Справа №2-345/09

 Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    24 грудня  2009 р.                                                м. Харків

Орджонікідзевський  районний суд м. Харкова у складі:

   головуючого – судді Сітало А.К.,           ,

   за участю секретаря – Катеринюка В.В.,

   позивача – ОСОБА_1,

   представника позивача – ОСОБА_2,

   відповідача – ОСОБА_3,

   представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та припинення права власності за договором купівлі-продажу ,-

        В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до  суду з позовною заявою до ОСОБА_3, Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про визнання заповіту  про право на спадщину недійсним та про припинення права власності за договором купівлі-продажу, у зв’язку зі зносом будівель.

В процесі розгляду справи позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд  визнати недійсним  свідоцтво про право на спадщину та  припинити право власності за договором купівлі-продажу, у зв’язку зі зносом будівель.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова знаходиться справа за її позовом  до ОСОБА_3 про поділ майна,  спільно нажитого  під час шлюбу, в даному позові  вона просить суд визнати спільно нажитим за час шлюбу майном домоволодіння №83 по вул.. Волочаївській в місті Харкові. Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями зареєстрований за відповідачем в КП “ХМБТІ” на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.05.1996р. та договору купівлі-продажу від 06.01.2000р. Позивач у позові вказує, що в свідоцтво про право на спадщину за заповітом включені половина житлового будинку літера А-1 з надвірними будівлями, які знесені, в зв’язку з будівництвом нового житлового будинку та надвірних будівель, в тому числі і жила прибудова літера А3-1, яка, як зазначено в технічному паспорті на житловий будинок, побудована в 1994 р., тобто через кілька років після смерті спадкодавця відповідача ОСОБА_5, а також гараж.

Позивач вказує, що житловий будинок та надвірні будівлі побудовані  під час її шлюбу із відповідачем, тому не можуть бути спадковим майном. К моменту видачі свідоцтва про право на спадщину 01.05.1996р. старих будівель не існувало, а нові будівлі рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської райради м. Харкова від 04.05.2001р. введені в експлуатацію та зареєстровані на ім’я ОСОБА_3. Позивач також вказує на те, що вони є самочинно збудованими, тому не могли  належати спадкодавцю відповідача ОСОБА_5

На думку позивача, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями по вул.. Волочаївській №83 в м.Харкові видане 4-ю Харківською державною нотаріальною конторою м. Харкова, складено з порушенням вимог ст.. 48 ЦК України в ред.1963р. та повинно бути визнано недійсним.

Крім того, позивач просить суд припинити право власності відповідача на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, яке належить останньому на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.2000р. в зв’язку із зносом цієї частини житлового будинку з надвірними будівлями, доказом чого є акт поточних змін, складений інспектором КП “ХМБТІ” 13.09.2005р.

На думку позивача, право власності на ? частину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, яке належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.2000р. повинно бути припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 346 ЦК України, тобто внаслідок знищення майна.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2  уточнені  позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4  позов визнали частково. Проти припинення права власності на ? частину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, яке належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.2000р. відповідач не заперечував та пояснив, що 06.01.2000р., перебуваючи у шлюбі із позивачем, він був власником ? частини вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої 03.06.1991р. бабусі ОСОБА_5, та за договором купівлі-продажу придбав у сусідки по домоволодінню ОСОБА_6, належну їй  другу половину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, яка в подальшому була знесена. Тому  вважає, що, дійсно, право власності на ? частину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, яке зареєстровано за ним на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.2000р.  повинно бути припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 346 ЦК України, тобто внаслідок знищення майна.

Проти позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відповідач заперечував та пояснив, що ? частина спірного домоволодіння належала його бабусі ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого 4-ю ХДНК 12.01.1982р. та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 4-ю ХДНК 12.01.1982р..

