ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" грудня 2009 р. Справа № 2/487
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарях: ,
Жарській І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Клинчук І.В. - довіреність №71 від 03.02.2009 р.,
Клименко В.М. - довіреність №348 від 06.05.2009 р.,
від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність №3327 від 30.09.2009р.,
ОСОБА_5 - довіреність № 152 від 11.05.2009р.
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс",м. Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "21" липня 2009 р. по, у справі № 2/487 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс",м. Житомир
до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6, м.Малин Житомирської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Малинської міської ради, м.Малин Житомирської області
про стягнення 1596,00 грн. та звільнення об'єкта оренди,
з перервою в судовому засіданні з 22.12.2009р. до 24.12.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.07.2009р. у справі №2/487 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія „Житомиравтотранс” м. Житомир до підприємця ОСОБА_6 м. Малин Житомирської області про стягнення 1596 грн. та звільнення об’єкту оренди відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач направив до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга та уточнення до неї мотивовані тим, що місцевий господарський суд не в повній мірі з’ясував обставини, що мають істотне значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Особа, що подала скаргу зазначає, зокрема, що господарським судом Житомирської області при прийнятті судового акту не враховано, що:
- в результаті перевірки прокуратурою Малинського району інформації, яку містили неодноразові скарги позивача було опротестовано дії Малинської міської ради та державного реєстратора по оформленню та реєстрації права власності на торговий павільйон „Кури-Гриль”, належний відповідачу;
- згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України ТОВ „Компанія „Житомиравтотранс”, будучи власником будівлі Малинської автостанції, має майнове (речове) право на постійне користування земельною ділянкою площею 0,34 га, що підтверджено Державним актом на право постійного користування землею від 20.12.2001р. №114, виданим Малинською міською Радою народних депутатів;
- згідно Рішення Конституційного суду України від 22.09.2005р. та постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 норми ст. 92 нового Земельного кодексу України не обмежують і не скасовують право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами і підприємствами станом на 01.01.2002р., до його переоформлення;
- договір оренди від 01.09.2007р., який зі сторони підприємця ОСОБА_6 був підписаний ОСОБА_5 (який був офіційним представником останньої – з його слів) та у подальшому був схвалений підприємцем ОСОБА_6 шляхом внесення нею орендної плати, що відповідає, на думку позивача, приписам ч.1 ст.241 ЦК України;
- Малинська міська рада у своїх рішеннях та ТОВ „Компанія „Житомиравтотранс” у договорі оренди надавали дозвіл підприємцю ОСОБА_6 на встановлення малої архітектурної форми, а не на будівництво капітальної споруди (магазину), тому дії підприємця необхідно розцінювати як самочинне будівництво з відповідними правовими наслідками.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач у письмовому відзиві від 26.09.09р. (а.с.98) заперечив проти доводів апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві. Представники відповідача в засіданні суду підтримали правову позицію згідно відзиву підприємця ОСОБА_6 вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Залучена в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору згідно ухвали Житомирського апеляційного суду від 12.11.2009р., Малинська міська рада представника в засідання суду не направила.
Згідно листа №940 від 24.12.09р., направленого третьою особою на адресу апеляційного господарського суду шляхом факсограми, Малинська міська рада просить розглянути апеляційну скарги без участі представника міської ради, а також зазначає, що підприємцю ОСОБА_6 було надано дозвіл на встановлення малої архітектурної форми від 02.08.07р. №3, Малинською міською радою не надавався дозвіл на будівництво капітальної споруди (магазину).
За таких обставин, враховуючи наявність письмового відзиву третьою особи на апеляційну скаргу, належне його повідомлення про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, а також приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія вважає за можливе здійснити перегляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи иа доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2009р. ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до підприємця ОСОБА_6 про стягнення 1596 грн. 00 коп. та зобов'язання звільнити територію Малинської автостанції від торгівельного об'єкту.
Обґрунтовано даний позов тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за внесення орендних платежів за договором №1 оренди частини території Малинської автостанції від 01.09.2007р. за період з 01.06.2008р. по 31.12.2008р. У зв'язку з припиненням дії договору з 01.01.2009р. позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити територію Малинської автостанції від торгівельного об'єкту, що належить СПД ОСОБА_6
Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 21.07.2009р. ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" у позові відмовлено з посиланням на приписи с.ст.8, 377 та 606 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що 01 вересня 2007 року було підписано договір №1 про оренду частини території Малинської автостанції, згідно розділу 1 "Предмет договору" якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (орендодавець) здає підприємцю ОСОБА_6 (орендарю) в тимчасове користування частину території Малинської автостанції площею 40 кв.м. для розміщення торгової точки "Кури-гриль".
Слід зазначити, що акту прийому-передачі об'єкту оренди, як і додаткових угод до даного договору (окрім змін до договору від 01.03.2008р. щодо збільшення розміру орендної плати - а.с.12) згідно пояснень представників сторін не складалось. Позивач не надав суду доказів, що частина території автостанції, щодо якої сторони мали намір укласти договір оренди включала, окрім земельної ділянки будь-які будівлі, споруди, тощо. Таким чином, об'єкт оренди не має індивідуально визначених ознак.
З аналізу змісту позовної заяви та пояснень, наданих представниками сторін суду апеляційної інстанції вбачається, що фактично сторони мали намір укласти договір оренди земельної ділянки.
В апеляційній скарзі позивач, зокрема, посилається на належне йому право користування земельною ділянкою площею 0,34 га згідно Державного акту на право постійного користування землею №1-ЖТ №001641, виданого Малинською міською Радою народних депутатів 20.12.2001р.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його реєстрації.
