Справа № 2-1876/09

РІШЕННЯ

іменем України

 19 жовтня 2009 року      

Орджонікідзевський   районний суд м. Харкова у складі:

 головуючого - судді Сітало А.К.,

 за участю секретаря - Катеринюка В.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за  позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "АХА Україна" про захист прав споживача ,-

встановив:

              01 квітня 2009 року ОСОБА_4 подала до суду позовну заяву, в якій просила розірвати договір страхування та стягнути з ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна" на користь позивача 30264,94 грн. страхового відшкодування, 46305,36 грн. пені, 555,66  грн. матеріальних збитків, 10000,00 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    В процесі розгляду справи позивач збільшила розмір позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача на свою користь 207012,18 грн. пені, 2456,54 грн. матеріальних збитків, решту позовних вимог залишила без змін.

    В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за допомогою споживчого кредиту, наданого третьою особою - Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", в 2008 році придбала автомобіль марки "АКУРА", модель "МДХ", рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1.

    11.03.2008 р. позивачем з ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна" було укладено договір страхування наземного транспорту серія ИБ № 2050370, в якому вигодонабувачем визначено третю особу.

    27.11.2008 р. стався страховий випадок - автомобіль позивача отримав пошкодження в результаті ДТП, про що негайно було повідомлено ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна", а 28.11.2008 р. подано письмову заяву встановленої форми про настання страхового випадку.

    В період з 29.12.2008 р. по 08.01.2009 р. за направленням відповідача було проведено автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля. Відповідно до висновку оцінювача №88/12/08 від 08.01.2009 р. вартість матеріального збитку склала 31527,44 грн.  До закінчення товарознавчого дослідження відповідачем були отримані всі інші документи, необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування за винятком листа-розпорядження вигодонабувача за договором страхування - Акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк".

Позивач вважає, що на підставі п.п. 4.3.3, 7.2 Умов страхування,  відповідач зобов’язаний був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та скласти страховий акт не пізніше 20 робочих днів з дня отримання необхідних документів, тобто у строк до 06.02.2009 року, та на протязі 3-х робочих днів після складання страхового акту здійснити виплату страхового відшкодування. Відповідач не виконав належним чином умови договору страхування, в зазначений термін не здійснив виплату та не повідомив письмово позивача про причини невиконання договірних зобов’язань.

Позивач вважає, що діями відповідача та третьої особи були порушені її права як споживача  страхових послуг та стверджує, що страхові послуги відповідача були нав’язані їй третьою особою під час укладення кредитного договору. Позивач при отриманні кредиту мала намір скористатися послугами іншої страхової компанії, але не змогла з огляду на вимоги третьої особи. Відповідач та третя особа входять до складу однієї фінансової групи "БНП ОСОБА_5", тобто знаходяться під єдиним фінансовим контролем, що зумовило порушення принципу рівноправності сторін за умовами договору страхування.

З урахуванням викладених обставин, позивач вимагає розірвати договір страхування, укладений між нею та відповідачем, на підставі п.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за час прострочення виплати страхового відшкодування стягнути з відповідача пеню із розрахунку 3 % в день від суми належного страхового відшкодування, стягнути з відповідача збитки, які виникли в зв’язку зі сплатою кредитних відсотків на не отриману суму страхового відшкодування. Крім того позивач зазначила, що порушення відповідачем її прав споживача спричинило її моральні страждання. На протязі тривалого часу вона змушена була переживати з приводу непередбачених витрат. Відчула погіршення нервового стану. В неї виникло відчуття провини перед чоловіком, оскільки вона не може ходити по різним інстанціям з приводу невиплати страхового відшкодування, а тому змушена просити про це чоловіка, який робить це, порушуючи свій нормальний робочий графік, тому також нервує, і це відображається на їхніх стосунках.        

         Позивач оцінює спричинену їй моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

         Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та доводи наведені позивачем в їх обґрунтування підтримав у повному обсязі.

         Представники відповідача позовні вимоги не визнали, обґрунтовуючи свою позицію тим , що між відповідачем та позивачем дійсно 11.03.2008 р. було укладено договір страхування наземного транспорту серія ИБ № 2050370/05АП-КР.

