РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2008 року.     Справа №2-710/08

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого

судді     Шаповала Г.І.

при секретарі     Кудіній Н.І.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ЗАТ „Кримський Титан" (в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

02.09.2008 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому зазначив наступне.

Відповідач працював в філії „ВГМК" ЗАТ „Кримський Титан" вантажником з відвантаження концентратів цеху ТЕУ з 11.07.2000 року по 21.03.2008 року.

21.03.2008 року відповідач був звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 97 від 12.03.2008 року).

Після звільнення з комбінату за відповідачем числиться заборгованість з заробітної плати в сумі 756.55 грн. за невідпрацьовані дня відпустки.

08.04.2008 року і 20.06.2008 року з метою врегулювання спору до судового розгляду позивачем надсилалися відповідачу листи № 01-28/1398 і № 01-28/2316, в яких позивач пропонував відповідачу з'явитися в юридичний відділ комбінату для вирішення питання з погашення заборгованості в добровільному порядку чи погасити заборгованість з заробітної плати. Проте в установлений строк відповідач в юридичний відділ не з'явився, заборгованість в добровільному порядку не погасив.

Станом на 01.09.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем з заробітної плати складає 756.55 грн.

Позивач прохає стягнути на його користь з відповідача заборгованість з заробітної плати у розмірі 756.55 грн. та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі, додатково пояснила, що, згідно графіка відпусток, відповідачу була надана чергова відпустка з 25.02.08 р. по 20.03.08 року за період роботи з 11.07.07     року по 10.07.2008 року. 12.03.08 року, перебуваючи у відпустці, відповідач надав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням по закінченню відпустки. Відповідно до заяви на підприємстві відповідача було видано наказ про звільнення відповідача з роботи за власним бажанням з 21.03.08 року, тобто по закінченню відпустки. Вся
сума нарахованих відпускних грошей була перерахована в банк на зарплатну картку відповідача завчасно до 12 лютого 2008 p., звідки їх підприємство зняти уже не має ніяких прав. Оскільки відпустка надавалася відповідачу в повному обсязі, з врахуванням того, що він буде працювати після відпустки, але цього не сталося, то 13 днів відпустки, таким чином виявилися не відпрацьованими на суму 756.55 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, пояснив, що позивач знав про те, що буде його звільняти за скороченням штату, оскільки вручив йому про це попередження від 12.03.2008 року, тому позивач мав можливість правильно зробити розрахунок відпустки і надавати відпустку та оплату її тільки за відпрацьовані дні, окрім того, міг відкликати частину коштів з його заргоіатної картки.

Згідно наданого розрахунку позову, у відповідача є не відпрацьованих 13 днів відпустки, на суму 756.55 грн., які являються боргом відповідача перед позивачем.

Згідно наказу про зупинення трудового договору, зазначено: ОСОБА_2 звільнити з 21.03.08 р. за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, на підставі його заяви; зазначено, що невідпрацьовано 13 днів відпустки; зазначена дата 12.03.08 p., підпис начальника, підпис працівника.

Згідно наказу про надання щорічної відпустки, номер документу 670 від 15.02.08 p., відпустка ОСОБА_2 надана за робочий рік з 11.07.07 р. по 10.07.08 р. на 38 календарних днів, з компенсацією 14 к. днів, з 25.02.08 р. по 20.03.08     p., включно.

Згідно довідки та особового рахунку підприємства позивача, відповідач протягом восьми років роботи на підприємстві щорічно мав відпустки.

Згідно листа від 08.04.08 року вих. № 01-28/1398 позивач пропонував відповідачу з'явитися в юридичний відділ комбінату для вирішення питання з погашення заборгованості в добровільному лорядку чи погасити заборгованість з заробітної плати.

Згідно листа від 20.06.08 року вих. № 01-28/2316 позивач повторно пропонував відповідачу з'явитися в юридичний відділ комбінату для вирішення питання з погашення заборгованості в добровільному порядку чи погасити заборгованість з заробітної плати.

Згідно двох поштових повідомлень про вручення, ОСОБА_2 отримав вищезазначені листи, відповідно, 11.04.08 р. та 23.06.08 р.

Згідно довідки відповідача від 10.07.08 p., ОСОБА_2 працював в філії „Віпьногірський гірничо-металургійний комбінат" ЗAT „ Кримський Титан" вантажником по відвантаженню концентратів з 11.07.2000 року по 21.03.2008 року, Звільнений 21.03.2008 року за власним бажанням по ст. 38 КЗ пП України (нак. № 97 від 12.03.08 р.).

Згідно копії обхідного листа від 20.03.08 року, зазначено, що ОСОБА_2 не має заборгованості в підрозділах підприємства станом на 12.03.08 p., пропуск здав - 20.03.08.

Згідно копії заяви від 12.03.08 р. за підписом ОСОБА_2, останній прохає звільнити його з роботи за власним бажанням з 21.03.2008 року.

Згідно копії графіку відпусток на підприємстві позивача на 2008 рік, за порядковим № 7 в лютому місяці зазначений ОСОБА_2, тій же строчці його особистий підпис про ознайомлення з графіком відпусток, та стоїть відмітка - предоставлено.

Згідно копії попередження про наступне звільнення від 12.03.2008 р. на ім'я ОСОБА_2, останній попереджається про наступне звільнення внаслідок змін в організації виробництва та праці, в тому числі, скорочення чисельності чи штату працівників, не раніше двохмісячного строку з моменту попередження, по п. 1 ст. 40 КЗпП України (в зв'язку з скороченням чисельності або штату працівників). Запропоновано перевід на одну із 15 вакантних професій у відповідності з спеціальністю, освітою та станом здоров'я.

Суд вважає, що спірні правовідносини між сторонами виникли за фактом використання відповідачем днів чергової відпустки, які частково не були відпрацьовані, оскільки відпустка згідно законодавства надається за відповідний відпрацьований календарний рік. Відповідач, перебуваючи у відпустці, яка була йому визначена за календарний рік : з 11.07.2000 р. по 10.07 2008 р., на період з 25.02.08 р. по 20.03.08 р., та за яку йому вчасно було виплачено позивачем відповідні кошти, 12.03.08 р. звернувся до позивача з заявою про своє звільнення з роботи після закінчення відпустки. Позивач задовольнив заяву і видав наказ № 97 від 12.03.08 р. про звільнення позивача з роботи наступного дня після закінчення відпустки, тобто 21.03.08 року. Внаслідок цього відповідачем були викорастані 13 оплачених днів відпустки, які залишилися не відпрацьованими, оскільки відповідач календарний рік не відпрацював, тобто після закінчення відпустки і до 10.07.2008 року працювати не забажав, на іншу посаду, в зв'язку з попередженням про звільнення із-за зменшення чисельності та штату працівників, не перевівся. Сума безпідставно отриманих коштів з оплати 13 невідпрацьованих днів відпустки склала 756.55 грн.

Згідно ч.1 ст. 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ст. 79 КЗпП України, щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Згідно ст.127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.

Суд приходить до висновків, що відпустка та оплата її були надані позивачем відповідачу відповідно до вимог законодавства, яке передбачає саме часткове авансування відпустки. В зв'язку з тим, що відповідач не забажав відпрацювати повний календарний рік, частина днів відпустки - 13 днів виявилися невідпрацьованими, і відповідач таким чином без достатніх правових підстав отримав за ці дні оплату в сумі 756.55 грн.

Заперечення відповідача, що його вини в тому, що йому було надано відпустку з частково невідпрацьованими днями, немає, суд не приймає, як таке, що звільняє його від обов'язку повернути безпідставно отримані кошти позивачу, відповідно до положень ст. 127 КЗпП України.

Вислухавши сторони, оцінивши всі надані докази в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, обгрунтовані, не суперечать закону та фактичним обставинам справи, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, та про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в виді судового збору (державне мито) у розмірі - 51.00 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі - 30.00 грн., відповідно ст. 88 ЦПК України

На підставі ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 11-16, 22, ЦК України, ст.ст. 1-3, 21, 38, 74, 75, 79, 127, 221 КЗпП України, керуючись ст.ст. 88, 212-215, 217, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ЗАТ „Кримський Титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого майстром в ТОВ II „Кольорові метали", який мешкає та зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, (інші дані відсутні), на користь ЗАТ „Кримський Титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», юридична адреса: вул.  Степова 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, ЄДРГГУ 33173973, р/р 26004050266020, в Вільногірському відділені ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, - 837.55 грн (вісімсот тридцять сім гривень 55 копійок), із яких: 756.55 грн. - для відшкодування заборгованості за невідпрацьовані дні відпустки; 51.00 грн. - для відшкодування судових витрат в виді судового збору (державне мито); 30.00 грн. - для відшкодування судових витрат в виді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Виконання судового рішення в частині стягнення суми 837.55 грн. розстрочити на строк шість місяців з виплатою протягом першого місяця з дня набрання рішенням суду законної сили - 147.55 грн., надалі щомісячно - по 138.00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження, через Вільногірський міський суд.