КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2009 № 05-5-14/29127(14/405)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність № 965 від 06.07.2009 року
від відповідача - Клюсова Т.М., довіреність № 1 від 15.01.2009 року,
Максименко А.П., довіреність № 146 від 29.10.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_4
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.09.2009
у справі № 05-5-14/29127(14/405) (суддя
за зустрічною позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання права на комерційне (фірмове) найменування
у справі № 14/405
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 року у справі № 05-5-14/29127 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви у справі № 14/405 Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту – позивач) до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач) про визнання права на комерційне (фірмове) найменування.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/7140 від 27.10.2009 року), в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ґрунтуються саме на тому, що він не визнає Фізичну особу – підприємця ОСОБА_4 власником прав на комерційне (фірмове) найменування „СЕЛХІТ УКРАЇНА”, а самі вимоги направлені на те, щоб заборонити скаржнику його використовувати. Задоволення зустрічного позову та визнання за апелянтом права на комерційне (фірмове) найменування „СЕЛХІТ УКРАЇНА”, на думку останнього, фактично буде означати незаконність рішення позивача та відмову в задоволенні його позову.
На думку скаржника, предмет спору, який розглядається господарським судом за первісним позовом та предмет спору за зустрічним позовом є пов’язаними між собою, та їх розгляд окремо може призвести до того, що за одним рішенням Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_4 буде заборонено використовувати комерційне (фірмове) найменування, а за іншим судовим рішенням – він буде визнаний власником прав на комерційне (фірмове) найменування та фактично буде мати права на його використання, що в свою чергу може спричинити колізію рішень.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 року у справі № 05-5-14/29127 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Відповідач вважає, що зустрічний позов ФО-П ОСОБА_4 ніяким чином не має відношення до первісного, оскільки в рішенні Адміністративної колегії Відділення від 06.02.2009 року № 9/8-р, про зобов’язання виконати яке заявлено позовні вимоги позивачем по первісному позову, не йде мова про визнання права на комерційне (фірмове) найменування за тією чи іншою особою. Зазначене рішення стосується саме недобросовісної конкуренції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 року апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.11.2009 року об 12 год. 30 хв.
У судовому засіданні 24.11.2009 року було оголошено перерву на 01.12.2009 року на 12 год. 25 хв. та повторно зобов’язано позивача виконати вимоги Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 року щодо надання матеріалів зустрічної позовної заяви.
У судовому засіданні 01.12.2009 року представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційні скарзі, а уповноважений представник відповідача підтримав свої вимоги викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представником позивача на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 року було надано матеріали зустрічної позовної заяви з додатками.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Позовними вимогами за первісним позовом у справі № 14/405 є : зобов’язати Фізичну особу – підприємця ОСОБА_4 виконати рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.02.2009 року № 9/8-р, зокрема припинити дії, які полягають у використанні комерційного (фірмового) найменування „СЕЛХИТ УКРАИНА” у господарській діяльності, без дозволу ТОВ „СЕЛХІТ УКРАЇНА”, що можуть призвести до змішування підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 з діяльністю ТОВ „СЕЛХІТ – УКРАЇНА.
Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою у справі № 14/405 до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання права на комерційне (фірмове) найменування.
Позовними вимогами за поданим фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 зустрічним позовом є: визнання майнових прав інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування ТОВ „СЕЛХІТ УКРАЇНА”, через факт більш раннього його використання, ніж Товариство з обмеженою відповідальністю „Селхіт – Україна”.
Місцевий господарський суд відмічає, що позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовуються ст.ст. 16, 489 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовуються Законом України „Про захист економічної конкуренції”, Законом України „Про захист недобросовісної конкуренції”, Законом України „Про Антимонопольний комітет України ” та Положеннями про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 року № 32, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 30.03.2001 року № 291/5482 (із змінами).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що зустрічний позов взаємно пов’язаний з первісним позовом у справі № 14/405, оскільки предметом первісного позову є вимоги щодо виконання рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, які ґрунтуються на Законі України „Про Антимонопольний комітет України” та Законі України „Про захист економічної конкуренції”, а предметом зустрічного позову є вимоги щодо визнання права на комерційне найменування, які ґрунтуються на нормах законодавств, що регулюють питання правової охорони комерційного найменування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в прийнятті зустрічної позовної заяви через її не пов’язаність з первісним позовом у справі № 14/405, проте щодо обґрунтування підстав відмови в прийнятті зустрічної позовної заяви вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно ст. 60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Зустрічний позов – це позов, що подається відповідачем позивачу для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.
Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів, зокрема, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов’язаних вимог.
Взаємна пов’язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов’язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов’язаність першого і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказів; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб’єктивне право позивача за первісним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 14/405 за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про зобов’язання виконати рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2009 року № 9/8-р, а саме, припинити дії, які полягають у використанні комерційного (фірмового) найменування „СЕЛХІТ УКРАЇНА” у господарській діяльності, без дозволу ТОВ „Селхіт – Україна”.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було оскаржено рішення Адміністративної колегії відділення від 06.02.2009 року № 9/8-р до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2009 року позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії відділення від 06.02.2009 року № 9/8-р було залишено без розгляду.
Предметом зустрічного позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 є визнання майнових прав інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування „СЕЛХІТ УКРАЇНА”, через факт більш раннього його використання.
Дослідивши вказані обставини, колегія суддів доходить висновку про не пов'язаність первісного та зустрічного позовів, оскільки викладені в них вимоги не є однорідними, предмети та підстави цих позовів, та докази, якими вони обґрунтовані є відмінними, а тому прийняття до розгляду зустрічного позову про визнання права на комерційне (фірмове) найменування перешкоджатиме оперативному та правильному вирішенню спору щодо зобов’язання виконати рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2009 року № 9/8-р.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, проте не погоджується з мотивувальною частиною оскаржуваної ухвали та підставами відмови прийнятті зустрічної позовної заяви, а тому вважає необхідним мотивувальну частину оскаржуваної ухвали змінити.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 року у справі № 05-5-14/29127 – без змін, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року.
2. Матеріали справи № 05-5-14/29127 повернути до Господарського суду міста Києва
Головуючий суддя
Судді
07.12.09 (відправлено)