Справа № 2-720/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 року                           Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

                          головуючої  судді                 Ніколаєвої І. К.

                          при секретарі                 Карпенко С. М.

        з участю: представника позивача         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ВАТ «Павлоградвугілля»

про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання  

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.  

 В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи на шахті «Дніпровська» з 03 березня 1981 року по 24 червня1981  року учнем  машиніста підземних установок, з 24 червня 1981 року по 08 квітня 2003 року машиністом підземних установок, що підтверджується трудовою книжкою.

Стаж роботи позивача у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів складає 21 рік 11 місяців, з них 21 рік 11 місяців за професією машиніст підземних установок. Шкідливі умови праці на виробництві призвели до появи у позивача в 2003 року хронічного професійного захворювання – радикулопатія шийна і попереково – крижова.

09.04.2003 року позивач первинно пройшов огляд у Павлоградській МСЕК, яка встановила йому з 09.04.2003 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 60 % безстроково по цьому професійному захворюванню, що підтверджується випискою з акта огляду до довідки серія МСЕ-ДНА-01 № 345789 та вказаною довідкою.

У зв’язку з цим професійним захворюванням позивач звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області. За його рішенням від 27.12.2006 року, зміненим Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області у 2007 році Петропавлівське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплатило  йому страхову виплату по відшкодуванню моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень.

Але в 2006 році у нього виявили ще одне професійне захворювання – антракосилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень, ЛН першого ст., що підтверджується Інформаційною довідкою про умови праці, затвердженою головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області  30 травня 2006 року за № 2/2-43-1272 та Актом розслідування хронічного професійного захворювання, складений компетентною комісією і затверджений головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області 17 серпня 2006 року. Професійні захворювання позивача згідно цього акту полягають в наступному:

1.   Антракосилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням  легень. ЛН першого ст.

2.   Радикулопатія шийна і попереково-крижова (2003 р.)  

25.10.2006 року позивач первинно-повторно пройшов огляд  у Дніпропетровській обласній МСЕК № 2 року яка встановила йому  з 26.09.2006  року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 65 %, по професійному захворюванню первино і безстроково, в тому числі 25 % антракосилікоз - первинно, 40 % радикулопатія - повторно, що підтверджується довідкою Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 серія ДНА-02 № 014848.

Професійне захворювання, яке потягло безстрокову втрату позивачем 25 % професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності завдало йому окрім матеріальної, ще й моральну шкоду, яка полягає в перенесенні моральних і фізичних страждань, викликаних важкістю і стійкими болями в грудній клітці, утрудненим диханням, кашлем з виділенням харкотиння, задишкою при незначних фізичних навантаженнях та ходьбі, загальною слабкістю, вимушеній зміні у зв’язку з цим і втратою роботи в працездатному віці, необхідністю пошуку інших джерел доходів з урахуванням стійкого погіршення стану здоров'я і потреби в забезпеченні сім’ї та продовженні лікування.

На підставі ст.ст. 23  ЦК України, ст.ст. 4, 81, 110 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України позивач просить задовольнити його позов та стягнути з відповідача 50 000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити та стягнути з відповідача 50 000 гривень моральної шкоди.

Представник відповідача будучи повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився, від нього надійшло письмове заперечення проти позову.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача з урахуванням наданого заперечення проти позову.  

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач з відповідачем по справі ВАТ «Павлоградвугілля» знаходився у трудових відносинах працюючи на шахті «Дніпровська» з 03 березня 1981 року по 24 червня1981  року учнем  машиніста підземних установок, з 24 червня 1981 року по 08 квітня 2003 року машиністом підземних установок, що підтверджується трудовою книжкою

Шкідливі умови праці на виробництві призвели до появи у позивача в 2003 року хронічного професійного захворювання – радикулопатія шийна і попереково – крижова.

09.04.2003 року позивач первинно пройшов огляд у Павлоградській МСЕК, яка встановила йому з 09.04.2003 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 60 % безстроково по цьому професійному захворюванню, що підтверджується випискою з акта огляду до довідки серія МСЕ-ДНА-01 № 345789 та вказаною довідкою.

У зв’язку з цим професійним захворюванням позивач звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області. За його рішенням від 27.12.2006 року, зміненим Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області у 2007 році Петропавлівське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплатило  йому страхову виплату по відшкодуванню моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень, що підтверджується рішенням Петропавлівського районного суду та Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області.

В 2006 році у позивача виявили ще одне професійне захворювання – антракосилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень, ЛН першого ст., що підтверджується Інформаційною довідкою про умови праці, затвердженою головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області  30 травня 2006 року за № 2/2-43-1272 та Актом розслідування хронічного професійного захворювання, складений компетентною комісією і затверджений головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області 17 серпня 2006 року. Професійні захворювання позивача згідно цього акту полягають в наступному:

1.   Антракосилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням  легень. ЛН першого ст.

2.   Радикулопатія шийна і попереково-крижова (2003 р.)  

В цьому ж акті директору шахти  «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля»  ОСОБА_3 було запропоновано, з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням, не допускати виконання робіт в умовах підвищеної запиленості без засобів індивідуального захисту. Також у акті вказано, що директор шахти «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» який є представником відповідача допустив порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 22 Закону України «Про  забезпечення санітарного та епідемічного  благополуччя  населення», тобто факт протиправності з боку відповідача був доведений  і зафіксований у акті про розслідування  хронічного професійного захворювання, який був складений відносно позивача.  Постільки   позивач перебував з відповідачем  у трудових стосунках працюючи в умовах впливу шкідливих факторів протягом 21 року 11 місяців, а  на цей час позивач не перебуває з відповідачем в трудових стосунках і на момент складання акту був звільнений з підприємства,  суд вважає, що при вирішенні спору по справі необхідно керуватися як нормами  КЗпП України так і нормами цивільного права.

25.10.2006 року позивач первинно-повторно пройшов огляд  у Дніпропетровській обласній МСЕК № 2 року яка встановила йому  з 26.09.2006  року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 65 %, по професійному захворюванню первино і безстроково, в тому числі 25 % антракосилікоз - первинно, 40 % радикулопатія - повторно, що підтверджується довідкою Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 серія ДНА-02 № 014848.

Отже суд дійшов до висновку, що вина відповідача в  тому, що позивач  втратив 25 % професійної працездатності встановлена та доведена.

При встановленні наявності моральної шкоди суд враховує, те що позивач через професійне захворювання та втрату професійної працездатності знаходився на лікуванні:

?   в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини м. Кривий Ріг з 26.07.2006 року по 04.08.2006 року;

?   в Дніпропетровській міській багатопрофільній клінічній лікарні № 4 з 16.06 по 10.07.2006 року;

?   в Петропавлівській центральній районній лікарні

Дані обставини підтверджуються епікризами вказаних медичних закладів та виписками із амбулаторної карти.

       Отже суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв’язку з отриманим  професійним захворюванням  при виконанні трудових обов’язків і  у зв’язку з встановленою йому 25 %  стійкої втрати  працездатності  та 3 групи інвалідності,  втрата можливості працювати за станом здоров’я на попередній роботі і утримувати родину, а також у зв’язку із тим, що позивач постійно відчуває наслідки професійного захворювання, фізичний біль та страждання, не підлягає сумніву. Вищевказані обставини свідчать про спричиненні позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те,  що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв’язків позивача,  потребують від нього  додаткових  зусиль  для   влаштування подальшого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власника або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає   у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала  у зв’язку  з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.  

Суд не приймає доводи представника відповідача про те, що для визнання факту завдання моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, наявність якої у зв’язку із професійним захворюванням встановлена МСЕК.

Щодо стверджень представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, суд вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

      Суд вважає, що, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23.02.2007 року до Закону України №1105-ХІУ, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Також суд враховує, що  відповідно до  п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»   та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  зупинено дію  абз. 4 ст. 1, підп. «є» п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року  № 1105 – Х1У «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» .  

Судом встановлено, що на час виникнення в ОСОБА_2 права на відшкодування моральної шкоди  - 25.10.2006  року  - зазначені положення ст. ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які  передбачали  відшкодування не діяли, тому відповідно до  ст. 237 – 1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається  на підприємство відповідача з вино якого позивачеві заподіяно моральну шкоду.

     Доводи не визнання відповідачем позову суперечать Конституції України та  порушують право позивача на відшкодування спричиненої моральної шкоди, яке йому надано  ст. 12 Закону України «Про охорону праці», статтею 22 Конституції України вказує, що конституційне право і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.

    При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

      Вирішуючи  питання   про розмір відшкодування  позивачеві  моральної шкоди   суд  виходить з засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що розмір відшкодування завищений, а тому суд, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача від отриманого  професійного захворювання на виробництві, втрати професійної  працездатності, постійне  лікування, встановлення 3 групи інвалідності,  втрату його загальної трудової та соціальної реабілітації, що привело до тяжких змін його житті, втрату можливості утримувати свою родину і вважає за необхідне  задовольнити позов частково і стягнути з відповідача на користь  ОСОБА_2 2 900 гривень.

    При цьому суд враховує, що максимальний розмір відшкодування моральної шкоди  в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умовах відсутності стійкої втрати працездатності на день прийняття  рішення судом і керується  п. 9  постанови Пленуму  Верховного суду  України   №4  від 31.03.1995 року  «Про судову практику  по справам про  стягнення моральної  /немайнової/ шкоди»   у випадках, коли  межа  відшкодування    моральної шкоди визначається у кратному співвідношенні з мінімальним розміром  заробітної плати  або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, що діють на час розгляду справи .

 На підставі викладеного,  керуючись  ст.ст. 212-214 ЦПК України, ст. 11,12 Закону України «Про охорону праці», ст. 23 ЦК України, ст. 22 Конституції України, ст. 237-1 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2 до  ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

    Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь       ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2900 /дві тисячі дев’ятсот/  гривень.

             Стягнути з   відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» судові витрати в сумі 8,50 / вісім гривень п’ятдесят копійок / гривень державного мита та 50 гривень витрат понесених на інформаційне технічне забезпечення суду під час розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя