ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2007 Справа № 8/19-07(16/211-06(8/311-06))
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Ролдугіній Н.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 05.06.2007 року:
позивача: Мирошниченко М.О.- юр., дов.№126/01-032 від 02.01.2007 року
Сердюк О.К.- нач. юридичного відділу, дов. від 02.01.2007 року
відповідача: Трофімова Н.А.- директор, дов.№414 від 09.10.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2007 року у справі № 8/19-07(16/211-06/8/311-06)
за позовом: відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ)
до: відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” (м. Дніпропетровськ)
про: стягнення 130761,24 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2007 року по справі №8/19-07(16/211-06/8/311-06) (суддя Дубінін І.Ю.) був частково задоволений позов відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ) до відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” (м. Дніпропетровськ) про стягнення з останнього 103230,22 грн. збитків у вигляді втрат від інфляції за період з квітня 2004 року по червень 2006 року і 27531,02 грн. –3% річних, а всього 130761,24 грн. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 31549,49 грн. втрат від інфляції і 14331,72 грн. річних, а також 458,81 грн. витрат по сплаті державного мита і 51,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову було відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ) –позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2007 року по справі №8/19-07(16/211-06/8/311-06) і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник вважає, що господарським судом було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального права. Так рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2005 року у справі №9/71, яке залишено без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2005 року правочин –протокол-угода від 15.03.2004 року про передачу абонентів житлового фонду визнано недійсним та стягнуто з відповідача на користь позивача 425291 грн. збитків, що були завдані позивачу у зв’язку з вчиненням недійсного правочину. Факт того, що зазначена сума є збитками позивача був встановлений зазначеними рішеннями і не підлягає доведенню під час розгляду справи, тому висновок суду що стягнуті кошти по справі №9/71 є безпідставно отриманими грошовими коштами, а не збитками, є помилковим. Скаржник вважає, що в результаті заподіяння відповідачем майнової шкоди позивачу внаслідок вчинення протоколу-угоди про передачу абонентів житлового фонду від 15.03.2004 року, між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання, згідно з яким відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі 425291 грн., а позивач має право вимагати від відповідача виконання цього обов’язку. Позивач вважає, що відповідач згідно вимог ст.625 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суд порушив ст.ст. 11 і 509 ЦК України і визначив правової природи право відношення між сторонами, яке є зобов’язальним. За таких обставин відмова у стягненні з відповідача 3%, нарахованих за період з 17.03.2004 року по 30.05.2005 року є неправомірною. Щодо стягнення збитків від інфляції, то суд не врахував положення ч.3 ст.22 ЦК України –обов’язок винної особи відшкодувати збитки у повному обсязі. Рішенням же по справі №9/71 збитки були стягнуті без врахування індексу інфляції, оскільки такі вимоги не заявлялися.
Відповідач –відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” (м. Дніпропетровськ) –у відзиву на апеляційну скаргу і судовому засіданні пояснив, що оскільки рішення місцевого господарського суду по справі №9/71 набуло законної сили тільки 30.05.2005 року (прийняття постанови Дніпропетровським апеляційним господарським судом), то у відповідача виникло зобов’язання відшкодувати збитки в сумі 425291 грн. тільки з 31.05.2005 року, тому у позивача відсутні правові вимоги вимагати 3% річних і інфляційні збитки за період, який передує вступу в силу судового рішення. Вимоги щодо стягнення 3% річних і інфляційних за період з 31.05.2005 року по 18.07.2006 року також задоволенню не підлягають, оскільки чинне законодавство не передбачає фінансову відповідальність у вигляді відшкодування збитків і інфляції за невиконання судового рішення. Відповідач також зазначив, що підприємство включено до реєстру підприємств паливо-енергетичного комплексу, які приймають участь у процедурі погашення заборгованості, тобто введений мораторій на примусове стягнення з підприємств паливо-енергетичного комплексу. Дані обставини свідчать про відсутність у позивача вимагати стягнення суми інфляції і 3% річних, нарахованих на суму, яка підлягає стягненню за рішенням суду по справі №9/71.
В судовому засіданні було оголошено перерву до 15.10 12 червня 2007 року.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2005 року по справі №9/71 за позовом ВАТ „Дніпрошина” до ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” і обласного житлово-комунального підприємства „Південне” був визнаний недійсним правочин –протокол-угода від 15.03.2004 року „Про передачу абонентів житлового фонду”, укладений між ВАТ „Дніпрошина” та ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”, а також стягнуто з ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” на користь ВАТ „Дніпрошина” 425291 грн. збитків. В рішенні зазначено, що загальний розмір витрат, які були зроблені позивачем в зв’язку з виконання протоколу-угоди від 15.03.2004 року „Про передачу абонентів житлового фонду” складає 425291 грн., які на підставі ч.1 і 2 ст.216 ЦК України підлягають відшкодуванню.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 року зазначене рішення місцевого господарського суду було залишено без зміни, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2005 року касаційна скарга ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 року залишена без зміни. В постанові зазначено, що при укладанні протоколу-угоди від 15.03.2004 року „Про передачу абонентів житлового фонду” були порушені цивільні права ВАТ „Дніпрошина”, а внаслідок виконання позивачем цієї протоколи-угоди ним були зроблені витрати в загальному розмірі 425291 грн., які складають збитки останнього.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, факти порушення цивільних прав позивача з боку відповідача і заподіяння йому збитків у вигляді витрат позивача у сумі 425291 грн. є встановленими і подальшому доказуванню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст.216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
В силу ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку зобов’язання щодо відшкодування збитків у вигляді витрат позивача виникло внаслідок визнання протоколу-угоди недійсною, яка в силу ст.236 ЦК України є недійсною з моменту вчинення цієї угоди.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 103230,22 грн. і 3% річних за період з 17.03.2004 року по 18.07.2006 року є обґрунтованими і підлягали задоволенню у повному обсязі. Стягнувши збитки і 3% річних з моменту вступу рішення в силу, суд безпідставно застосував до даних правовідносин правила ст.ст.1213 і 1214 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, у тому числі і повернення виконаного за недійсним правочином. Рішенням по справі №9/71 суд не вирішував питання про повернення сторін у первісний стан за недійсним правочином, а стягнув збитки, тому зазначені судом норми не можуть бути застосовані. А оскільки збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі з відповідача на користь позивача слід було стягнути збитки від інфляції і річні за весь період з моменту укладенні угоди.
Розрахунок збитків від інфляції і 3% річних виконаний позивачем відповідно до норм чинного законодавства і є обґрунтованим.
Посилання відповідача на Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” не можуть бути підставою відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до п.3.7 цього закону внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру є підставою для повернення господарським судом без розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості щодо такого підприємства зупиняється дія пункту 140 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", у частині заборони здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.
На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Інші обмеження, у тому числі в частині прийняття рішення про стягнення коштів з таких підприємств, законом не встановлені.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ) задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2007 року у справі №8/19-07(16/211-06/8/311-06) скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” (м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 12, код ЄДРПОУ 23359034) на користь відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 24, код ЄДРПОУ 05768898) 103230 грн. 22 коп. інфляційних збитків, 27531 грн. 02 коп. річних, 1961 грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку), 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
12.06.2007р.