Справа № 1540/3759/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року                                                                                          м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Кушкань Т.В.;

представника позивача – ОСОБА_1;

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Одеська залізниця» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якій просило: визнати протиправною бездіяльність Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на поточний рахунок Державного підприємства «Одеська залізниця» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн.; зобов’язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Державному підприємству «Одеська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 01071315) надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн. на поточний рахунок № 2600230102095, отримувач: Державне підприємство «Одеська залізниця», ЄДРПОУ: 01071315, банк отримувача: Філія Одеське обласне управління AT «Ощадбанк», МФО 328845.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

20.03.2017 року у ДП «Одеська залізниця» виникла переплата з податку на прибуток у сумі 78409964,50 грн. за рахунок зменшення відповідачем нарахувань по неузгоджених податкових зобов’язаннях. ДП «Одеська залізниця» звернулось до Одеського управління Офісу великих платників податків з листом-заявою про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань із податку на прибуток. Листом від 17.03.2017 року № Н-7/218 ДП «Одеська залізниця» просило суму надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 77497022 грн. частково зарахувати в рахунок сплати транспортного податку (25000 грн.) та земельного податку (431383,12 грн.), а суму 77040638,88 грн. або повернути на розрахунковий рахунок ДП, або зарахувати на інтегровану картку особового рахунку ПАТ «Укрзалізниця» як правонаступника. Відповіді від Одеського управління Офісу великих платників податків на вказаний лист не надходило. Листом від 31.05.2017 року № Н-7/384 позивач просив повернути надміру сплачену суму податку на прибуток у розмірі 77040638,88 грн. на розрахунковий рахунок ДП «Одеська залізниця». Згідно відповіді відповідача, наданої листом № 31437/10/28-10-49-11 від 07.06.2017 року, «враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов’язана з виконанням доходної частини бюджету, питання щодо повернення надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 77040638,88 грн. знаходиться на розгляді». Листом від 14.03.2018 року № Н-7/210 позивач знову звернувся до відповідача та просив повернути надміру сплачений податок на прибуток у сумі 77940555,61 грн. на поточний розрахунковий рахунок ДП «Одеська залізниця». Відповідач листом від 27.03.2018 року № 13581/10/28-10-49-11 фактично продублював свою відповідь 2017 року та повідомив, що «враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов’язана з виконанням доходної частини бюджету, питання щодо повернення надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 77940,56 тис. грн. знаходиться на розгляді». Станом на час розгляду справи надміру сплачена сума з податку на прибуток становить 77740595,61 грн. 13.06.2016 року у ДП «Одеська залізниця» виникла переплата з податку на додану вартість у сумі 18139763,79 грн. за рахунок зменшення відповідачем нарахувань по скасованому податковому повідомленню-рішенню. Листом від 06.04.2018 року № Н-7/283 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у сумі 639050,92 грн. на поточний розрахунковий рахунок ДП «Одеська залізниця». Згідно відповіді Одеського управління Офісу великих платників податків від 17.04.2018 року № 16881/10/28-10-49-11 «на теперішній час сума надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ не є узгодженою. В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справи № 815/4309/17 та № 815/686/17 щодо донарахованих сум грошових зобов’язань з податку на додану вартість по ДП «Одеська залізниця» та запропоновано повернутись до цього питання після отримання судових рішень по вказаним судовим справам». Станом на час розгляду справи надміру сплачена сума з податку на додану вартість становить 639050,92 грн.