Як передбачено ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації у порядку, встановленому законом.
Статтями 116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).
Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.
Істотні умови, передбачені ст.15 цього Закону у договорі №1 від 01.09.07р. - відсутні.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання сторонами вимог як наведених статей Закону України "Про оренду землі", так і ряду статей Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Водночас, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Як вбачається з пояснень представників як позивача, так і відповідача, у тому числі представника відповідача - ОСОБА_5, який представляє відповідача у суді за довіреністю від 11.05.2009 року - зі сторони відповідача договір оренди від 01.09.2007 року, було підписано саме ним, повноваження ОСОБА_5 позивачем при підписанні договору не перевірялись, довіреності на право підпису договору СПД ОСОБА_6 йому не видавала.
Частинами 1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 241 Цивільного кодексу України „Вчинення правочинів з перевищенням повноважень” визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Зі змісту вищенаведених норм закону випливає, що схвалення правочину шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання, може мати місце лише у разі наявності відносин представництва за статутом чи довіреністю, згідно з якими представнику надавались би певні повноваження. Відсутність останніх виключає можливість перевищення повноважень при вчиненні правочину та, як наслідок, виключає можливість схвалення правочину.
Беручи до уваги встановлений апеляційним судом факт відсутності відносин представництва при підписанні договору оренди від 01.09.2007 року з боку відповідача, стаття 241 Цивільного кодексу України, якою допускається можливість схвалення лише правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, наведеними вище спростовуються доводи апеляційної скарги щодо схвалення даного договору.
Слід зазначити, що у випадку діяльності представника без повноважень при укладенні правочину, правочин, вчинений неуповноваженою особою, не породжує для особи, яку представляють жодних юридичних наслідків, тобто є неукладеним.
З врахуванням наведеного договір №1 від 01.09.2007р., є неукладеним, тому не може бути підставою виникнення у осіб, зазначених сторонами договору цивільних прав і обов`язків, зокрема для підприємця ОСОБА_6 в частині обов'язку сплати орендних платежів.
Відповідну правову позицію викладено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (п.8).
Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у даній позовній вимозі, хоча і з інших мотивів.
Що стосується другої позовної вимоги ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" щодо зобов'язання підприємця звільнити територію Малинської автостанції від торгівельного об'єкту, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони мали намір укласти договір оренди частини території Малинської автостанції площею 40 кв.м. для розміщення торгової точки "Кури-Гриль", що знаходиться за адресою: м.Малин, вул.Винниченка, 43.
Згідно довідки Малинського районного комунального підприємства по технічній інвентаризації від 22.06.09р. (а.с.65) адресу у м.Малині; вул.Винниченка, 43 було змінено на вул.Винниченка, 65/1.
Рішенням Малинської міської ради від 19.07.07р. "Про припинення права користування, передачу в власність та в оренду земельних ділянок" затверджено акт обстеження земельної ділянки та надано дозвіл на проектно-кошторисну документацію ОСОБА_6 по вул.Винниченка орієнтовною площею 0,0050 га із земель, які знаходяться у постійному користуванні ВАТ "Компанія "Житомиртрансавто" для встановлення торгівельного павільйону "Кури-Гриль" (а.с.43).
У подальшому на підставі рішення виконкому Малинської міської ради №337 від 18.10.2007р. ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності ЯЯЯ №035940 від 09.11.07р. на не житлову будівлю, торговий павільйон "Кури-Гриль", що знаходиться за адресою: м.Малин, вул.Винниченка, 65 а (а.с.40).
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні витягу №16710000 з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно (копія якого знаходиться в справі (а.с.41) 19.11.2007р. за реєстраційним номером 20968616 в книзі №4 номер запису 125 зареєстровано за ОСОБА_6 право власності на торговий павільйон "Кури-Гриль", як нежитлову будівлю, тобто нерухоме майно.
Згідно ч.1 ст.182 ЦК України підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав їх виникнення, перехід і припинення.
Частина 2 ст.331 ЦК України пов'язує момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації саме з моментом державної реєстрації.
Згідно ст.3 (п.1,7) Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. №1952-ІV речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Слід зазначити, що згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно ст.27 цього Закону дані до розділу Державного реєстру прав вносяться в разі прийняття рішення про державну реєстрацію прав (частина перша статті), а відповідно до ч.2 цієї статті державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.
Таким чином, оскільки згідно п.5 Прикінцевих положень зазначеного закону Малинським районним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 19.11.2007р. прийнято рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на торгівельний павільйон та здійснено відповідну державну реєстрацію цього права, зазначене право власності підлягає захисту.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути правомірно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що у діях відповідача відсутня протиправна поведінка щодо зайняття ним земельної ділянки, на якій знаходиться торгівельний павільйон, щодо якого здійснено державну реєстрацію права власності нерухомого майна.
Державна реєстрація права власності на належний відповідачу торгівельний павільйон, як на нерухоме майно унеможливлює задоволення другої позовної вимоги ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" - щодо звільнення території Малинської автостанції від торгівнльного обєкту.
Таким чином, незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції частково не погоджується з мотивами, які слугували суду першої інстанції підставою для відмови у позові та враховуючи, що висновок суду першої інстанції відносно безпідставності позовних вимог є правомірним, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 21 липня2009р. у справі № 2/487 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" м. Житомир - без задоволення.
2. Справу № 2/487 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.:
1 - в справу;
2,3 - сторонам;
4 - третій особі;
5 - в наряд.