ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2010 р. Справа № 2а-5544/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі – Левчука А.С.,
за участю представників: позивача – не з’явився; відповідача – не з’явився, розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Уманської об’єднаної державної податкової інспекції до державного підприємства «Рубін» про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Уманська ОДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з ДП «Рубін» податкового боргу.
Позивач стверджував, що станом на 15 жовтня 2009 р. відповідач має податковий борг в розмірі 639 426 грн. 99 коп.
Приймаючи до уваги, що ДП «Рубін» не перерахувало кошти до бюджету, позивач просив стягнути з відповідача 639 426 грн. 99 коп.
Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання не направили, звернулися до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності. Із наданої суду заяви вбачається, що ДП «Рубін» визнало позов в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ДП «Рубін» зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності 08 лютого 1996 р. державним реєстратором виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області.
Згідно даним довідки ДПІ у м. Черкаси № 1804 від 22.12.2005 р., відповідач взятий на облік як платник податків 20.01.1992 р. за № 628.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII (надалі за тексом – «Закон № 1251») податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету віднесені до загальнодержавних податків і зборів. Комунальний податок віднесений до місцевих податків і зборів.
Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі за текстом – «Закон № 334/94-ВР») платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
За змістом пунктів 16.4 статті 16 та 22.13. статті 22 Закону № 334/94-ВР податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.
Законом, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом – «Закон № 2181-III»).
Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України
Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
За період з 23.06.2008 р. по 15.10.2009 р. платником нарахування податку на прибуток підприємств не проводилось. За даний період сплачено до бюджету в рахунок погашення податкового боргу 193 613 грн. 71. коп.
Статтею 16 Закону № 2181-III визначено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо.
Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III, за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань відповідачу нарахована пеня в сумі 34 789 грн. 50 коп.
При сплаті відповідачем коштів в рахунок погашення податкового боргу, 687 грн. 77 коп. направлено на погашення пені за несвоєчасну сплату.
З урахуванням викладеного та за даними облікової картки платника, станом на вересень 2009 р. заборгованість по сплаті пені, нарахованої на суму податкового боргу по податку на прибуток підприємств складає 34 101 грн. 73 коп.
Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом – Закон № 168/97-ВР).
Відповідно до статті другої цього Закону платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 32277766 отримано відповідачем 28 грудня 2005 р. (індивідуальний податковий № 076657523052).
Пункт 1.5. статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає з вітний (податковий) період, як період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.
Підпункт 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.
Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Відповідачем подано податкові декларації з податку на додану вартість із самостійно визначеною сумою податкового зобов’язання за травень 2008 р., червень 2008 р., липень 2008 р., серпень 2008 р., вересень 2008 р., жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., травень 2009 р., червень 2009 р., липень 2009 р., серпень 2009 р., в загальному розмірі 241 714 грн.
Згідно з частини 2 пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість від 20.07.2009 р. за № 37538 та № 37539, в яких платником визначено податкові зобов’язання до зменшення в загальній сумі 621 грн. 00 коп.
За період з 26.06.2008 р. по 15.10.2009 р. платником сплачено до бюджету в рахунок погашення податкового боргу 614 129 грн. 48 коп., з яких 47 818 грн. 02 коп. направлено на погашення боргу по ПДВ, який виник після 23.06.2008 р.
За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III, за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань відповідачу нарахована пеня в сумі 108 019 грн. 04 коп.
З урахуванням викладеного, у відповідача виник податковий борг в розмірі 241 093 грн. 00 коп. та заборгованість по сплаті пені, нарахованої на суму податкового боргу по податку додану вартість в сумі 108 019 грн. 04 коп.
Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року № 1963-XII (надалі за текстом – «Закон № 1963-XII») встановлений податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Відповідно до статті першої Закону № 1963-XII платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначені в статті 3 Закону № 1963-XII та встановлені в залежності від типу транспортного засобу та об’єму циліндрів двигуна.
Згідно статті 5 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Відповідно до статті 6 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Як вбачається з поданих відповідачем розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 26.02.2008 р., 27.02.2009 р. ДП «Рубін» визначило податкові зобов’язання за ІІ квартал 2008 р., ІІІ квартал 2008 р., ІV квартал, І квартал 2009 р., ІІ квартал 2009 р., ІІІ квартал 2009 р. в загальному розмірі 27 383 грн. 00 коп.