Позивач вказує, що виходячи зі змісту листів-відповідей відповідача та інформації, відображеної у картках особового рахунку, факт наявності переплати не є спірним, проте відповідачем не вчинено дій, які належить вчинити згідно законодавства, зокрема відповідачем не подано відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення позивачу відповідних сум коштів з бюджету. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує його права та інтереси.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року позовну заяву Державного підприємства «Одеська залізниця» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що виділення окремого ресурсу для повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов’язань суперечить нормам бюджетного законодавства, оскільки згідно підпункту 13 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів не належать до видатків бюджету. Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено статтею 43 Податкового кодексу України, що має пряму дію. Крім того, погашення бюджетної заборгованості з податку на прибуток у рамках законного механізму, визначеного ст.43 Кодексу, здійснюється у межах бюджетних можливостей. При цьому, на сьогодні чинним бюджетним розписом не передбачено окремого ресурсу для повернення надміру сплачених платежів з податку на прибуток. Враховуючи складну економічну ситуацію підприємства питання щодо повернення коштів перебуває на постійному контролі та у разі виникнення можливості буде повернено на розрахунковий рахунок підприємства.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови у поверненні переплати, як наявність судових справ та неузгоджених податкових зобов’язань. Так як відповідач підтверджує наявність надміру сплачених сум в картках особового рахунку ДП «Одеська залізниця», підстави для відмови у поверненні даних сум відсутні. Окрім того, у ДП «Одеська залізниця» відсутній податковий борг. Щодо наявних судових спорів, то питання щодо сплати грошових зобов’язань, які оскаржуються, буде вирішено після набрання законної сили судовими рішеннями у цих справах. Посилання відповідача на «велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов’язана з виконанням доходної частини бюджету» та те, що «чинним бюджетним розписом не передбачено окремого ресурсу для повернення надміру сплачених платежів з податку на прибуток», не можуть братись до уваги, оскільки ще Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» вказав, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Одеська залізниця» сплачувало авансові внески з податку на прибуток. За результатами декларування з податку на прибуток за 2015 рік сума сплачених авансових внесків перевищила суму нарахованого податку на прибуток на суму 76237180,00 грн., в результаті в ІКП платника сума переплати збільшилась на цю суму. Станом на 31.12.2016 року переплата в ІКП складала 78288242,50 грн. За результатами декларування з податку на прибуток за 2016 рік сума податку на прибуток нарахованого за звітний податковий період складала «-» 130092,00 грн. Протягом 2017 року згідно листів щодо перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший, з ІКП повернуто/перераховано 373856,83 грн. Станом на 31.12.2017 року переплата в ІКП складала 78036055,67 грн. Протягом 2018 року згідно листів щодо перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший, з ІКП повернуто/перераховано 245470,06 грн. Станом на 31.07.2018 за даними обліково-звітної інформаційної системи органів ДФС у ДП Одеська залізниця» за кодом БК 11020100 (податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності) з урахуванням повернутої суми податку на прибуток, переплата становила 77790586,00 грн., яка виникла за рахунок добровільної сплати податку на прибуток починаючи з 2015 року, сплати авансових внесків з податку на прибуток та за рахунок зменшення нарахувань по декларації за 2015 рік та за 2016 рік у розмірі 76237180,00 грн. та 130092,00 грн.

ДП «Одеська залізниця» листом від 17.03.2017 року № Н-7/218 звернулось до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС з проханням повернути суму надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 77497022,00 грн. частково врахувати в рахунок сплати транспортного податку (25000,00 грн.) та земельного податку (431183,12 грн.), а суму 77040638,88 грн. або повернути на розрахунковий рахунок, або зарахувати на інтегровану картку особового рахунку ПАТ «Укрзалізниця» як правонаступника.

Листом від 31.05.2017 року № Н-7/384 ДП «Одеська залізниця» звернулось до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС з проханням повернути надміру сплачену суму податку на прибуток у розмірі 77040638,88 грн. на розрахунковий рахунок ДП «Одеська залізниця».

Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС надало відповідь № 31437/10/28-10-49-11 від 07.06.2017 року, якою повідомлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов’язана з виконанням доходної частини бюджету, питання щодо повернення надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 77040638,88 грн. знаходиться на розгляді».

Листом від 14.03.2018 року № Н-7/210 (вх. № 18412/10 від 15.03.2018 року) ДП «Одеська залізниця» звернулось до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС з проханням повернути надміру сплачений податок на прибуток у сумі 77940555,61 грн. на поточний розрахунковий рахунок ДП «Одеська залізниця».

Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС надало відповідь від 27.03.2018 року № 13581/10/28-10-49-1 1, якою повідомлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов’язана з виконанням доходної частини бюджету, питання щодо повернення надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 77940,56 тис. грн. знаходиться на розгляді».

Державне підприємство «Одеська залізниця» протягом 2016-2017 років заявило ПДВ до відшкодування у розмірі 38317424,00 грн., фактично відшкодовано ПДВ на розрахунковий рахунок платника 37991222,00 грн., у т.ч. протягом 2016 року - 20785976,00 грн., протягом 2017 року - 17205246,47 грн. Станом на 01.01.2018 переплата в ІКП (КБК 14010100) у сумі 283345,92 грн. Станом на 31.07.2018 року за даними обліково-звітної інформаційної системи органів ДФС у ДП «Одеська залізниця» за кодом БК 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів) з урахуванням відшкодованої суми податку, переплата становить 639050,92 грн., яка виникла за рахунок добровільної сплати податку на додану вартість починаючи з 2015 року та збільшення переплати на суму 284564,00 грн.