27.11.2008 року позивач звернулась до відповідача із заявою про пошкодження автомобілю "АКУРА", реєстраційний номер НОМЕР_1. В зв’язку з наявністю у відповідача сумнівів щодо можливості виникнення пошкоджень застрахованого транспортного засобу за обставин викладених у заяві позивача від 27.11.2008 р., відповідач замовив автотехнічне дослідження в Науково-дослідному Бюро судових експертиз "Сантодор". Відповідно до висновку експерта-автотехніка ОСОБА_6 № 3103/57 від 31.03.2009 р. було з’ясовано, що заявлені пошкодження могли виникнути за інших обставин, ніж вказані в поясненні водія ОСОБА_7. На підставі висновку спеціаліста, пунктів 2.7, 4.1.4 Умов страхування відповідач прийняв рішення про відсутність правових підстав для визнання заявленої події страховим випадком та здійснення виплати страхового відшкодування, про що повідомив позивача листом від 13.05.2009 року. Оскільки відмова у виплаті страхового відшкодування, на думку відповідача, є правомірною, він вважає відсутніми правові підстави для нарахування штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідач, посилаючись на принцип свободи договору, вважає неможливим застосування пені у розмірі 3 % від вартості послуги, оскільки договором страхування (п. 4.3.5 Умов страхування) передбачений інший розмір неустойки.  

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вислухавши пояснення  представника позивача, представника відповідача суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач є власником автомобіля "АКУРА", реєстраційний номер НОМЕР_1. Автомобіль було придбано за рахунок споживчого кредиту, наданого позивачу третьою особою на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11307004000 від 12.03.2008 р.. Відповідно до технічного паспорту серія АХС № 092814 право керування автомобілем, окрім позивача, надане ОСОБА_7 та ОСОБА_8. За вимогою третьої особи (п. п.п. 2.1., 3.4.5 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу) автомобіль був застрахований у рекомендованій страховій компанії - компанії відповідача. Договір страхування наземного транспорту серія ИБ № 2050370\05АП-КР від 11.03.2008 р. набрав чинності з 00-00 годин 12.03.2008 р. та був чинним на час отримання пошкоджень застрахованим автомобілем позивача.

Як вбачається із Заяви про подію, що має ознаки страхового випадку від 28.11.2008 року та Довідки відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ від 02.12.2008 р. № 52/1-9564, безпосередньо в день ДТП 27.11.2008 р. застрахованим автомобілем  керував ОСОБА_7. Приблизно о 16-00 годин він залишив автомобіль припаркованим на дорозі біля будинку № 2 по вул. Соіча в м. Харкові. Повернувшись до автомобіля приблизно через дві години він виявив зовнішні пошкодження автомобіля, викликав ДАІ та повідомив відповідача про ДТП. Співробітниками ДАІ було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди та складено відповідний протокол. Представник відповідача на місце ДТП не виїжджав.

Як вбачається із Звіту № 88/12/08 про оцінку вартості матеріального збитку  при огляді пошкоджень автомобіля 29.12.2008 р. були присутні представник позивача ОСОБА_7 та представник відповідача ОСОБА_9, вартість матеріального збитку встановлена в розмірі 31527,44 грн..

У відповідності до пп. 4.3.2 - 4.3.4 Умов страхування, що є додатком до договору страхування наземного транспорту серія ИБ № 2050370/05АП-КР від 11.03.2008 р. відповідач зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх можливих необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, протягом двадцяти робочих днів після отримання всіх документів скласти страховий акт, протягом трьох робочих днів після затвердження страхового акту виплатити страхове відшкодування.

Листом № 807 від 10.03.2009 р. відповідач повідомив позивача про те, що останній необхідний для прийняття рішення документ (лист-розпорядження вигодонабувача - третьої особи) він отримав  10.02.2009 р.. Крім того, не вказуючи на будь-які фактичні підстави для того, відповідач повідомив ОСОБА_4 що скористувався передбаченим Умовами страхування правом затримати рішення про здійснення страхового відшкодування на строк не більше шести місяців.

Листом № 1933 від 13.05.2009 р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на висновок спеціаліста - автотехніка ОСОБА_6 № 3103/57 від 31.03.2009 р. Будь-яких інших доказів на підтвердження фактів повідомлення позивача про фактичні підстави затримання рішення щодо виплати страхового відшкодування суду надано не було.

    Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними принципами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність, розумність.

    У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.  Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

    Суд визнає факт порушення зобов’язання з боку відповідача, оскільки останній, отримавши 08.01.2009 р. необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування документи, не прийняв у встановлений термін відповідного рішення, а рівно не повідомив відповідача про існування фактичних підстав для затримання прийняття такого рішення. Суд не приймає до уваги факт, що лист-розпорядження вигодонабувача - третьої особи був отриманий відповідачем тільки 10.02.2009 р., як правомірну підставу для затримання прийняття рішення відповідачем з огляду на наступне. Належне виконання зобов’язань третьої особи щодо своєчасного направлення листа-розпорядження не знаходиться в межах контролю споживача страхових послуг. В той же час згідно наданої інформації з офіційного інтернет-сайту ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна", проти якої не заперечує відповідач, акціонером страхової компанії, що володіє 49,997% її статутного фонду, є АКІБ "Укрсиббанк". Таким чином, відповідач та третя особа мають спільний фінансовий інтерес та діють на ринку узгоджено. Суду не надано доказів існування об’єктивних причин для істотного затримання (більше трьох місяців) надання третьою особою листа-розпорядження на адресу відповідача, тому такі дії суд вважає недобросовісною поведінкою та зловживанням правом.

    Суд не приймає в якості належного та допустимого доказу у справі наданий відповідачем ОСОБА_10 спеціаліста № 3103/57 від 31.03.2009 р. з огляду на наступне. Відповідачем не надано доказів на підтвердження існування станом на 08.01.2009 року будь-яких фактичних підстав для затримання рішення про виплату страхового відшкодування та повідомлення про такі підстави позивача. Відповідач був своєчасно повідомлений про ДТП і не мав перешкод для огляду місця події ДТП та вжиття у встановленому порядку заходів для фіксування та дослідження обставин, що можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, проте на свій розсуд утримався від належних дій. Представник позивача був присутній також при огляді пошкоджень транспортного засобу 29.12.2009 р., будь-яких зауважень та заяв з приводу невідповідності пошкоджень обставинам ДТП від нього не надходило ані під час огляду, ані після отримання звіту спеціаліста-оцінювача. В розумні строки, з огляду на добросовісність та звичайну розсудливість при здійсненні цивільних прав та обов’язків, з урахуванням приписів п. 4.3.2 Умов страхування, відповідач не здійснив необхідних дій для встановлення обставин, на які він посилається в запереченнях проти позову, що позбавляє відповідача посилатись на документи, які з’явились значно пізніше розумно достатніх строків для здійснення відповідачем наданих йому прав. Замовлення на дослідження спеціаліста - автотехніка ОСОБА_6 було надане відповідачем тільки 02.03.2009 р., тобто після спливу значного часу з моменту огляду пошкоджень автомобіля. Крім того, дослідження було замовлено без повідомлення та залучення заінтересованої особи позивача. В своєму дослідженні спеціаліст ОСОБА_6 посилається на ксерокопії матеріалів невідомої "справи" як на об’єкт дослідження, пошкодження автомобіля спеціаліст ОСОБА_6 безпосередньо не досліджував.  

Пункт 4 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає, що за наявності у послузі істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Позивач, уклавши договір страхування, обґрунтовано очікувала на отримання своєчасного відшкодування. Порушення договірних зобов’язань відповідачем спричинило додаткові, непередбачені витрати власних коштів позивача на ремонт пошкодженого транспортного засобу за рахунок грошей, що мали бути витрачені на кредитні відсотки. Тому уточнені вимоги про стягнення матеріальних збитків в розмірі 2 456,54 грн. із розрахунку за період з 10.02.2009 р. по 25.09.2009 р.: ((31 527,44 грн - 1 262,50 грн) х (13%/365) х 228 днів, де  1 262,50 грн. - безумовна франшиза згідно п. 12.1 договору страхування,  13 % - кредитна відсоткова ставка згідно п. 1.3.1 кредитного договору з третьою особою), є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пункт 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає що, у разі коли виконавець прострочує надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості послуги, якщо інше не передбачено законодавством. Відповідач своєчасно не виплатив страхове відшкодування, тобто прострочив надання послуги, тому має нести відповідальність, передбачену законодавством. Доводи відповідача про те, що відповідальність за порушення обов’язків за договором страхування не може визначатись норми Закону "Про захист прав споживачів" не відповідають чинному законодавству. Так, договір страхування за своєю правовою природою згідно ст. 901 ЦК України є договором про надання послуг. У відповідності до преамбули та п. 17 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо послуга здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, до таких відносин між споживачем та надавачем послуг застосовуються положення вказаного закону. Закон України "Про страхування", а саме його стаття 20, не встановлює  іншого розміру пені за прострочення виплати страхового відшкодування, проте встановлює можливість визначити розмір пені в договорі страхування. Принцип свободи договору, закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, передбачає, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оскільки право позивача на вільний вибір контрагенту за договором страхування було порушено, а розмір відповідальності, передбачений п.4.3.5 Умов страхування відповідача, є неадекватним відповідальності позивача у випадку прострочення ним надання заяви про страховий випадок або інших документів згідно п. 4.1.4 Умов страхування, суд визнає умову договору страхування між позивачем та відповідачем, викладену в п. 4.3.5 Умов страхування несправедливою та недійсною в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".  Тому вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 207012,18 гривень із розрахунку за період з 10.02.2009 р. по 25.09.2009 р.: ((31 527,44 грн. - 1 262,50 грн.) х 3% х 228 днів, де 1 262,50 грн. - безумовна франшиза згідно п. 12.1 договору страхування), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно  до  п. 5 ст.  4  Закону  України  "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної  (немайнової)  шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я  людей  продукцією,  у випадках, передбачених законодавством.

 Судом встановлено,  що  моральна  шкода  заподіяна  позивачу переживаннями, що настали через невиконання відповідачем зобов'язань  за договором страхування транспорту,  а  не  через споживання небезпечних  для  життя  і здоров'я  людей  товарів  (робіт,  послуг).  Сам  укладений сторонами договір такого  правового  наслідку протиправних дій відповідача як відшкодування моральної шкоди також не передбачає.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Суд вважає за необхідне  стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати, а саме: витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 30,00 грн.  Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1700 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 209, 212, 217 ЦПК України, ст.ст. 3, 12, 526, 610, 901, 979, 982, 988 ЦК України, ст.ст. 1, 16, 20 Закону України "Про страхування", ст. ст.1, 4, 10, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" суд, -  

в и р і ш и в :

Позовні  вимоги ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" про захист прав споживача - задовольнити частково.

Розірвати договір страхування серія ИБ № 2050370 від 11.03.2008 року, укладений між  ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна" та ОСОБА_4.

Стягнути з Відповідача, Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна", код ЄДРПОУ 31235110, на користь ОСОБА_4:  30264  (тридцять тисяч двісті шістдесят  чотири) грн. 94 коп. страхового відшкодування,  207 012 ( двісті сім тисяч двонадцять ) грн. 18 коп. пені,  2 456  (дві тисячі чотириста п’ятдесят шість) грн. 54 коп. матеріальних збитків, 30 (тридцять)  грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Визначити спосіб виконання судового рішення: стягнуті на користь ОСОБА_4 кошти перерахувати на рахунок № 3739811307004 в АКІБ "УкрСиббанк", код банку (МФО) 351005, в рахунок погашення зобов’язань ОСОБА_4 перед АКІБ "УкрСиббанк", за кредитним договором № 11307004000 від 12.03.2008 року.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" державне мито в розмірі 1700 ( тисяча сімсот)  грн. на користь держави - одержувач: УДК в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код: 24134604, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО :851011, р/р:31411537700009, КБК:22090100.

Рішення  суду може бути оскаржене  в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області, через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею  її копії до апеляційної інстанції. Апеляційна скарга  на рішення  суду може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 20 днів з дня проголошення рішення   в порядку  ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Рішення  суду набирає  законної сили після закінчення строку  подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  В разі подання заяви про апеляційне оскарження і не  подання в подальшому в строк визначений ст. 294 ЦПК України апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після закінчення  цього строку. В разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий  - суддя:                               А.К. Сітало