Таким чином, за період з 01 липня 2008 р. по 15 жовтня 2009 р. відповідач зобов’язаний був сплатити податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 27 383 грн. 00 коп.
Крім того, 13.06.2008 р., 03.10.2008 р., 12.06.2009 р. відповідачем подані уточнення розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 – 2009 рр. якими зменшено податкове зобов’язання зі сплати цього податку за ІІ - IV квартали 2008 р. та І – ІІІ квартали 2009 р. на 1 827 грн. 00 коп.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III, за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, позивачем податковими повідомленнями-рішеннями № 0000711711/0 від 18.05.2009 р., № 0000481711/0 від 23.07.2009 р., відповідачу нараховані штрафи в загальному розмірі 1 613 грн. 46 коп.
За порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань відповідачу нарахована пеня в сумі 3 697 грн. 74 коп.
За період з 25.06.2008 р. по 15.10.2009 р. платником в рахунок погашення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачено 1000 грн. 00 коп., що враховано позивачем при розрахунках суми позову.
З урахуванням викладеного, у відповідача виник податковий борг в розмірі 26 889 грн. 46 коп. та заборгованість по сплаті пені, нарахованої на суму податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 3 697 грн. 74 коп.
На період спірних правовідносин обов’язок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян передбачався Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 (надалі за текстом – «Декрет») та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV.
Зокрема частинами першою та другою статті 9 Декрету визначено, що нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всiх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету.
Згідно частини першої статті 10 Декрету підприємства, установи i організації усiх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий місяць.
Частиною другою статті 19 Декрету встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності: своєчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати; своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою центральним податковим органом формою про нараховані та виплачені громадянам суми доходів та суми утриманих з них податків, що підлягають обліку і оподаткуванню.
У разі невиконання обов’язку по нарахуванню, утриманню та перерахуванню до бюджету податку з доходів громадян, статтею 20 Декрету податковим органам надано право стягувати суми прибуткового податку.
З 01 квітня 2004 р. набув чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV (надалі за текстом – «Закон № 889-IV»).
Пункт 1.15 статті першої Закону № 889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до статті восьмої Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Стаття 16 Закону № 889-IV зобов’язує юридичну особу за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачувати (перераховувати) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.
Відповідно до п.п. 19.2 статті 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Стаття 20 Закону № 889-IV встановлює, що фінансово відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.
З урахуванням викладених вище норм Декрету та Закону № 889-IV відповідач несе відповідальність за нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів громадян.
З даними акта тематичної звірки від 10 листопада 2009 р. вбачається, що заборгованість відповідача по перерахуванню до бюджету прибуткового податку з громадян станом на 01.10.2009 р. становить 272 168, 23 грн.
Статтею 15 Закону України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування" та статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (надалі за текстом – «Декрет № 56-93») до переліку місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок, який є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.
Пунктом 3 статті 15 Закону № 1251 визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.
Відповідно до статті 5 Закону N 1251 облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Згідно із статтею 15 Декрету № 56-93 комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Форма податкового розрахунку комунального податку затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003 N 625 (із змінами та доповненнями) і зареєстрована у Міністерстві юстиції України 08.01.2004 за N 4/8603.
Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) визначається центральним органом державної податкової служби України.
Пунктом 4.1 розділу 4 Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 (надалі за текстом «Порядок») встановлено, що узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.
При цьому, пунктом 7.11 Порядку визначено, що якщо відповідно до законодавства в платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів, інших обов'язкових платежів на території територіальної громади за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої територіальної громади, то в органі державної податкової служби, відповідному цій території, такий платник податків зараховується до категорії платників окремих податків.
У пункті 9.2 Порядку зазначено, що платник податків зараховується до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж платник податків.
Підставою для взяття на облік відокремленого підрозділу юридичної особи є надходження повідомлення про створення відокремленого підрозділу юридичної особи від державного реєстратора до органу державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу (п. 4.4 Порядку).
Згідно зі статтею 19 Декрету № 56-93 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються.
Отже, сплата комунального податку та подання податкової звітності повинні здійснюватися за місцем знаходження відокремленого підрозділу (філії) з моменту взяття його на облік в органах державної податкової служби як платника цього податку, визначеного відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.
