Справа № 2-45/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                                                                                                                                                        

    21 січня 2010 року, Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого – судді Бевз О.Ю.,

при секретарі – Машковій О.В.,

з участю позивача по первісному позові, відповідача по зустрічному – ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

відповідача по первісному позові – позивача по зустрічному позов  ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Бобринець Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення  заборгованості за договором позики та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики,-

в с т а н о в и в:

    09.12.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 25.11.2006 року в сумі 1500 доларів США, які згідно курсу НБУ становлять 11977, 50 грн., а також сплачені ним судові витрати в сумі – 119,78 грн. судового збору та 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи.

    24.12.2009 року під час попереднього розгляду справи  від відповідача ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та заявлено клопотання про об’єднання зустрічного позову з первісним позовом, який ухвалою суду був прийнятий до розгляду та об’єднаний в одне провадження разом із первісним позовом.

    В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 відмовився від частини заявлених вимог, а саме зменшив позовні вимоги та попросив стягнути з відповідача на його користь 7093 грн. 63 коп.  Зустрічний позов ОСОБА_3 до нього не визнав та заперечив проти його задоволення так як вважає, що договір позики укладений між ним та ОСОБА_3 є дійсним, так як між ними досягнуто всіх істотних умов.

    Відповідач-позивач ОСОБА_3 заперечив проти задоволення первісного позову, пояснивши, що він дійсно брав у борг у ОСОБА_5 1500 доларів США, але ним було повернуто всю суму боргу, про що відповідно на суми 2600 грн. та 500 грн. він має розписки позивача. Про повернення ним іншої суми боргу можуть підтвердити свідки, які з’явились в судове засідання.  Зустрічний позов до ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі зазначивши, що останній пропустив строк позовної давності для звернення до суду, крім того правочин укладений між ними, а саме договір позики від 25.12.2006 року є недійсним, так як він не відповідає вимогам законодавства, а тому попросив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

    В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики від 25.11.2006 року, згідно якого ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 кошти в сумі 1500 доларів США, які зобов’язався повернути після спливу трьохмісячного терміну, що підтверджується долученою до справи розпискою.     Як позивач так і відповідач не заперечують проти даного факту, але між сторонами виник спір, саме про те в якій сумі було повернуто борг відповідачем.

    ОСОБА_1 під час розгляду справи визнав, що ОСОБА_3 частково повернув йому борг, а саме згідно розписки написаною  ОСОБА_1 особисто засвідчується факт того, що останній отримав від ОСОБА_3 кошти в сумі 2600 грн. - 05.03.2008 року та 500 грн.- 18.05.2008 року.

    ОСОБА_3 стверджує, що розрахувався із ОСОБА_1 в повному обсязі і на даний час йому коштів не винен, і даний факт можуть підтвердити свідки.

    Свідок ОСОБА_6 (брат ОСОБА_1В.) - в судовому засіданні пояснив, що він ніякиих коштів від ОСОБА_3 для брата не отримував.

    Свідок ОСОБА_7 (дружина відповідача-позивача) пояснила, що вона передавала ОСОБА_1 кошти в сумі 2600 грн. та 500 грн. і відповідно за це отримала розписку від нього.

    Свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_8 пояснили, що вони ремонтували 2 автомобільні прицепи і за їхню роботу розраховувався ОСОБА_3, зі слів якого їм відомо, що таким чином він повертає борг ОСОБА_1

    Свідок ОСОБА_9 по суті справи ніяких пояснень не дав, лише зазначив, що ОСОБА_3 позичав у нього кошти в сумі 3000 грн.

    Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    Договір позики є укладеним з моменту передання грошей  або інших речей, визначених родовими ознаками.

    Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника  або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

    Таким чином між сторонами дійсно було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_10 кошти в сумі 1500 доларів США, а останній їх отримав про що зазначив у розписці, і даний факт в судовому засіданні не заперечив ОСОБА_3

    Зміст ст. 1051 ЦК України передбачає підстави згідно яких може бути оспорено договір позики, а саме Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором .

     Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання

    Посилання відповідача-позивача ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності є необгрунтованим, а висновки щодо його пропуску недоречними, так як згідно чинного законодавства строк позовної давності пропущений не був, оскільки договір позики між сторонами був укладений 25.11.2006 року  і з його змісту слідує, що після спливу трьох місячного терміну ОСОБА_3 мав повернути борг в розмірі 1500 доларів США, тобто до 25.02.2007 року, тобто строк позовної давності навіть, якщо б він не був перерваний скінчився б 25.02.2010 року, а позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом 09.12.2009 року. Але в порушення умов укладеного договору даний борг погашений не був, і лише 05.03.2008 року ОСОБА_1 отримав частину боргу в сумі 2600грн. та 18.05.2008 року - 500 грн.

    В цей же час відповідач по справі ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності, щодо звернення з позовом про визнання правочину недійсним, так як договір позики укладений 25.11.2006 року, а з позовом про визнання договору недійсним ОСОБА_3 звернувся лише 24 грудня 2009 року, а до цього разу жодного разу не намагався визнати даний договір недійсним, а навпаки визнавав його та виконував його умови, крім того в зазначений термін борг не повернув.

    Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню, а саме:

 25.11.2006 року ОСОБА_1 надав у борг 1500 доларів США ОСОБА_3,

 05.03.2008 року ОСОБА_3 повернув кошти в сумі 2600 грн., що згідно курсу НБУ (505 грн. за 100 доларів США) становить 514,85  доларів США.

18.05.2008 року ОСОБА_3 повернув кошти в сумі 500 грн., що згідно курсу НБУ  (505 грн. за 100 доларів США) становить 99 доларів США.

    Таким чином ОСОБА_3 станом на 18.05.2008 року частково розрахувався з ОСОБА_1, а саме в сумі 514,85+99=613,85 доларів США.

    Отже на даний час борг ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 становить 1500-613,85=886,15 доларів США, тобто згідно курсу НБУ(800,55 грн. за 100 дол. США) станом на 21 січня 2010 року становить 7093,63 грн. Дана сума підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

    Щодо  зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним задоволенню не підлягає так, як він є необгрунтованим та поданим з пропуском позовної давності.

    Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

    Керуючись ст.ст.88, 209-215, 218, 221, 223, 294 ЦПК України, ст. ст.261,1046, 1047,1049 ч.1, 1051 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

    Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення  заборгованості за договором позики,- задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2 борг за договором позики від 25.11.2006 року в сумі 7093 грн. 63 коп.., а також сплачені позивачем судові витрати, а саме 71 грн. - сплаченого позивачем судового збору та 120 грн. - оплати витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи.

    У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики - відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Суддя                                                                          (підпис)

з оригіналом згідно:

    Суддя                                                                       О.Ю. Бевз