Державне підприємство «Одеська залізниця» листом від 06.04.2018 року № Н-7/283 (вх. № 24146/10 від 16.04.2018 року) звернулось до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС з проханням повернути суму надміру сплаченого податку на додану вартість у сумі 639050,92 грн. на поточний розрахунковий рахунок ДП «Одеська залізниця».

Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС надало відповідь листом від 17.04.2018 року № 16881/10/28-10-49-11, що на теперішній час сума надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ не є узгодженою. В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходяться справи № 815/4309/17 та № 815/686/17 щодо донарахованих сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість по ДП «Одеська залізниця» та запропоновано повернутись до цього питання після отримання судових рішень по вказаним судовим справам.

Станом на час розгляду справи сума переплати в ІКП ДП «Одеська залізниця» за кодом БК 11020100 складає 77740595,61 грн., за кодом БК 14010100 складає 639050,92 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п.п.43.2-43.4 ст.43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Згідно з п.п.5-6 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв’язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Відповідно до абз.1 п.7 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені (крім грошових зобов’язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Згідно з положеннями п.п.8-9 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства. Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Відповідно до п.11 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Згідно з п.15 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

З урахуванням зазначеного, відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд також погоджується з позивачем, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови у поверненні надміру сплачених грошових зобов’язань, як наявність судових справ та неузгоджених податкових зобов’язань.

Крім того, оскільки відповідач фактично підтверджує наявність надміру сплачених сум в картках особового рахунку позивача, відсутність податкового боргу, тому підстави для відмови у поверненні даних сум відсутні.

За таких обставин, позивач виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплачених до бюджету грошових зобов’язань.

При цьому, відповідач наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу.

Таким чином, бездіяльність Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на поточний рахунок Державного підприємства «Одеська залізниця» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн. є протиправною.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер’їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов’язання (англ. - «positive obligations», «duties») передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов’язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов’язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Зокрема, ОСОБА_3 (Starmer) виокремлює п’ять категорій обов’язків, що покладаються на держави позитивними зобов’язаннями за Конвенцією: обов’язки запобігати порушенням прав, гарантованих Конвенцією (обов’язок «превентивних дій» з боку держави, коли є розумні підстави очікувати його виконання) (напр. справи «ОСОБА_1 проти Сполученого Королівства», «Маркс проти Бельгії», «Платформа «Дrtze fьr das Leben» проти Австрії»); обов’язок держави забезпечувати інформування та консультування осіб стосовно порушень прав і свобод, що гарантуються Конвенцією (напр., справа «Гуерра проти Італії»); обов’язок реагувати на порушення прав людини, проводити ефективне розслідування «гідних довір’я» (тобто обґрунтованих) скарг щодо серйозних порушень прав, гарантованих Конвенцією (напр., справи «Айдін проти Туреччини», «ОСОБА_3 проти Туреччини», «Пол і ОСОБА_4 проти Сполученого Королівства»); обов’язки забезпечувати індивідів ресурсами, щоб запобігати порушенню їх прав, гарантованих Конвенцією (справа «Ейрі проти Ірландії»). При цьому, головний позитивний обов’язок держави, як зазначає ОСОБА_3, полягає у створенні «національної правової рамки» (англ. - «national legal framework»), передусім національного законодавства, яке забезпечує ефективний захист прав людини (див. докладне аргументування у справі «Х та Y проти Нідерландів»).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «ОСОБА_5 унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «ОСОБА_6 проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «ОСОБА_7 проти України», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).

Відповідно до п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов’язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Державному підприємству «Одеська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 01071315) надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн. на поточний рахунок № 2600230102095, отримувач: Державне підприємство «Одеська залізниця», ЄДРПОУ: 01071315, банк отримувача: Філія Одеське обласне управління AT «Ощадбанк», МФО 328845.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В позовній заяві Державне підприємство «Одеська залізниця» просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов’язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з цим, позивач в позовній заяві не навів належного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

За таких обставин, суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Одеська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 01071315) до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС (просп. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65058, ідентифікаційний код 40980109) про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на поточний рахунок Державного підприємства «Одеська залізниця» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн.

3. Зобов’язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Державному підприємству «Одеська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 01071315) надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн. на поточний рахунок № 2600230102095, отримувач: Державне підприємство «Одеська залізниця», ЄДРПОУ: 01071315, банк отримувача: Філія Одеське обласне управління AT «Ощадбанк», МФО 328845.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 40980109) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» (код ЄДРПОУ 01071315) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя                                                                                                    М.М. Кравченко