Відповідачем подано податкові розрахунки комунального податку із самостійно визначеною сумою податкового зобов’язання за ІІ квартал 2008 р., ІІІ квартал 2008 р., ІV квартал 2008 р., І квартал 2009 р., ІІ квартал 2009 р. в загальному розмірі 1 693 грн. 20 коп.
За даними обліковій картки платника, станом на вересень 2009 р. заборгованість по сплаті комунального податку відповідачем не сплачена, внаслідок чого з огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III, за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань ДП «Рубін» нарахована пеня в сумі 495 грн. 12 коп.
З урахуванням викладеного, у відповідача виник податковий борг в розмірі 1 693 грн. 20 коп. та заборгованість по сплаті пені, нарахованої на суму податкового боргу по комунальному податку в сумі 495 грн. 12 коп.
Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 (надалі за текстом – «Порядок») визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.
Згідно пункту 9 Порядку базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу. Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби.
За даними поданих відповідачем податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2008 р. ІV квартал 2008 р., І квартал 2009 р., ІІ квартал 2009 р. підлягала перерахуванню до бюджету сума в загальному розмірі 22 грн. 86 коп.
ДП «Рубін» визначену суму збору не сплатило, що знайшло своє відображення в обліковій картці платника.
Порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету регулюється Постановою КМУ від 29.01.1999 р. № 115 якою затверджено «Порядок встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» (надалі за текстом «Порядок») та «Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету» затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 р. N 105/309 (надалі за текстом «Інструкція»).
Пунктом 1 Порядку визначено, що збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.
Пункт 1.2. Інструкції визначає єдиний порядок обчислення і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (далі - збір за геологорозвідувальні роботи), складання розрахунків та їх подання до органів державної податкової служби.
Відповідно пункту 2.1. Інструкції платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах: раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння; з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.
Пунктом 13 Порядку передбачено, що збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється надрокористувачами самостійно відповідно до вимог Інструкції про порядок справляння зборів за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
Пунктом 13 прим 1 Порядку встановлено, що розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин. Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.
За даними поданого відповідачем розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету за ІV квартал 2008 р. підлягало перерахуванню до бюджету 16 грн. 65 коп.
Згідно даних облікової картки платника, станом на 19.02.2009 р. за відповідачем обліковувалась переплата в сумі 10 грн. 52 коп., що враховано позивачем при розрахунках позову. З урахуванням викладеного, у відповідача виникла недоїмка в розмірі 6 грн. 13 коп.
Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту регулюється Постановою КМУ від 06.08.1999 р. № 1494 (надалі за текстом - «Порядок») та Інструкцією про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України N 231/539/118/219 від 1 жовтня 1999 року (надалі за текстом – «Інструкція»).
Пунктом 1.3 Інструкції визначено єдиний порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води (далі - збори), складання розрахунків, їх подання до органів державної податкової служби та сплату до бюджетів.
Пунктом 1 Порядку визначено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Згідно пункту 5 порядку об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Відповідно до пунктів 14 та 14 прим 1 Порядку визначено, що збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно; розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.
За даними поданого відповідачем розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за користування водами для потреб гідроенергетики за 12 місяців 2008 р. підлягало перерахуванню до бюджету 64 грн. 03 коп.
Згідно даних облікової картки платника, станом на 19.02.2009 р. за відповідачем обліковувалась переплата в сумі 5 грн. 53 коп., що враховано позивачем при розрахунках позову. Таким чином, у відповідача виник податковий борг в розмірі 58 грн. 50 коп.
З урахуванням вищевикладеного, загальна сума недоїмки ДП «Рубін» складає 639 426 грн. 99 коп.
Позивачем вживались заходи щодо примусового стягнення податкового боргу шляхом направлення першої та другої податкових вимог, прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу.
Пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
З урахуванням викладеного суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, а тому є достатньою підставою для задоволення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем – суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 122, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства «Рубін» (Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 57, ідентифікаційний код 07665754) в доход бюджету через Уманську об’єднану державну податкову інспекцію (Черкаська область, м. Умань, пл. Леніна, 1, ідентифікаційний код 21367259) податковий борг в сумі 639 426 (шістсот тридцять дев’ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 99 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.О.Лічевецький