ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"29" травня 2007 р. | Справа № 13-14/210-05-7930А |
Господарський суд Одеської області у складі судді Панченко О.Л. при секретарі судового засідання Скоморохові Д.О. розглянув справу № 13-14/210-05-7930А за позовом ТОВ “Жеребківський елеватор” до відповідача Балтської МДПІ Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень
Представники сторін:
від позивача Кішко Д.О.
від відповідача Івашковський В.Д.
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом та уточненням до нього, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення –рішення Балтської МДПІ Одеської області від 12.05.2005р. № 0002572300/2/463, від 20.07.2005р. № 0002572300/3/848, від 16.12.2004р. № 0002532300/0/1286, від 11.02.2005р. № 0002532300/1/118, від 12.05.2005р. № 0002532300/2/464, від 20.07.2005р. № 0002532300/3/847.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що податкові повідомлення - рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства.
Беручи до уваги, що:
Балтською МДПІ Одеської області проведена комплексна планова документальна перевірка ТОВ “Жеребківський елеватор” з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 01.10.2004р., про що складений акт від 15.12.2004р. № 219-2300/31382859. За результатами перевірки позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 8800 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1990 грн., податок на додану вартість у сумі 26355 грн. і застосовані штрафні санкції у сумі 13178 грн., про що МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.12.2004р. №№ 0002572300/ 0/1290, 0002532300/0/1286 відповідно. Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення – рішення згідно зі ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 - Ш (зі змінами та доповненнями) до Балтської МДПІ Одеської області. Рішеннями МДПІ від 08.02.2005р. №№ 891/10/К/25-00/41, 912/10/К/2500/43 про результати розгляду первинної скарги позивача податкові повідомлення - рішення від 16.12.2004р. №№ 0002572300/0/1290, 0002532300/0/1286 залишено без змін, а скарга –без задоволення, а також відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 11.02.2005р. № 0002572300/1/117 про донарахування податку на прибуток у сумі 8800 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1990 грн., № 0002532300/1/118 про донарахування податку на додану вартість у сумі 26355 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13178 грн. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 - Ш (зі змінами та доповненнями) позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення до ДПА в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області від 27.04.2005р. № 7394/25-0007 про результати розгляду повторних скарг позивача податкове повідомлення - рішення від 16.12.2004р. № 0002572300/0/1290 скасовано в частині донарахування податку на прибуток у сумі 96 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 28 грн., в решті залишено без змін, а скарга – без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 16.12.2004р. № 0002532300/0/1286 залишено без змін, а скарга –без задоволення, а також відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 12.05.2005р. № 0002572300/2/463 про донарахування податку на прибуток у сумі 8704 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1962 грн., № 0002532300/2/464 про донарахування податку на додану вартість у сумі 26355 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13178 грн. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 - Ш (зі змінами та доп.) позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення до ДПА України. Рішенням ДПА України від 13.07.2005р. № 13870/7/25-1015 про результати розгляду повторних скарг залишено без змін податкові повідомлення - рішення Балтської МДПІ Одеської області від 16.12.2004р. №№ 0002572300/0/1290, 0002532300/0/1286 з урахуванням рішення ДПА в Одеській області від 27.04.2005р. № 7394/25-0007, прийнятого за розглядом повторних скарг, а скарги - без задоволення, а також відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 20.07.2005р. № 0002572300/3/848 про донарахування податку на прибуток у сумі 8704 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1962 грн., № 0002532300/3/847 про донарахування податку на додану вартість у сумі 26355 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13178 грн. Позивач з податковими повідомленнями - рішеннями Балтської МДПІ Одеської області від 12.05.2005р. № 0002572300/2/463, від 20.07.2005р. № 0002572300/3/848, від 16.12.2004р. № 0002532300/ 0/1286, від 11.02.2005р. № 0002532300/1/118, від 12.05.2005р. № 0002532300/2/464, від 20.07.2005р. № 0002532300/3/847 не погодився, просить визнати їх нечинними, посилаючись на відсутність з свого боку порушень податкового законодавства.
Донарахування податку на прибуток у сумі 8704 грн. та податку на додану вартість у сумі 26355 грн. здійснено відповідачем у зв’язку з порушенням позивачем п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доп.), п. п. 7.4.5, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доп.), а саме: за перевіряємий період позивачем занижено валові доходи та завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток, занижено податкові зобов’язання та завищено податковий кредит, що призвело до заниження ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно з п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг)...
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.
Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь –які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В акті перевірки від 15.12.2004р. МДПІ зазначено, що в порушення вимог п. 4.1 , п. п. 4.1.1 п 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) позивачем не включено до складу валового доходу суми послуг, які надавались юридичним та фізичним особам у зв’язку із зберіганням, відвантаженням зерна, кукурудзи та соняшника. Такі висновки зроблені МДПІ на підставі декларацій про обсяги зберігання зерна. Однак, відповідачем не враховано, що відповідно до п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Позивач правомірно включав до складу валових доходів доходи від зберігання та відвантаження зерна, кукурудзи та соняшника в податковий період, протягом якого підписувались акти виконаних робіт або здійснювалась оплата за надані роботи (послуги), що підтверджується наданими до суду договорами, актами виконаних робіт, рахунками.
В акті перевірки від 15.12.2004р. МДПІ зазначено, що в порушення вимог п. 5.1, п. п. 5.3.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) позивачем включено до валових витрат суми витрат по відрядженню працівників підприємства, на яких відсутні накази про відрядження в книзі наказів, що призвело до завищення валових витрат у сумі 918,81 грн.
Порядок віднесення до валових витрат витрат на відрядження працівників підприємства визначений п. п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким відсутність наказів про відрядження в книзі наказів не є підставою для невіднесення витрат на відрядження працівників підприємства до валових витрат, у зв’язку з чим позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати на відрядження працівників.
В результаті перевірки відповідачем встановлено, що згідно з договором № 8 від 18.05.2004р. в червні 2004р. Одеським спеціалізованим РСП ПР виконані роботи по монтажу пожежної сигналізації в складі № 5 позивача. Посилаючись на те, що в порушення вимог п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доп.) позивачем вартість виконаних робіт, що складає 7397 грн., включена до складу валових витрат, МДПІ зменшено валові витрати у П кварталі 2004р. на 7397 грн. Однак при цьому МДПІ не враховано, що відповідно до п. п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону. Згідно з п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь –які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Монтаж пожежної сигналізації є поліпшенням, а склад є основним фондом, отже, вказані роботи підпадають під визначення поліпшення основних фондів. Згідно з балансом ТОВ “Жеребківський елеватор” за 1 квартал 2004 року сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів позивача становить 725800 грн. Таким чином, відповідно до вимог п. п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати у сумі 7397 грн.
Враховуючи наведене, у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 8704 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1962 грн.
Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доп.) об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України...
Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації...
Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доп.) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а у разі непідтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, передбачена відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму непідтвердженого податкового кредиту.
В акті перевірки від 15.12.2004р. відповідачем зазначено, що в порушення вимог п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доп.) позивач до об’єкту оподаткування ПДВ не включав вартість наданих послуг за зберігання та відвантаження зерна та насіння соняшника, що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 4723 грн. Однак, МДПІ не враховано, що згідно з п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доп.) датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь –яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу…; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Позивач правомірно включав до податкових зобов’язань ПДВ в податковий період, протягом якого підписувались акти виконаних робіт або здійснювалась оплата за надані роботи (послуги), що підтверджується наданими до суду договорами, актами виконаних робіт, рахунками.
В акті перевірки від 15.12.2004р. відповідачем зазначено, що в порушення вимог п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доп.) позивач включав до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які не відповідають вимогам п. п. 7.2.1, п. п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону України “Про податок на додану вартість”.
Позивачем надані до суду податкові накладні, які відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону України “Про податок на додану вартість”, тому що включають всі необхідні реквізити. Порушення вимог п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) позивачем не допущено, тому що витрати по сплаті податку підтверджені належно оформленими податковими накладними.
В результаті перевірки МДПІ встановлено, що у липні 2004р. позивачем було двічі включено до податкового кредиту ПДВ у сумі 180 грн. за податковою накладною № 259 від 26.08.2003р.
Враховуючи наведене, у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 26175 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13088 грн.
Зважаючи на вищевикладене, податкові повідомлення – рішення Балтської МДПІ Одеської області від 12.05.2005р. № 0002572300/2/463, від 20.07.2005р. № 0002572300/3/ 848 слід визнати нечинними повністю, податкові повідомлення –рішення від 16.12.2004р. № 0002532300/0/1286, від 11.02.2005р. № 0002532300/1/118, від 12.05.2005р. № 0002532300/ 2/464, від 20.07.2005р. № 0002532300/3/847 слід визнати нечинними в частині донарахування ПДВ у сумі 26175 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13088 грн.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Податкові повідомлення –рішення Балтської МДПІ Одеської області від 12.05.2005р. № 0002572300/2/463, від 20.07.2005р. № 0002572300/3/848 визнати нечинними.
3. Податкові повідомлення –рішення Балтської МДПІ Одеської області від 16.12.2004р. № 0002532300/0/1286, від 11.02.2005р. № 0002532300/1/118, від 12.05.2005р. № 0002532300/ 2/464, від 20.07.2005р. № 0002532300/3/847 визнати нечинними в частині донарахування ПДВ у сумі 26175 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13088 грн.
4. В решті позову відмовити.
Постанову суду сторонами може бути оскаржено згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений 08.06.2007р.
Суддя