ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/101/18 Справа № 208/4881/16-к Суддя у 1-й інстанції - Шарко Т.Є. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року                                                                м. Дніпро

       Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                Джерелейко О.Є.,

суддів        Іванової А.П., Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання        Терещенко Т.П.,

прокурора         Постаренка Д.Б.,

потерпілої        ОСОБА_1,

захисника         ОСОБА_2,

обвинувачених        ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016040800000119 за апеляційними скаргами прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього         ОСОБА_5, та потерпілого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська  Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 травня місяця 24 дня, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 квітня місяця 20 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову змінити, цивільний позов потерпілих задовольнити в повному обсязі, стягнути: - солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 7716,62 грн.; - з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.; - з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн. та моральну шкоду причинену неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 в розмірі 20 000 грн.; - з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 80 000 грн. та моральну шкоду спричинену неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 в розмірі 50 000 грн.; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн.; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд, відмовляючи потерпілим у задоволенні позову в частині стягнення витрат на медичні послуги ТОВ “Поліклініка сімейної медицини - 2”, не врахував того, що потерпілі з січня 2007 року знаходяться на медичному обслуговуванні в цьому медичному закладі, а тому після спричинення їм тілесних ушкоджень вони звернулися до того медичного закладу, в якому обслуговуються протягом тривалого часу.

Також висновок суду про те, що додані до позовної заяви копії чеків містять ліки, не передбачені жодною із схем лікування, а тому вони не підлягають стягненню, є безпідставним, оскільки вартість інших ліків, які не були рекомендовані лікарем та були зазначені у чеках, не були враховані у суму 4366,62 грн..

Крім того, потерпілим було завдано моральну шкоду, оскільки в момент отримання тілесних ушкоджень потерпілі перенесли значний фізичний біль, сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги, страху за своє здоров’я та життя.

Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди кожному із потерпілих у розмірі 5000 грн. солідарно з обвинувачених, суд не навів жодних підстав, якими він керувався при визначені саме такої суми, значно меншої від заявленої потерпілими.

В апеляційній скарзі обвинувачені просять вирок суду в частині вирішення цивільного позову змінити, частково задовольнити цивільний позов потерпілих, та стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь: - ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 грн.; - неповнолітнього ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 грн.; - ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 грн..

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що суд першої інстанції, при розгляді цивільного позову, не звернув увагу на первісну причину виникнення конфлікту, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 будучи особами похилого віку замість того, щоб викликати правоохоронні органи, самостійно розпочали конфлікт з компанією із чотирьох молодих людей, які за їх поясненнями перебували на підпитку, тобто їх груба необережність як потерпілих сприяла виникненню завданої їм шкоди.

В апеляційній скарзі потерпілі просять вирок суду в частині вирішення цивільного позову змінити, їх цивільний позов задовольнити в повному обсязі, стягнути: - солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 7716,62 грн.; - з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.; - з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн. та моральну шкоду спричинену неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 в розмірі 20 000 грн.; - з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 80 000 грн. та моральну шкоду спричинену неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 в розмірі 50 000 грн.; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн.; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що суд, відмовляючи їм у задоволенні позову в частині стягнення витрат на медичні послуги ТОВ “Поліклініка сімейної медицини - 2”, не врахував того, що вони з січня 2007 року знаходяться на медичному обслуговуванні в цьому медичному закладі, а тому після спричинення їм тілесних ушкоджень вони звернулися до того медичного закладу, в якому обслуговуються протягом тривалого часу.

Також висновок суду про те, що додані до позовної заяви копії чеків на придбання ліків містять ліки, не передбачені жодною із схем лікування, а тому вони не підлягають стягненню, є безпідставним, оскільки вартість інших ліків, які не були рекомендовані лікарем та були зазначені у чеках, не були враховані у суму 4366,62 грн..

Крім того, їм було завдано моральну шкоду, оскільки в момент отримання тілесних ушкоджень вони перенесли значний фізичний біль, сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги, страху за своє здоров’я та життя.

Зазначають, що вони змушені були проходити амбулаторне, а ОСОБА_6 і стаціонарне лікування, також впродовж певного періоду лікування ОСОБА_6 був непрацездатним, що потягнуло за собою погіршення можливості отримання прибутків.

Вказують на те, що обвинувачені неодноразово висловлювали образи на адресу ОСОБА_1 та членів її сім’ї.

Зазначають, що обвинувачені взагалі не відшкодували їм спричинену шкоду, не вибачилися перед ними за скоєне.

У зв’язку з протиправними діями обвинувачених вони не змогли поїхати до санаторію на відпочинок, крім того, ОСОБА_1 не змогла влаштуватися на роботу, бо вимушена ходити до лікарні для відновлення свого здоров’я.

Також у ОСОБА_5, з вини обвинувачених, спостерігаються негативні психосоматичні та психоемоційні зміни, які не поліпшилися після прийому ліків, тому вони вимушені були відправити його на лікування до іншої держави.

Вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська  Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року: - ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 рік з покладанням обов’язків; - ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 рік з покладанням обов’язків.

Цим же вироком цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_6 задоволено частково, солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь: - потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.; - потерпілої ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.; - потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн..

За обставин, викладених у вироку, 26.12.2015 року приблизно о 21 год. 00 хв. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_3, яка знаходилась на прольоті між другим та третім поверхами під’їзду № 1 будинку № 13 по вул. Г. Романової в м. Кам’янське, де перебувала також і раніше їй незнайома жінка ОСОБА_1 та робила зауваження з приводу паління ОСОБА_3 у під’їзді, раптово виник раптовий умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, шляхом вчинення хуліганських дій.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 26.12.2015 року приблизно о 21 год. 00 хв. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3, перебуваючи у під'їзді № 1 будинку № 13 по вул. Г.Романової в м. Кам'янське, стоячи на сходинковому майданчику прольоту між другим та третім поверхом перед ОСОБА_1, яка в той час стояла на дві сходинки нижче, діючи умисно намагалась нанести ОСОБА_1 кулаком руки удари в область голови. Але в цей час втрутився чоловік ОСОБА_1, ОСОБА_6 та перешкодив вчиненню вищезазначених дій.

26.12.2015 року приблизно о 21 год. 00 хв. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), у ОСОБА_4, який знаходився на сходинковому майданчику у першому під'їзді будинку № 13 по вул. Г. Романової в м. Кам’янське, та побачив на прольоті між другим та третім поверхами конфлікт між його співмешканкою ОСОБА_3 та раніше незнайомими йому ОСОБА_1 та ОСОБА_6, раптово виник умисел, направлений на приєднання до дій ОСОБА_3, спрямованих на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, шляхом вчинення хуліганських дій.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 26.12.2015 року приблизно о 21 год. 00 хв. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4, перебуваючи на прольоті між другим та третім поверхом під'їзду 1 будинку № 13 по вул. Г.Романової в м. Кам’янське, діючи умисно, наніс ОСОБА_6 один удар кулаком руки в голову зліва у височну частину, від якого потерпілий ОСОБА_6, падаючи вниз по сходах до другого поверху вищевказаного під’їзду, вдарився головою з права об панелі під’їзду, при цьому короткочасно втратив свідомість. ОСОБА_4, продовжуючи реалізацію свого умислу, діючи умисно, наніс ОСОБА_1 удар ліктем лівої руки по нижній щелепі з права.

ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спустилась на сходинковий майданчик другого поверху та діючи умисно, нанесла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, удар кулаком правої руки.

ОСОБА_3 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи біля кута будинку № 13 по вул. Г.Романової в м. Кам'янське, діючи умисно, завдала один удар рукою ззаду по голові ОСОБА_1, чим завдала потерпілій фізичний біль, в результаті чого потерпіла ОСОБА_1 не втрачаючи свідомості впала.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6, заподіяно пошкодження у вигляді садна на обличчі, яке відноситься до легкого ступеня тілесних пошкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_1, заподіяно пошкодження у вигляді синця на обличчі, яке відноситься до легкого ступеня тілесних пошкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_5 отримав, тілесне ушкодження у вигляді синця та саден на обличчі, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, потерпілого та його представника, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

          Висновок суду щодо встановлених фактичних обставин в апеляційних скаргах не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Розглядаючи доводи апеляційних скарг щодо порушень допущених судом при вирішенні цивільного позову потерпілих, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 129 КПК передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до вимог абзацу 7 п. 2 ч. 3 та абзацу 6 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову та рішення про цивільній позов.

Тобто відповідно до вимог вказаних вище статей кримінального процесуального закону суд повинен навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, які підлягають стягненню, вказавши матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції, на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, вирішив цивільний позов потерпілих в частині відшкодування матеріальної шкоди відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів провадження вбачається, що потерпілі звернулися з цивільним позовом, в якому матеріальні витрати оцінені позивачами у сумі 7716,62 грн., з яких: 485,00 грн. - витрати на комплекс медичних заходів та процедур для встановлення діагнозів та повного видужання, 4 366,62 грн. - витрати на придбання ліків для ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6; медичні послуги ТОВ «Полікліника сімейної медицини - 2» - 1 915,00 грн.; проїзд ОСОБА_5 до іншого міста - 950,00 грн..

