Номер провадження: 22-ц/785/3867/18

Номер справи місцевого суду: 520/2326/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 року                                                                 м. Одеса

Справа №520/2326/17

Провадження №22-ц/785/3867/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого – Калараш А.А.,

суддів         – Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання – Драганової Ю.С.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представники відповідачів - ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

третя особа - ОСОБА_9,

третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Васильків О.В. 15 січня 2018 року в м. Одесі, повний текст рішення складено 25 січня 2018 року,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є сусідкою сім’ї ОСОБА_9, батько яких всупереч положень чинного законодавства здійснює реконструкції квартири у будинок. Між сторонами тривають судові провадження. Позивач зазначає, що відповідачі, уклавши 29.11.2016 року договір дарування квартири, намагаються ухилитися від виконання зобов’язань за постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року у справі № 815/2311/15. Позивач вказує, що оспорюваний договір дарування є фіктивним, так як не спрямований на реальне настання правових наслідків за договором, та обставини, які зазначені  у договорі не відповідають дійсності. Оскільки неправомірна реконструкція квартири відповідачів перешкоджає позивачу у користуванні своїм майном, а саме перекриває доступ світла до житла позивача, у зв’язку із чим, позивач змушена звернутися до суду із позовом.

Позивач просила визнати недійсним договір дарування від 29.11.2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10; скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер – 32606346 від 29.11.2016 року щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнути судові витрати з ОСОБА_4

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав надані письмові заперечення та просив відмовити у  задоволенні позову.

Рішенням Київського районного суду м. Одесивід 15 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одесивід 15 січня 2018 року у справі №520/2326/17 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторони договору дарування мали на меті уникнути виконання судового рішення про приведення об’єкту нерухомості в попередній стан, а не здійснити відчуження квартири, тобто цей правочин не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків; судом не враховано, що доказом порушення прав позивачки договором дарування є проведення відповідачами будівництва без відповідних документів та обов’язок відповідача привести квартиру в попередній стан за рішенням суду.

Відзив ОСОБА_6, представника ОСОБА_4, на апеляційну скаргу мотивований тим, що умови договору дарування виконані сторонами правочину, тому він дійсний, умислу на фіктивність сторони правочину не мали, а права, свободи чи інтереси ОСОБА_2 оскаржуваним договором дарування не порушені, тому вона не має права просити визнати його недійсним.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін,виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не є стороною оспорюваного нею договору дарування, а доказів того, що оспорюваним договором порушені її права, не надано.

Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.11.2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від імені та в інтересах якого, на підставі довіреності діє ОСОБА_9, уклали договір дарування, за яким, ОСОБА_4 безоплатно передав у власність, а ОСОБА_5 прийняв у власність ізольовану квартиру АДРЕСА_2, та яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 28,2 кв. та підсобних приміщень, загальна площа квартири складає 36,0 кв.м. ( том 1 а.с. 120).

Згідно договору, квартира АДРЕСА_3 належить дарувальнику на підставі договору дарування № 5-3810 від 15.10.2002 року, за яким квартира складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею – 28,2 кв.м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири – 36,0 кв.м. ( том 1 а.с. 121).

Відповідно до п. 5 Договору, дарувальник свідчить, зокрема, що відчужувана за цим договором квартира, на момент укладення цього договору. ним раніше нікому іншому не продана, іншим способом не відчужена; судового спору щодо вказаної квартири, а також будь-яких прав у третіх осіб, у тому числі відповідно до ст. 405 ЦК України, як у межах, так і за межами України немає.

Дарувальник свідчить, що вчинення цього правочину не суперечить правам та інтересам інших осіб, в тому числі малолітніх або неповнолітніх дітей, чи непрацездатних осіб, яких він зобов’язаний утримувати за законом або договором.

Дарувальник повідомляє, що з моменту набуття ним права власності на відчужувану квартиру, він не здійснював самочинні або будь-які інші перебудови чи перепланування у цій квартирі; на день укладання цього договору усі технічні характеристики квартири відповідають правовстановлюючим документам та технічному паспорту від 20.09.2002 року, який передається представнику обдарованого при підписанні даного договору.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року у справі № 815/2311/15 задоволено позовні вимоги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та зобов’язано ОСОБА_4 за власний рахунок привести у первісний стан об’єкт самочинного будівництва - реконструйовану квартиру АДРЕСА_4, відповідно до технічного паспорту на квартиру від 20.09.2002 року, шляхом знесення самочинного будівництва, яке не зазначено у технічному паспорті від 20.09.2002 року ( том 1 а.с. 19-21).

Постановою держаного виконавця Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 26.12.2016 року відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа № 815/2311/15, виданого Одеським окружним адміністративним судом Одеської області ( том 1 а.с. 22).

Судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду Одеської області від 01.09.2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року; провадження у справі закрито ( том 1 а.с. 156-158).

Постановою Верховного суду від 10.07.2018 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 року скасовано , справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017 року відмовлено в задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення об’єкта самочинної реконструкції у попередній стан на підставі того, що свідоцтво №17633361 від 11.02.2014 року про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок №109-А по пр. Свободи в м. Одесі є чинним ( том 1 а.с.186-188).

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У відповідності до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша – намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що відповідачі мали умисел на укладання фіктивного правочину при підписанні договору дарування 29.11.2016 року, тому посилання апеляційної скарги на фіктивність цього правочину є безпідставним.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що після укладання договору дарування спірна квартира передана у власність ОСОБА_5 та він вступив в фактичне володіння та користування нею, що підтверджено письмовими доказами, а саме: договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 148899/КВ-ВБС від 18.05.2017 року, за яким на ОСОБА_5 відкрито особовий рахунок № 329126 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ( том 1, а.с.159); договором про користування електричною енергією № 689 від 22.05.2017 року ( том 1, а.с. 160-161), квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_5 ( том 1 а.с. 162-166).

Крім того, з договору дарування від 29.11.2016 року вбачається, що представник обдарованого при підписанні даного договору отримав технічний паспорт від 20.09.2002 року.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договір дарування був укладений відповідачами з метою уникнути виконання судового рішення від 22.11.2016 року не можуть бути підставою для визнання цього договору дарування фіктивним, оскільки відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересованої особи, приймає рішення про заміну сторони її правонаступником.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що здійснення ОСОБА_4 незаконного будівництва є підставою фіктивності договору дарування, колегія суддів приходить до висновку, що таке твердження не може бути підставою фіктивності оспорюваного правочину.

При відсутності доказів порушення прав ОСОБА_2 договором дарування від 29.11.2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 234 ЦК України, для визнання його фіктивним.

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одесивід 15 січня 2018 року залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення , а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови , зазначений строк обчислюється з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19.10. 2018 року.                                                

Судді апеляційного суду

Одеської області: ОСОБА_13

ОСОБА_14

ОСОБА_15