Справа № 459/2162/18

Провадження № 2/459/878/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       12 жовтня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді                                Жураковського А.І.,

з участю: секретаря судового засідання                Ганас К.В.,

позивача                                                ОСОБА_1,

представника позивача                                ОСОБА_2        

представників відповідача                                ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників третіх осіб                                ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м.Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Червоноградський ринок», з участю третіх осіб на стороні позивача: ОСОБА_7 районної профспілкової організації працівників державних установ, первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Червоноградський ринок» та третьої особи на стороні відповідача директора Комунального підприємства «Червоноградський ринок» ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

16.07.2018 року позивач звернувся у суд з зазначеним позовом, у якому, враховуючи уточнення до позовних вимог від 20.07.2018 року (вх.№12307 від 07.08.2018 року), просить визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального підприємства «Червоноградський ринок» (далі - КП «Червоноградський ринок») №203-к від 13.06.2018 року, яким його звільнено з роботи у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП; поновити його на посаді контролера ринку в КП «Червоноградський ринок; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також понесені судові витрати. Вимоги обґрунтовані тим, що він перебував у трудових відносинах з КП «Червоноградський ринок». Однак наказом №203-к від 13.06.2018 року його було звільнено із займаної посади контролера ринку на підставі п.1 ст.40 КЗпП. Позивач вважає, що звільнення його з посади відбулося з порушенням процедури, передбаченої трудовим законодавством, оскільки таке відбулося без згоди первинного профспілкого комітету КП «Червоноградський ринок», членом якого він є. До того ж, в порушення вимог статті 49-2 КЗпП роботодавцем, станом на день його звільнення, не надано інформації щодо наявності вільних вакантних посад. Також звертає увагу на те, що при звільненні останній не врахував його переважне право, передбачене статтею 42 КЗпП, на залишення на роботі у зв'язку з наявністю у нього на утриманні дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та двох неповнолітніх доньок. На його думку, вищенаведене свідчить про незаконне звільнення його із займаної посади та є підставою для поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 

Ухвалою від 18.07.2018 року провадження у даній справі відкрито та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.08.2018 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначив, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, його повідомлено про майбутнє звільнення, при цьому також запропоновано вакантну посаду прибиральника території, проте останній відмовився. Між цим також додав, що з дня попередження позивача про вивільнення до дня розірвання з ним трудового договору посади не пропонувалися, так як, вакансії, на той час, були відсутні. Стосовно доводів позивача щодо його звільнення всупереч відмови у наданні згоди на це профспілки, вказав, що через те, що відмова профспілкового органу була необґрунтованою, як того вимагають приписи ч.7 ст.43 КЗпП, ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавець скористався своїм правом на звільненням працівника без згоди виборного органу профспілки. Вважає також безпідставними посилання позивача як на підставу позову на переважне право перед іншими контролерами на залишення на роботі через те, що є єдиним утриманцем у сім’ї, оскільки така перевага надається лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Зазначив, що КП «Червоноградський ринок» було встановлено працівників, які мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, ніж ОСОБА_1, тому обставини, що передбачені ч.2 ст.42 КЗпП України при визначенні переважного права на залишення на роботі не враховувалися.

Ухвалою від 16.08.2018 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, у зв’язку із чим по справі оголошено перерву до 12.10.2018 року.

10.09.2018 року до суду надійшло пояснення до позовної заяви третьої особи на стороні позивача ОСОБА_7 районної профспілкової організації працівників державних установ, у якій йдеться про те, що профспілка отримала подання директора КП «Червоноградський ринок» від 22.05.2018 року про надання згоди на звільнення у зв’язку із скороченням посад контролера ринку ОСОБА_1, за наслідками розгляду якого прийнято рішення про відмову у наданні згоди. Мотивами для прийняття вказаного рішення є безперервний стаж роботи ОСОБА_1 на даному підприємстві протягом 11 років, виконання ним добре своїх обов’язків, а також те, що в період перебування у трудових відносинах із відповідачем він до дисциплінарної відповідальності не притягувався, на його утриманні перебувають неповнолітні діти: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку.

11.10.2018 р. до суду надійшло пояснення до позовної заяви третьої особи на стороні позивача – первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Червоноградський ринок», у якому зазначено про грубі порушення трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, пославшись на обставини викладені у позові, просили такі задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представники третіх осіб у задоволенні позову просили відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, представників третіх осіб, оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається із копії трудової книжки, виданої на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, останній працював на посаді контролера ринку у КП «Червоноградський ринок» (а.с.4-5) з 01.07.2007 р. по 30.06.2018 р.

13 березня 2018 року з метою удосконалення та оптимізації структури управління КП «Червоноградський ринок», скорочення витрат на утримання апарату управління, беручи до уваги рішення Червоноградської міської ради №775 від 06.03.2018 року директором КП Червоноградський ринок видано наказ № 95 «Про реорганізацію структури управління КП «Червоноградський ринок», згідно якого вирішено: «1.Ліквідувати відділ контролю на ринку, поклавши його функції та завдання на відділ бухгалтерського обліку та фінансової звітності та окремих працівників; 2.Створити у відділі бухгалтерського обілку та фінансової звітності сектор контролю ринку; 3.Провести скорочення чисельності та штату працівників відділу контрою на ринку у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці» (а.с.85).

На виконання цього призначення відповідачем прийнятий наказ від  20 квітня 2018 року № 141-к «Про скорочення чисельності та штату», яким виключено зі штатного розпису, затвердженого наказом № 81-к від 28.02.2018 року посаду старшого контролера, а також скорочено п’ять штатних одиниць контролерів ринку (п.1,2) (а.с.71).

Згідно наказу по КП «Червоноградський ринок» № 142-к від 21.04.2018 року «Про внесення змін до штатного розпису» у зв’язку із звільненням ОСОБА_11 з посади контролера ринку, згідно наказом №140 від 20.04.2018 року, беручи до уваги наказ №95-к від 13.03.2018 року, скорочено 1 шт. одиницю контролера ринку; внесено зміни до штатного розпису, затвердженого наказом №81-к від 28.02.28.02.2018 року; штатний розпис в новій редакції введено в дію 23.04.2018 року (а.с.70).

Згідно з наказом №145-к від 24.04.2018 року «Про внесення змін до наказу №141-к від 20.04.2018 року» у зв’язку з скороченням 1 шт. одиниці контролера ринку згідно з наказом №142-к від 21.04.2018 року, внесено до наказу №141-к від 20.04.2018 наступні зміни: пункт 1 викласти в такій редакції «1.Виключити зі штатного розпису, затвердженого наказом №142-к від 21.04.2018 року посаду старшого контролера»; пункт 2 викласти в такій редакції: «2.Скоротити чотири штатних одиниць контролерів ринку.» (п.1) (а.с.69).

Із копії повідомлення №1 від 25.04.2018 року, адресованого контролеру ОСОБА_1 убачається, що останнього повідомлено про майбутнє звільнення, а також запропоновано йому вакантну на підприємстві посаду прибиральника території. Від запропонованої посади позивач відмовився, про що свідчить його особистий підпис на даному документі (а.с.67).

В той же час, судом встановлено, що у КП «Червоноградський ринок» створена Первинна профспілкова організація, яка забезпечує захист прав вивільнюваних працівників, членом якої був позивач.

Із матеріалів справи, зокрема із копії повідомлення від 13.03.2018 року видно, що директор КП «Червоноградський ринок» повідомив Первинну профспілкову організацію працівників КП «Червоноградський ринок», про вивільнення працівників підприємства внаслідок скорочення (а.с.82).

Копія відповіді ППОП КП «Червоноградський ринок» від 07.06.2018 року свідчить про те, що 22.05.2018 року адміністрація КП «Червоноградський ринок» направила до Первинної профспілкової організації працівників КП «Червоноградський ринок» подання з проханням надати згоду на звільнення позивача, на що отримала відмову з тих підстав, що позивач користується переважним правом на залишення на роботі, оскільки має значний безперервний трудовий стаж на підприємстві більше 11 років, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, а також дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також акцентує увагу на тому, що керівництвом ринку порушено процедуру гарантії діяльності профспілок щодо заходів запобігання звільненням чи зведенню їх до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, передбачених ст.49-4 КЗпП та абз.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. (а.с.65-66).

ОСОБА_7 районна профспілкова організація працівників державних установ листом від 08.06.2018 року також повідомила директора КП «Червоноградський ринок» про ухвалене рішення не дати згоду на звільнення ОСОБА_1 із посади контролера (а.с.9,64).

На підставі наказу КП «Червоноградський ринок» від 13 червня 2018 року № 203-к ОСОБА_1 звільнено з посади контролера ринку у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України з 30.06.2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Констиуції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як реглементовано ст. 89 Господарського кодексу України, п. 6.1 Статуту КП «Червоноградський ринок» від імені підприємства діє директор, який здійснює управління діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»  розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

В силу приписів ч.1,3 статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 25 травня 2016 року в справі № 6-3048цс15).

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, суд вважає, що за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Матеріали справи доводять, що відповідач, урахувавши необхідність дотримання інтересів позивача у захисті його трудових прав, вимоги наведених норм матеріального права виконав, а саме: 25.04.2018 року позивачу пропонувалася вакантна посада, від якої він відмовився, а інших вакантних посад за період з 26.04.2018 року по 30.06.2018 року на підприємстві не було.

Також позивач вважає, що відповідач безпідставно не взяв до уваги рішення профспілкових організацій про відмову у наданні згоди на його звільнення при тому, що рішення первинної профспілкової організації КП «Червоноградський ринок» є аргументованим та містить посилання на правове обгрунтування незаконності такого звільнення.

Відповідно до вимог ч.1,7 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічне положення закріплене ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

З аналізу норм частини сьомої статті 43 та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» можна зробити висновок, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення профспілки виключає можливість виникнення цього права, суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України 2004 року) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами» (висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня    2015 року у справі № 703цс15).

Разом із тим, відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Аналізуючи рішенняОСОБА_7 районної профспілкової організації працівників державних установ, первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Червоноградський ринок», якими відмовлено в наданні згоди на звільнення позивача за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд вважає, що такі відмова є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до части 1 та 2 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам ОСОБА_12, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Таким чином, під час вирішення питання про працівника, який має більше переваг на залишення на роботі, спочатку вирішується питання про порівняльні характеристики кваліфікації і продуктивності праці працівників. Перевагу має той, працівник, показники якого більші. Якщо ж жоден із працівників не має більших показників за цими ознаками, тобто всі працівники рівні, то законом, як спосіб вирішення цього питання, установлено ряд додаткових ознак, передбачених ч.2 ст.42 КЗпП, які застосовуються у порядку черговості.

Ураховуючи відсутність у мотивах органів профспілки посилань на рівні умови продуктивності праці і кваліфікації усіх працівників, суд вважає безпідставними посилання на підстави для оцінки переважного права позивача, передбаченого ч.2 ст.42 КЗпП.

Оскільки роботодавцем при скороченні штату надано перевагу працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, то відсутні підстави для врахування переваг відповідно до частини 2 ст.42 КЗпП України, на які посилається позивач.

Таким чином, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні доведено проведення зміни в організації виробництва і праці підприємства зі скороченням штату працівників, суд вважає позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення не доведеними, а зважаючи, що вимоги про поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визначення законності звільнення, відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.10.2018 р.

Суддя:                                                А. І. Жураковський