зв'язку з відсутністю складу злочину у діях посадової особи і відповідністю дії вказаної посадової особи закону. Крім того, перший відповідач заперечив позов у зв'язку з пропуском строку для звернення з адміністративним позовом.

                    Другий відповідач проти позову заперечив з підстав пропуску позивачем строку для звернення з адміністративним позовом та з підстав того, що на товар, який вилучили у позивача при перевезенні, у позивача не було сертифіката якості, а оскільки це -продукт харчування (риба), то такий товар знищено як небезпечний продукт. Крім того, другий відповідач повідомив про пред'явлення позивачем неналежних сертифікатів якості -то були сертифікати з датою виготовлення риби у липні 2004 року підприємством «ЗАТ «Мурманський траловий флот», м. Мурманськ, вул. Шмідта,43, Росія, а пакункова тара  містила дату вироблення риби 15 грудня 2004року підприємством «Роскомрыболовство, «ЗАО «Карат-1», м. Мурманськ, вул. Воровського, 23 (на рибу путассу). На рибу лемонема взагалі не було сертифіката якості.

                    Позивачем до позовної заяви не додано  купівлі та ввозу в України якісної рибної продукції. 

 

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, суд,

 

В С Т А Н О В И В:

 

                    Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати незаконними дії посадових осіб УБОЗ УМВС України в Луганській області про вилучення 12.01.05. належного позивачу майна: риби свіжомороженої -путассу у кількості 21,021тонни вартістю 4,5грн. за кілограм, всього на суму 94594,50грн. та лимонеми у кількості 2,200тонни вартістю 9грн. за кілограм, всього на суму 19800грн. Позивач просить суд визнати незаконним рішення Надзвичайної Державної протиепізоотичної комісії при Луганській обласній державній адміністрації (другий відповідач)  від 31.01.05. про визнання вилученої у позивача риби небезпечною для здоров'я людей. Також, позивач просить стягнути з УМВС України в Луганській області та другого відповідача шкоду у сумі 114394,50грн.

                    Управління по боротьбі з організованою злочинністю управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, дії посадових осіб якого просить визнати незаконними позивач, є самостійною юридичною особою і зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи і довідкою з головного управління статистики у Луганській області. Самостійна юридична особа -це суб'єкт господарських правовідносин або суб'єкт владних повноважень, яка має свої права та обов'язки і відповідає по своїм зобов'язанням і вчиненим діям. Таким чином, позов заявлено до однієї особи, а позовні вимоги -до іншої. В ході попереднього розгляду справи, з'ясування обставин правовідносин сторін за суттю спору позивач не надав заяву про заміну неналежного першого відповідача і не пояснив -дії якої особи слід визнати незаконними і з кого ж слід стягувати шкоду.

                    Другий відповідач проти позову заперечив та надав до матеріалів справи документи, які посвідчують відсутність у позивача сертифікатів саме тієї продукції, що він ввозив для реалізації на територію України, а саме: другий відповідач надав суду сертифікат якості, який було видано на рибу, виготовлену у липні 2004 року підприємством «ЗАТ «Мурманський траловий флот», м. Мурманськ, вул. Шмідта,43, Росія, між тим, як позивач транспортував, виготовлену 15 грудня 2004року підприємством «Роскомрыболовство, «ЗАО «Карат-1», м. Мурманськ, вул. Воровського, 23 (на рибу путассу). На рибу лемонема, яку також транспортував позивач сертифіката якості не було. У позивача також були відсутні ветеринарне свідоцтво, дозвіл державного департаменту ветеринарної медицини на ввіз риби з Росії та інші документи, які б посвідчували якість та безпечність продуктів харчування.  Крім того, другий відповідач вказує на те, що риба зберігалася протягом майже пів року -з січня по травень 2005 року, з дня вилучення до дня утилізації і позивач не вчинив дій по посвідченню якості товару. Другий відповідач вказав на відповідність його дій вимогам ст.22 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини». Слід зазначити, що у відповідності до внесених змін у даний закон, він має повну назву -Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів».          

                   

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

 

                    У позові до першого відповідача слід відмовити, оскільки УМВС України в Луганській області є неналежним відповідачем у справі і вимоги до нього заявлені безпідставно. Відповідно до правил ст.52 КАС України замінити відповідача можна тільки за згодою позивача, а позивач не заявив про заміну неналежного відповідача і копії позовної заяви до Управління по боротьбі з організованою злочинністю управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, дії посадових осіб якого просить визнати незаконними позивач -не надіслав. За таких підстав, у позові до першого відповідача слід відмовити.

 

          У позові до другого відповідача слід відмовити, оскільки другим відповідачем  в порядку ст.72 КАС України надані належні докази щодо правомірності свого рішення у відповідності до правил ст.ст.1,22,36,42,54 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Слід зазначити, що у відповідності до вказаних норм права безпечність харчового продукту - стан харчового продукту,  що є результатом діяльності з виробництва та обігу,  яка здійснюється з  дотриманням  вимог, встановлених  санітарними  заходами та/або технічними регламентами,  та забезпечує  впевненість  у  тому,  що харчовий продукт не завдає шкоди здоров'ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням.

В документах, наданих позивачем до позовної заяви, відсутні докази того, що позивачем транспортувались безпечні продукти харчування, що позивач мав  дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря або міжнародний  ветеринарний (санітарний) сертифікат на вантаж. Відповідно до правил ст.54 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»вантажі  з  харчовими  продуктами,  які  експортуються  та повинні супроводжуватися  оригіналами  міжнародних  ветеринарних (санітарних) сертифікатів,  що засвідчують  придатність  харчового продукту  до  споживання  людиною  та  його  відповідність вимогам безпечності    країни    імпортера,    повинні сертифікуватися безпосередньо перед експортуванням. Міжнародний  сертифікат,  зазначений цій статті,  повинен  бути  надрукованим,  мати  серійний   номер   та відповідати зразку сертифіката відповідних міжнародних організацій або вимогам країни імпортера щодо його форми та змісту.

З матеріалів справи вбачається, що належний сертифікат якості на продукти харчування у позивача був відсутній, експлуатаційного дозволу на товар харчування у позивача не було. Згідно з правилами ст.36 вказаного закону  обіг харчових продуктів на потужностях (об'єктах),  що  не

відповідають вимогам санітарних заходів забороняється.

За таких підстав, рішення, постановлене другим відповідачем, постановлене правомірно.

Враховуючи вищевикладене, у позові слід відмовити.

 

Питання про розподіл судових витрат суд не вирішує, оскільки позивач є інвалідом 1 - ї групи та звільнений від їх виплати.

Згідно ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 

На підставі викладеного, Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 -163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

 

П О С Т А Н О В И В:

 

1.          Відмовити у позові по визнанню незаконним рішення Надзвичайної Державної протиепізоотичної комісії при Луганській обласній державній адміністрації від 31.05.05. про визнання вилученої у позивача рибної продукції небезпечною для епізоотичного благополуччя області та України, здоров'я людей, вилучення її з обігу та реалізації, направлення її на утилізацію або знищення та про стягнення майнової шкоди у сумі 114394,50 грн.

 

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 09.08.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

Суддя                                                                          Р.М.Шеліхіна