ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7120/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017

(головуючий - Сулім В.В., судді - Коротун О.М., Майданевич А.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017

(суддя Плотницька Н.Б.)

у справі № 910/7120/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль"

про стягнення 13 255,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмагістраль" про стягнення 13 255 грн, витрачених на поліпшення орендованого майна згідно з договором оренди, укладеним сторонами 03.09.2012.

1.2. Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на ч.2 ст.11, ч.1 ст.202, ст.ст.509, ч.1 ст.598, 610, 626, 629, 638, 759, п.1,2 ч.3 ст.776, ч.1,3 ст.778 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.67, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 30 вересня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (орендар) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмагістраль" (орендодавець) уклали договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування на строк і на умовах договору нежитлове приміщення, а саме частину нежитлової будівлі загальною площею 36,4 кв.м, за адресою: м.Київ пр. Перемоги, буд. 121-в.

У п.3.2 договору сторони погодили, що після закінчення строку дії договору або у випадку його дострокового розірвання, приміщення повертається орендодавцю протягом 5-ти робочих днів за відповідним актом прийому-передачі у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального (природного) зносу.

Приміщення передане орендодавцем орендарю 03.09.2012 за актом приймання-передачі.

19.11.2014 сторони уклали договір про внесення змін до договору оренди, в якому домовилися внести зміни до п.5.2 договору та викласти його в такій реакції: "Строк оренди встановлюється з 03.09.2012 (але не раніше дати підписання акта у відповідності до п.3.1. договору) по 19.11.2014 включно".

19.11.2014 орендарем повернуто орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

У п.8.2 договору сторони визначили умови, за якими орендарю дозволяється за рахунок власних коштів проведення поліпшення в частині встановлення охоронної, пожежної сигналізації та структурованої кабельної мережі без пошкодження мереж орендодавця та інших поточних ремонтів. Будь-які інші поліпшення приміщення, крім зазначених у п.8.2 договору, можливі тільки за письмовою згодою орендаря (п.8.3 договору).

За умовами, визначеними у п.8.4 договору, поліпшення орендованого приміщення, що здійснене орендарем за рахунок власних коштів та за письмовою згодою орендодавця, підлягають поверненню орендарю (у разі можливості їх відокремити без завдання шкоди приміщенню) або їх вартість враховується у сплату орендної плати за залишковою вартістю таких поліпшень та з урахуванням їх фізичного зносу.

20 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №22/3-50675 про повернення суми заборгованості у розмірі 13 255,05 грн залишкової вартості поліпшення, у вигляді виготовлених та встановлених за адресою орендованого приміщення металоконструкцій в кількості 10,313кв.м загальною вартістю 25 185 грн. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для виникнення спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку з відсутністю письмової згоди орендодавця на проведення поліпшень. Суд керувався умовами пунктів 8.2 - 8.4 договору та приписами частин 1 та 5 ст.778 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін з підстав, наведених місцевим господарським судом.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" не погодилося з прийнятими судами попередніх інстанцій рішенням та постановою та звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення його позовних вимог.

4.2. В обгрунтування зазначених вимог позивач посилається на невірне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, в результаті чого суди зробили невірні висновки та неправильно застосували частини 1, 3 ст.778 Цивільного кодексу України.

Скаржник також зазначає, що за здійснивши ряд робіт, передбачених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту будинків, приміщень, споруд" від 10.08.2004 №150, відбулась модернізація, удосконалення та збільшення вартості орендованого приміщення.

4.3. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості здійснених поліпшень орендованого майна.

5.2.2. За приписами ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.2.3. Відповідно до ч.1, 2 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

5.2.4. Встановивши, що письмова згода власника приміщення (наймодавця) на здійснення позивачем поліпшень орендованого ним приміщення відсутня, суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі.

5.2.5. Скаржник зазначеного не спростував та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень.

5.2.6. Посилання позивача на наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту будинків, приміщень, споруд" від 10.08.2004 №150 не заслуговує на увагу, оскільки його положення не визначають порядок відшкодування вартості поліпшень орендованого майна

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення та постанови судів попередніх інстанцій, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/7120/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець