ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" січня 2010 р.Справа № 11/176-09-4877
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання: Шкрабак О.В.
за участю представників сторін:
від позивачів: Компанець Є.М., за довіреністю,
від відповідача: не з’явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду Одеської області від 18 листопада 2009 року
у справі №11/176-09-4877
за позовом: 1. Adidas AG (Адідас АГ), Німеччина;
2. Adidas International Marketing B.V. (Адідас Інтернешенел Маркетінг Б.В.), Нідерланди, м. Амстердам
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Одеса
про стягнення 155827,25 грн., -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2009 року Adidas AG (Адідас АГ) та Adidas International Marketing B.V. (Адідас Інтернешенел Маркетінг Б.В.) (далі - Позивачі) звернулись у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення з останнього 155827,25 грн. збитків у зв’язку з порушенням Відповідачем прав інтелектуальної власності, а саме: незаконним використанням на товарі (одягу), без згоди Позивачів, торгівельних марок, права на які належать останнім.
Ухвалою місцевого господарського суду від 13.10.2009р. було порушено провадження по цій справі.
Разом з позовною заявою Позивачі на підставі статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України надали до господарського суду окрему заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти Відповідача за адресою його місця проживання (а.с.144-146, т.1). При цьому Позивачі обґрунтували свою заяву про забезпечення позову тим, що невжиття заходів про забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти, цінні папери тощо) може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду і тим самим Відповідач може позбавитись майна з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за скоєний ним злочин, що призведе до неможливості виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Позивачі у клопотанні, яке надійшло до суду 04.11.2009р., уточнили вимоги заяви про забезпечення позову і просили накласти арешт на майно, яке належить Відповідачу (а.с.7, т.2).
Ухвалою місцевого господарського суду від 18.11.2009р. на підставі ст.ст. 66 і 67 ГПК України задоволено це клопотання Позивачів про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Відповідача на суму позову –155 827,25 грн. Ухвала суду про забезпечення позову обґрунтована тим, що припущення Позивачів є достатньо обґрунтованим і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, а також клопотання до неї про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги (такий строк відновлено ухвалою апеляційної інстанції від 21.12.2009р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), в якій просить оскаржену ухвалу суду скасувати, посилаючись на відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки, як вважає Відповідач, доводи Позивачів щодо відчуження майна Відповідачем з метою уникнення відповідальності є лише припущенням, які не підтверджені фактами та є суб’єктивними висновками представника Позивачів, що є порушенням принципу змагальності сторін. Крім того, апелянт посилається, що накладення арешту на майно перешкоджає його господарській діяльності.
У відзиві на апеляційну скаргу Позивачі вважають її необґрунтованою.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника Позивачів, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, Позивачі разом з позовною заявою подали до господарського суду і заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України просили накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать Відповідачу (фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.), який проживає за адресою: АДРЕСА_1.
В цій заяві Позивачі просили накласти арешт на майно або грошові кошти Відповідача, що не відповідало вимогам ст. 67 ГПК України, на підставі якої Позивачі звертались з такою вимогою, оскільки згідно вказаної статті арешт може бути накладено на грошові кошти або на майно Відповідача для забезпечення позову.
Позивачі у клопотанні, яке надійшло до суду 04.11.2009р., уточнили вимоги цієї заяви і просили накласти арешт на майно, яке належить Відповідачу, зазначивши при цьому, що згідно ст. 139 Господарського кодексу (ГК) України до складу майна входять, у тому числі і грошові кошти в національній та іноземній валютах (а.с.13, т.2). Таким чином, із цього клопотання Позивачів вбачається, що останні в забезпечення позову фактично просили накласти арешт на грошові кошти Відповідача, які, як зазначили Позивачі у вказаному клопотанні, також є майном, що належить Відповідачу.
Слід зазначити, що як із першої заяви Позивачів про вжиття заходів до забезпечення позову, так і уточненому клопотанні до цієї заяви, Позивачі нечітко сформулювали свої вимоги щодо вжиття заходів до забезпечення позову і не вказали всі необхідні дані для виконання відповідної ухвали господарського суду про забезпечення позову.
Так, як в заяві Позивачів, поданій до господарського суду разом з позовом, так і в уточненому клопотанні до неї не було вказано, який саме вид забезпечення згідно ст. 67 ГПК України належить застосувати і чому саме цей вид треба застосувати, а також не були вказані інші необхідні дані для сприяння виконання ухвали суду про забезпечення позову державною виконавчою службою.
Слід звернути увагу, що вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовної заяви.
Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на грошові кошти.
Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти відсутні і їх неможливо стягнути, чого судом першої інстанції встановлено не було. Тобто суду необхідно враховувати адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом.
З цього приводу є правова позиція Вищого арбітражного суду України в роз’ясненні від 23.08.1994р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (з подальшими змінами і доповненнями в роз’ясненнях Вищого господарського суду України і рекомендаціях президії ВГСУ), а також в інформаційному листі ВГСУ від 12.12.2006р. № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”.
Вказаних вище обставин суд першої інстанції, приймаючи оскаржену ухвалу від 18.11.2009р., не врахував, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права і є підставою для її скасування, а заява і клопотання про уточнення заяви, подані Позивачами, про вжиття заходів до забезпечення позову слід відхилити з підстав, зазначених вище.
Звернути увагу Позивачів, що вони не позбавлені права звернутись до господарського суду з повторним клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, але з урахуванням зауважень, викладених у цій постанові.
Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 99, 101, 103–106 ГПК України, апеляційний господарський суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 18 листопада 2009 року у справі №11/176-09-4877 скасувати.
Заяву і клопотання про уточнення заяви позивачів про вжиття заходів до забезпечення позову відхилити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тофан В.М.
Суддя Журавльов О.О.
Суддя Михайлов М.В.