ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відводі судді

18 жовтня 2018 року м. Житомир справа №0640/4513/18

категорія 11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення №15/2/4 від 06.09.2018, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №15/2/4 від 06.09.2018 про відмову у видачі йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, зобов'язати відповідача провести щодо ОСОБА_1 повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018, для розгляду даної справи визначено головуючим суддю Черняхович Ірину Едуардівну.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні призначено на 18 жовтня 2018 року о 11:30.

04 жовтня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №0640/4513/18.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року провадження в адміністративній справі №0640/4513/18 зупинено до вирішення питання про відвід судді. Передано справу №0640/4513/18 для визначення головуючого судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року №293 та витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 17 жовтня 2018 року, головуючим суддею для вирішення питання про відвід судді Черняхович І.Е. визначено Попову Оксану Гнатівну.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Частиною одинадцятою статті 40 КАС України встановлено, що питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про відвід судді та матеріали справи, суд дійшов висновку про її необґрунтованість з наступних підстав.

Відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 про відвід судді Черняхович І.Е., позивач зазначає, що процесуальні дії, які були вчинені суддею Черняхович І.Е. при розгляді адміністративних справ №295/13190/17 та №806/2164/18, в яких ОСОБА_1 був позивачем, ставлять під сумнів об'єктивність та неупередженість судді при розгляді даної справи. Крім того, в якості підстави для відводу позивач вказує, що провадження в адміністративній справі №0640/4513/18 було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, в той час, як він у позовній заяві просив розглянути справу за правилами загального позовного провадження. У зв'язку з цим позивач наголошує, що такі дії суду в подальшому можуть призвести до обмеження його права на касаційне оскарження судових рішень, винесених не на його користь, а тому наявні підставі для відводу головуючого судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом КАС України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу). Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 КАС України.

Згідно зі пунктом 4 частини першої статті КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Частиною 4 статті 36 КАС України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить на користь висновку, що метою відводу судді є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення. Відповідно до наведених положень унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об'єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.

В свою чергу неупередженість означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини, з посиланням на його усталену практику, вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Також стосовно об'єктивного критерію цей Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 50, 52 рішення у справі "Білуха проти України").

Приписами частини третьої статті 39 КАС України встановлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу головуючого судді Черняхович І.Е. суд зазначає, що викладені позивачем у заяві обставини не можуть розцінюватися як неупередженість судді та її необ'єктивність і жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у вказаній справі, з урахуванням принципів змагальності та процесуальної рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу публічності.

Суд також зазначає, що у відповідності до положень статті 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, у разі не згоди із окремими процесуальними рішеннями судді під час розгляду адміністративної справи, які не підлягають окремому оскарженню, позивач не позбавлений права викласти свої заперечення в апеляційній скарзі на рішення суду, прийняте за результатом розгляду вказаної адміністративної справи.

Незгода із процесуальними рішеннями судді не є підставою для відводу в розумінні статті 36 КАС України, а застосування в такому випадку інституту відводу судді замість інституту апеляційного оскарження не відповідає засадам адміністративного судочинства та суперечить чинним нормам процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Черняхович І.Е. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 250, 256, 293, 294 КАС України, суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович Ірини Едуардівни в адміністративній справі № 0640/4543/18 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Ухвалу суду складено у повному обсязі: 18 жовтня 2018 року.

Суддя О.Г. Попова