Як правильно встановив суд першої інстанції, що зазначені витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки надані потерпілими матеріали не містять переконливого доказу того, що: - звернення до приватного медичного закладу було вимушеним, та медична допомога і обстеження не могли бути здійснені на безоплатній основі у медичних закладах державної та/або комунальної форми власності; - проїзд ОСОБА_5 до іншого міста був необхідним, а також мета такої поїздки, зокрема рекомендація лікаря, проходження медичного обстеження в іншому місті, тощо.

Також судом обгрунтовано відмовлено у відшкодуванні витрат у зв'язку із придбанням ліків, оскільки додані до позовної заяви копії чеків на придбання ліків, містять ліки не передбачені жодною зі схем лікування, встановленою за рекомендацією лікаря, не зазначений період придбання та вживання відповідних ліків, не проведений розрахунок витрат на придбання ліків, призначених лікарем.

Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що копії чеків не завірено належним чином, видані як на ім’я ОСОБА_6, так і ОСОБА_1, яка вимог про стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди не заявляла.

Також, перебування ОСОБА_6 на лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби не містить відомостей щодо причинного зв’язку хвороби із подією, а щодо наявності у нього посттравматичного синдрому відсутні рекомендації лікаря щодо призначення медичних препаратів та обстежень, у зв’язку з чим, в цій частині доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілих є необгрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи цивільний позов потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6в частині вирішення моральної шкоди всебічно не з'ясував усіх обставин при його вирішенні, а саме: глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілих або позбавлення можливості їх реалізації, з чого складається заподіяна шкода, якими доказами підтверджується, у зв’язку з чим суд стягнув на користь кожного з потерпілих по 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, які докази підтверджують такі висновки суду, тим самим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які ведуть до зміни вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілих щодо відшкодування моральної шкоди, у зв’язку з чим апеляційні вимоги прокурора та потерпілих підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що стягнутий судом розмір моральної шкоди не відповідає характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, що понесли потерпілі, а також вимушених змін, що сталися у їх житті.

Зокрема, як зазначили потерпілі, в момент отримання тілесних ушкоджень вони перенесли значний фізичний біль, сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги, страху за своє здоров’я та життя, на підставі чого, у ОСОБА_5, з вини обвинувачених, спостерігаються негативні психосоматичні та психоемоційні зміни, які не поліпшилися після прийому ліків, а також, що під час стаціонарного лікування ОСОБА_6 був непрацездатним, що потягнуло за собою погіршення можливості отримання прибутків, та ОСОБА_1, яка вимушена ходити до лікарні для відновлення свого здоров’я.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнали потерпілі, характер немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стан здоров'я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їх життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Приймаючи до уваги глибину та тривалість фізичних, душевних, емоційних та моральних страждань, перенесених потерпілими та вимушені зміни в їх житті, внаслідок ушкодження здоров`я, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір завданої ОСОБА_6 моральної шкоди  в розмірі 10 000 грн., яке підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4, оскільки саме його діями були спричинені потерпілому тілесні ушкодження, ОСОБА_1 - по 10 000 грн. з кожного обвинуваченого, бо саме обидва обвинувачені спричинювали тілесні ушкодження потерпілій, та неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 10 000 грн., яке підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_3, оскільки саме її діями потерпілому були спричинені тілесні ушкодження.

Колегія суддів вважає, що саме такий розмір моральної шкоди підлягає стягненню з обвинувачених на користь потерпілих, враховуючи співмірність із заподіяною їм шкодою, а також принцип розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо зменшення розміру відшкодування моральної шкоди потерпілим, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки спричинення шкоди обвинуваченими вчинювалося шляхом нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будь-яких заходів щодо відшкодування шкоди не вчинили.

Посилання обвинувачених на те, що саме потерпілі були ініціаторами конфлікту є безпідставним, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні в повному обсязі підтвердили обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_1 звернулася до них із зауваженням припинити паління у під’їзді, що не можна вважати неправомірними діями потерпілих, а тому підстави враховувати грубу необережність потерпілих при визначенні моральної шкоди відсутні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що заявлений обвинуваченими розмір відшкодування потерпілим моральної шкоди у сумі 500 грн. є необгрунтованим, оскільки не відповідає співмірності із заподіяною потерпілим шкодою, а також засадам розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що  апеляційні скарги обвинувачених не підлягають задоволенню, апеляційні скарги прокурора та потерпілих підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції, на підставі положень ст.408 КПК України, зміні в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, та є підставою для призначення нового розгляду судом першої інстанції,  перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів  не виявлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, та потерпілого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська  Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року- задовольнити частково.

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська  Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року- залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська  Дніпропетровської області від 11 травня 2018 рокущодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4- змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь: - ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.; - ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн. та моральну шкоду спричинену неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 - 10 000 грн..

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

_____________                                _________                         __________

О.Є. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Коваленко