ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" червня 2006 р. | Справа № 26/95-06-2402 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Петрова О.С.
за участю представників сторін у судовому засіданні 23.05.2006р., 06.06.2006р.:
від позивача: Пасинок Л.М. за довіреністю від 15.05.2006р. №103
від відповідача: Яхимюк Д.С. за довіреністю від 10.03.2006р. №16
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Панург”
на рішення господарського суду Одеської області
від 13 квітня 2006 року
у справі №26/95-06-2402
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Облспецстроймонтаж”
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Панург”
про стягнення 6000 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 квітня 2006 року у справі №26/95-06-2402 (суддя Никифорчук М.І.) позов ТОВ „Облспецстроймонтаж” про стягнення з ТОВ „Панург” 6 000 грн. задоволений частково. З ТОВ „Панург” на користь ТОВ „Облспецстроймонтаж” стягнутий борг в сумі 3870,97 грн., державне мито в сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що з моменту розірвання договору про надання послуг, відповідачем у справі безпідставно одержані кошти, що сплачені позивачем, а тому на підставі ст.ст.907, 1212, 1213 ЦК України позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
За доводами скаржника, спір у справі вирішено за відсутністю сторін; про призначення слухання справи на 13.04.2006р. відповідач у справі не повідомлений належним чином, що підтверджується відсутністю підпису його представника на обкладинки матеріалів справи; відповідач у справі позбавлений можливості представляти докази своєї правоти, що є порушенням вимог ст.22, 42, 43 ГПК України, ст.24 Конституції України.
Окрім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що 05.12.2005р. позивач в односторонньому порядку, без вказівки конкретних причин, з умовою знаття співробітників відповідача з об’єкту до 06.12.2005р., розірвав договір, який укладений сторонами на строк до 31.12.2005р. з подальшим продовженням на 2006 рік. У зв’язку з тим, що терміни виставлення першої зміни співробітників охорони на об’єкт були обмежені, відповідачем була проведена інтенсивна робота по підбору кадрів, їх обмундируванню і екіпіровці.
Також суд першої інстанції не застосував правові норми положень п.4,5 ст.653, ст.642 ЦК України.
Позивач з апеляційною скаргою відповідача не згодний і у наданих на вимогу апеляційного господарського суду письмових поясненнях від 02.06.2006р. за вх.№1248–Д3 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задовволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.
За доводами позивача, викладеними у письмових поясненнях, укладений з відповідачем договір на охорону об’єктів від 26.11.2005р. №64 в односторонньому порядку розірваний позивачем, оскільки КП „Електропівдензахідмонтаж-11”, який є Орендодавцем за укладеним з позивачем (Орендар) договором оренди складського та службових приміщень від 03.02.2005р. №17-А, 01.12.2005р. надіслав позивачу листа про те, що КП „Електропівдензахідмонтаж-11” буде самостійно здійснювати охорону орендованого позивачем об’єкту і додаткову угоду №1 від 16.03.2005р. до договору оренди вважає розірваним за взаємною згодою сторін. Оскільки охорона відповідача фактично відпрацювала 11 днів, з 26.11.2005р. по 06.12.2005р., то позивач вимагає повернути частину наперед виплачених відповідачу грошей.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з наступних мотивів:
Як встановлено матеріалами справи, 26.11.2005р. між ТОВ „Облспецстроймонтаж” (замовник, позивач) і ТОВ „Панург” (виконавець, відповідач) укладений договір на охорону об’єктів №64, згідно з яким відповідач зобов’язався охороняти об’єкт позивача - адміністративну будівлю і територію бази, що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Академіка Глушко,27.
При цьому, відповідно до п.2.1. договору, охорона об’єкту здійснюється відповідачем 24 часи на добу 7 днів на тиждень, а відповідно до п.3.3. договору, відповідач надає для охорони робітників, що вивчені і підготовлені з питань безпеки і проінструктовані про умови несення служби.
В свою чергу, згідно з умовами цього договору, позивач зобов’язався здійснювати оплату наданих відповідачем послуг згідно актів виконаних робіт у розмірі 6000 грн. в місяць.
При цьому, відповідно до п.4.2. договору, оплата здійснюється позивачем на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку і акту виконаних робіт, але не пізніше 30 числа поточного місяця.
У п.6.1. договору сторони встановили, що він діє з 26.11.2005р. по 31.12.2005р., а у п.6.2. договору сторони передбачили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи однієї із сторін за умови повідомлення іншої сторони про розірвання договору не менш, ніж за 5 днів до дати його розірвання.
Також матеріалами справи встановлено, що 28.11.2005р. відповідач виставив позивачу рахунок №192 на оплату послуг з охорони в сумі 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн. Платіжним дорученням від 30.11.2005р. позивач оплатив відповідачу означену суму, а 05.12.2005р. звернувся до відповідача з листом №146, який останній отримав тією ж датою, з вимогою розірвання договору в односторонньому порядку з 09.12.2005р., а також вимогою здійснити перерахунок і повернути зайво сплачені позивачем кошти.
Апеляційний господарський суд вважає, що дії позивача з приводу розірвання договору в односторонньому порядку відповідають умовам п.6.2. укладеного між сторонами договору, а також не суперечать вимогам ч.1 ст.651, ч.1 ст.907 ЦК України, положеннями яких передбачене розірвання договору в односторонньому порядку, якщо це в свою чергу встановлено умовами договору.
Оскільки укладений між сторонами договір за своєю правовою природою являється договором про надання послуг, тому при вирішенні спору, який виник із правовідносин сторін саме за цим договором слід застосовувати положення глави 63 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.903 ЦК України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, відповідач припинив надання послуг за договором у зв’язку з вимогою позивача розірвати цей договір. Дане свідчить про відсутність вини відповідача у неможливості виконати договір про надання послуг.
Разом з тим, документи, які надані позивачем на вимогу апеляційного господарського суду свідчать, що позивач являється Орендарем адміністративної будівлі і території бази, розташованих за адресою: м. Одеса, пр-т Академіка Глушко,27, охороняти які зобов’язався відповідач за укладеним з позивачем договором про надання послуг. Ці об’єкти передані позивачу в оренду за укладеним з КП „Електропівдензахідмонтаж-11” (Орендодавець) договором оренди складського та службових приміщень від 03.02.2005р. №17-А. Умовами додаткової угоди від 16.03.2005р. №1 до договору оренди, позивачу надане право організувати цілодобову воєнізовану охорону орендованого об’єкту і майна Орендодавця, а листом від 01.12.2005р. №04/210 Орендодавець повідомив позивача про те, що з 10.12.2005р. самостійно приймає під охорону орендовані позивачем приміщення, у зв’язку з чим вважає розірваною додаткову угоду від 16.03.2005р. №1.
Встановлене дозволяє апеляційному господарському суду дійти висновку, що позивач також не винний у неможливості виконання укладеного з відповідачем договору про надання послуг.
Отже, виходячи із вище встановлених обставин, а також вимог ч.2 ст.903 ЦК України, апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку позивач у справі, який є замовником послуг за укладеним з відповідачем договором, зобов’язаний виплатити відповідачу розумну плату, якою є плата за фактично відпрацьовані відповідачем дні.
Із матеріалів справи випливає, що послуги з охорони надавилися відповідачем з 26.11.2005р. по 06.12.2005р., тобто 11 днів. Дане не заперечується ані позивачем, ані відповідачем у справі.
Таким чином, обґрунтованим являється наявний у матеріалах справи розрахунок позивача, згідно з яким, сума, що підлягає сплаті відповідачу за фактично надані ним послуги з охорони складає 2129,03 грн. ( 6000 грн. : 31 день х 11 днів).
Але, виходячи із обставин справи, які свідчать про те, що позивач вже здійснив оплату послуг в сумі, передбаченої умовами договору, а до моменту розірвання договору відповідач фактично надав послуги на суму 2129,03 грн., то обґрунтованими являються позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3870, 97 грн., які відповідно до вимог ст.1212 ЦК України є безпідставно набутими відповідачем коштами.
Доводи скаржника про вирішення спору судом першої інстанції за відсутністю сторін, про те, що відповідач не повідомлений належним чином про час і місце слухання справи, про те, що відповідач позбавлений можливості представляти суду першої інстанції докази спростовуються наявними у матеріалах справи протоколами судових засідань 03.04.2006р., 12.04.2006р., 13.04.2006р., які свідчать, що представник відповідача Яхимюк Д.С. був присутнім у кожному судовому засіданні.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з протоколами і протягом п’яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.
Але, зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей відповідачем до суду не надано, а тому апеляційний господарський суд вважає недоцільними вищеозначені доводи скаржника. Більш того, у матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, який наданий відповідачем до суду першої інстанції 03.04.2006р. за вх.№6867, і в якому відповідачем викладені підстави своїх заперечень на позов.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника про здійснені ним витрати на підготовку до виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, витрати на підбір кадрів, їх обмундирування і екіпірування, оскільки такі витрати відповідача не передбачені умовами укладеного з позивачем договору.
На підставі ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не приймає до уваги документи, що надані відповідачем до апеляційної скарги в якості доказів наявності витрат, а саме, акти про оприходування майна, які затверджені директором відповідача 26.11.2005р., відомість на видачу речового майна б/н і б/д, наказ відповідача „Про проведення стажування на посаду співробітника охорони” від 26.11.2005р. №49/2005/КОМ, пояснювальні записки Кирпиченко В.А., Гривенко О.А., а також акт виконаних робіт від 06.12.2005р., який підписаний відповідачем в односторонньому порядку.
Оскільки фактичні обставини справи свідчать про наявність у позивача поважних причин на розірвання укладеного з відповідачем договору, тому апеляційний господарський суд вважає недоцільними доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що у листі про розірвання договору позивач взагалі не зазначив причин його розірвання.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні відповідають обставинам справи, а тому суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Облспецстроймонтаж”.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2006 року у справі №26/95-06-2402 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Панург” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |