Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 686/1130/17

провадження № 61-28249св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, у якій вказував, що від третіх осіб йому стало відомо про те, що ? частини квартири АДРЕСА_1 у

м. Хмельницькому, яку він передав стягувачам аліментів: ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у рахунок погашення заборгованості, Державна виконавча служба у Хмельницькій області (далі - ДВС у Хмельницькій області) безпідставно та без його відома виставила на продаж. Вважає, що така передача відбулась з порушенням вимог статтей 13, 22, 27, 30, 52, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Просив зобов'язати ДВС у Хмельницькій області зняти з продажу вказану квартиру та передати її зазначеним стягувачам.

Ухвалою Хмельницького міськарйонного суду Хмельницької області

від 05 квітня 2017 року у складі судді Заворотної О. Л. скаргу повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий лист про стягнення аліментів видано Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області, тому справа не підсудна Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2017 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Хмельницьким міськарйонним судом Хмельницької області не видавався виконавчий лист, тому відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ухвала апеляційного суду є такою, яка не ґрунтується на вимогах закону, тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2017 року, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, який на момент звернення зі скаргою перебував у Хмельницькому слідчому ізоляторі, звернувся із скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 грудня

2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі. Таким чином, його умови є специфічними, а процесуальні можливості щодо здійснення захисту своїх прав - обмеженими.

Апеляційний суд установив, що виконавчий лист про стягнення з

ОСОБА_1 аліментів видано Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про повернення скарги на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою до суду), оскільки Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області виконавчі документи про стягнення з

ОСОБА_1 аліментів не видавалися.

Проте такий висновок апеляційного суду не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 384 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою до суду) скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Пункту 4 частини третьої статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою до суду) встановлено, що заява повертається, коли справа не підсудна цьому суду.

Установлено, що Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист про стягнення аліментів з

ОСОБА_1

Відповідно до результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (далі - АСВП) виконавчі провадження про примусове виконання виконавчих листів, де боржником є ОСОБА_1, відкриті, однак з результатів пошуку не вбачається, яким саме судом видавалися виконавчі листи.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 убачається, що ним оскаржено дії ДВСу Хмельницькій області по виконанню звернення стягнення на належну йому ? частини квартири АДРЕСА_1.

У матеріалах справи відсутні копії виконавчих документів, під час виконання яких державним виконавцем порушено, на думку заявника, його права щодо реалізації ? частини квартири АДРЕСА_1 у

м. Хмельницькому.

Відповідно до частин другої, третьої статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою до суду) апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Отже, наведене свідчить про порушення апеляційним судом порядку, встановленого для розгляду скарги.

Згідно з частиною першою статті 304 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою до суду) справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Отже, суд апеляційної інстанції зобов'язаний був перевірити, чи видавалися виконавчі листи, зокрема, яким саме судом, усунути у межах своїх повноважень допущені судом першої інстанції недоліки, сприяти всебічному та повному дослідженню доказів і вирішити спір по суті в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Апеляційний суд не забезпечив у процесі розгляду справи справедливих судових процедур, спрямованих на ефективний захист порушеного права особи, яка обмежена у здійсненні захисту своїх прав, оскільки є засудженим за вчинення злочину до довічного ув'язнення, не усунув у межах своїх повноважень допущених місцевим судом недоліків, не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, та не вирішив спір по суті в межах заявлених вимог.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи відповідача, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Відповідно частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи скаржника і надані на їх підтвердження докази, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, зокрема, щодо видачі виконавчих листів на примусове виконання рішення, то ухвала апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська