Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2010 р. справа № 2а-19293/09/0570
час прийняття постанови: 09-45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкарьової І.В.
при секретарі Скокіні О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення суми штрафних санкцій
за участю представників:
від позивача: Щербак Е.В. за дов. від 11.11.2009 р.,
від відповідача: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Добропільська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми штрафних санкцій.
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач має заборгованість, яка виникла в наслідок застосування штрафних фінансових санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 20 жовтня 2009 року №0001861742/0 за порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІV на суму 6711,00 грн. (арк. справи 2-3).
29 грудня 2009 року у судовому засіданні представником позивача було надане уточнення позовних вимог, в якому зазначено, що у зв’язку з частковою сплатою боргу в розмірі 1010,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 5710,87 грн. (арк. справи 34).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача.
Оскільки належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з’явився і не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Олександрівською районною державною адміністрацією Донецької області 16 червня 2000 року, код ІПН НОМЕР_1, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію підприємницької діяльності – фізичної особи (арк. справи 5), взятий на облік платника податків 21 червня 2000 року за №89 у Олександрівському відділенні Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції (арк. справи 24).
З 08 по 20 жовтня 2009 року проводилася документальна планова виїзна перевірка за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року.
За наслідками перевірки складено Акт перевірки від 20 жовтня 2009 року №634/17-2/НОМЕР_1 (арк. справи 9-19). Під час перевірки встановлено порушення відповідачем вимог статті 19 Господарського кодексу України, пункту 1.15 статті 15, пункту 17.2 статті 17, пункту 2.19 статті 19, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІV, у результаті чого донарахован податок з доходів фізичних осіб на суму 3355,50 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 20 жовтня 2009 року №0001861742/0 на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ до відповідача застосовано суму штрафних санкцій у загальному розмірі 6711,00 грн. (арк. справи 8).
Рішення про застосування фінансових санкцій у встановлений законом строк відповідачем оскаржені не були, що підтверджується довідкою від 11 листопада 2009 року №4133/10/24 (арк. справи 25).
У відповідності до частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідачу було надіслано першу податкову вимогу №1/127 від 03 листопада 2009 року на суму 6711,00 грн. та була проведена співбесіда з відповідачем з питань погашення податкового боргу (арк. справи 21,22).
Відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 1010,00 грн. 30 листопада 2009 року у зв’язку з несплатою податкового боргу була нарахована пеня у розмірі 9,87 грн. Таким чином, станом на 30 листопада 2009 року сума боргу становить 5710,87 грн. (арк. справи 35).
Заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов’язань, не призвели до їх повного погашення, строки їх добровільної сплати вийшли у відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що підтверджується матеріалами справи, зокрема Зворотнім боком облікової картки платника станом на 28 грудня 2009 року (арк. справи 35). Відповідачем доказів сплати боргу надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-61, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми штрафних санкцій в сумі 5710,87 грн. (п’ять тисяч сімсот десять гривень, 87 коп.) задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі 5710,87 грн. (п’ять тисяч сімсот десять гривень, 87 коп.) на р/р 33214800700099, код платежу 11010117, місцевий бюджет Олександрівської селищної ради, банк РУДК в Олександрівському районі, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687331.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12 січня 2010 року в присутності представника позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шинкарьова І.В.