№ 2-379/10

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 січня 2010 року                                                                        м. Київ

            Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого - судді                                                              Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                                Коруни О.В.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм-Київ», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки  та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2009 року   ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» (далі – ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ») про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що  10 січня 2005 року його було призначено на посаду заступника  директора ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ». Під час роботи дисциплінарних стягнень не мав. 10.03.2009 року йому стало відомо, що директора ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» ОСОБА_6 було відсторонено від виконання обов’язків та призначено нового директора ОСОБА_2 та за розпорядженням засновника  ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» ОСОБА_3  аптечний кіоск в Обухівському районі, де  позивач виконував свої обов’язки, призупинив свою діяльність. В середині березня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому повідомили, що з 01.05.2009 року його буде звільнено із займаної посади, а заборгованість по заробітній платі буде сплачено при звільненні. Вважає, що внаслідок протиправних дій засновників ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» ОСОБА_3, ОСОБА_4 та директора ОСОБА_2 його було позбавлено право на працю та отримання заробітної плати. Внаслідок таких дій йому було спричинено значних душевних  хвилювань, що призвело до негативних наслідків його самопочуття та негативно вплинуло на благополуччя його сім’ї, які він оцінює у розмірі 40 000 грн.

16 грудня 2009 року позивач  збільшив позовні вимоги. Посилаючись на те, що з грудня 2008 року по квітень 2009 року відповідачем йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата, просив стягнути з останнього нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі   5 430 грн. 60 коп. (а.с. 54-55).

           В судовому засіданні позивач та його представник, з підстав викладених в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, підтримали позов. Просили суд стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 5 430 грн. 60 коп.,    10 413 грн. 36 коп. середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні та 40 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

  Відповідач, відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

            Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

 Відповідач причину неявки суду не повідомив. Заява від нього про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

           Відповідно до ст. 77 ЦПК України, у разі неповідомлення суду причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

           На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд дійшов висновку, що позивач у судове засідання   не з’явився без поважних причин.

           Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача та його представника, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Треті особи, відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Причину неявки суду не повідомили. Повідомлення про згоду на  участь у справі від них не надходило.

          За згаданих обставин, у відповідності до ст. 36 ЦПК України і враховуючи думку позивача та його представника, суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третіх  осіб.

          Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, заслухавши позивача і його представника та оцінивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

          З матеріалів справи вбачається та підтверджується копією трудової книжки, що ОСОБА_1, згідно наказу № 2-К від 10.01.2005 року було прийнято на посаду заступника директора з роздрібної та оптової торгівлі по фармацевтичній діяльності (а.с. 39-48).

Згідно пояснень позивача  його було звільнено з займаної посади 1 травня 2009 року.

 Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

          Оскільки позивач наполягав на тому, що при звільненні йому не виплачено нараховану заробітну плату за період з 01.12.2008 року по 01.05.2009 року, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позивачу не виплачено нараховану заробітну плату за вказаний період.

          Задовольняючи позовні вимоги  в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати  в розмірі 5 430 грн. 60 коп. суд виходив з положень, передбачених ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

            Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 ЦПК України).

          Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

            Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 ЦПК України).

          Згідно  листа Державної податкової інспекції у Печерському районі    № 8560/П/29-112 від 10 грудня 2009 року заробітна плата відповідачем нараховувалась позивачу по 31.03.2009 року.

          За інформацією центральної бази ДПА України про доходи за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року  відповідачем було нараховано позивачу заробітну плату  за вище зазначений період у наступному розмірі: з 01.01.08-31.03.08   у сумі 2370 грн., з 01.04.08-30.06.08   у сумі 1500 грн., 01.07.08.-30.09.08  у сумі 915 грн., з 01.10.08-31.12.08 у сумі 915 грн., з 01.01.09-31.03.09 у сумі 3905 грн.  

           Оскільки,  судом встановлено, що позивачу не виплачена заробітна плата за період з грудня 2008 року по 1 травня 2009 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати  в розмірі 5 430 грн. 60 коп. підлягають  задоволенню.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

 Враховуючи, що відповідач доказів поважності причини невиплати належних працівникові при звільненні сум не надав, суд дійшов висновку, що було порушено право позивача на отримання заробітної плати при звільненні, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

            Оскільки, відповідач не надав суду  довідку про середній заробіток позивача, суд вважає  можливим  провести розрахунок на підставі  інформації центральної бази ДПА України про доходи за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року , відповідно до якої розмір середньої заробітної плати за місяць  ОСОБА_1 становить 1301 грн. 67 коп.  

          За вказаних обставин за період затримки  за вісім місяців з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 10 413 грн. 36 коп.

Згідно ст. 237 – 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди, то дана вимога підлягає частковому задоволенню. Судом  встановлено, що діями відповідача позивачу безумовно завдана моральна шкода, однак розмір моральної шкоди, визначеної позивачем, є завищеною. Аналізуючи обставини справи, при визначенні розміру компенсації за спричинену моральну шкоду, суд враховує глибину моральних страждань позивача, їх тривалість і характер, істотні зміни у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, а тому суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду у  розмірі 5 000 грн.

  Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

  Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

    При звернені до суду позивачем  понесено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн.

    Крім того, позивачем  підтверджено понесені витрати пов’язані з викликом  відповідача та третіх осіб  у судове засідання  у розмірі 1 344 грн.

    Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., та витрати пов’язані з викликом  відповідача та третіх осіб  у судове засідання  у розмірі 1 344 грн.

     Судовий збір у розмірі 166 грн. 94 грн. (158,44 + 8,50) підлягає стягненню з відповідача   в дохід держави.

    На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності,  ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116-117, 237-1  КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 212-215,  218, 223, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

           Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм-Київ», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки  та моральної шкоди - задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» на користь  ОСОБА_1 5430 (п’ять тисяч чотириста тридцять) грн. 60 коп. невиплаченої заробітної плати, 10413 (десять тисяч чотириста тринадцять) грн. 36 коп. середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» на користь  ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 (п’ять тисяч) грн.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» на користь  ОСОБА_1   судові витрати у розмірі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду у справі у розмірі 250 (двісті п’ятдесят)  грн.

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» на користь  держави судовий збір у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 94 коп.

   Рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва  за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

   Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

   Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційне скарга не була подана у зазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

              Суддя