03.05.1991р. ОСОБА_5 померла. 01.05.1996р. йому, як спадкоємцю за заповітом, 4-ю Харківською державною нотаріальною конторою м. Харкова було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Свідоцтво про право на спадщину видано на ? частину житлового будинку літ. А-1 та надвірні будівлі: споруди №1-5, літню кухню Б, тамбур б, сарай В, льох Г, вбиральню Д, льох З, вбиральню Ж..  Усі ці будівлі існували на день відкриття спадщини, належали спадкодавцю відповідача - ОСОБА_5 та були успадковані відповідачем на законних підставах. Жила прибудова літ. А3-1 та гараж літ. К, на побудову яких  вже після смерті ОСОБА_5  вказує позивач в обґрунтування необхідності визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину до спадкової маси не увійшли, у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 01.05.1996р. не вказані. Самовільні прибудови та споруди ні на день смерті спадкодавця ОСОБА_5, ні на день видачі свідоцтва про право на спадщину не були прийняті до експлуатації, документи, які посвідчують право власності на  самовільні прибудови та споруди не видавались, право власності на них в КП “ХМБТІ”  зареєстровано не було. Самовільні прибудови та споруди розташовані в межах спірного домоволодіння були прийняти до експлуатації лише 04.05.2001р. рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова №87/4.

    Таким чином відповідач вважає, що  отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом у строки, передбачені ст..561 ЦК України в ред.1963р., ніяких правових підстав визнавати його недійсним не існує, просить суд відмовити позивачу в цієї частині позовних вимог.

Другий відповідач - 4-а Харківська державна нотаріальна контора  м. Харкова подала заяву з проханням проводити розгляд справи за  її відсутності.

    Свідок ОСОБА_7  пояснила, що у житловому будинку №83 по вул.. Волочаївській у м. Харкові до дня смерті  мешкала  ОСОБА_5, разом із  нею у будинку мешкали позивач та відповідач, які на той час перебували у шлюбі. Свідок підтвердила існування на день смерті ОСОБА_5 житлового будинку та надвірних будівель, але пояснила, що після смерті ОСОБА_5 сторонами по справі здійснювались будівельні роботи у домоволодінні. Крім того, у 2000 році подружжям Савенко було придбано іншу ? частину домоволодіння, яка в подальшому була знесена.

    Суд, заслухавши позивача, його представника, відповідача, його представника,  допитавши свідків, дослідивши  матеріали цивільної справи,  матеріали інвентаризаційної справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено такі факти  та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями: –1/2 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.05.1996р., яке видане 4-ю державною нотаріальною конторою  м. Харкова за  р.№ 3-4202, 1/2 частини на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.2000р. р.№ 1-61, посвідченого 4-ю ХДНК м. Харкова за  р.№ 1-61.

Проти позову в частині припинення права власності на ? частину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, яке належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.2000р., у зв’язку із зносом цієї частини домоволодіння, відповідач не заперечує. Факт зносу  підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи, зокрема, актом поточних змін, складений інспектором КП “ХМБТІ” 13.09.2005р., поясненнями свідка та сторін. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача в цієї частині підлягають задоволенню.

31.05.1996р. відповідачу ОСОБА_3, як спадкоємцю за заповітом після померлої 03.05.1991р. ОСОБА_5, 4-ю Харківською державною нотаріальною конторою  було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Свідоцтво про право на  спадщину видано на ? частину житлового будинку літ. А-1 та надвірні будівлі: споруди №1-5, літню кухню Б, тамбур б, сарай В, льох Г, вбиральню Д, льох З, вбиральню Ж.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи, технічних паспортів, складених 18.11.1989р., 06.02.1996р.,23.11.1999р. рік побудови житлового будинку літ. “А-1” – 1941-1970, споруд №1-5 ( огорожа, двор. водопровід, хвіртка) до 1989 року, літньої кухні “Б” –1960р., тамбуру “б”- 1960р., сараю “В”-1946р., льоха “Г” –1946р., вбиральні “Д” –1975р., льоха “З” –1987, вбиральні “Ж” –1960р.

Таким чином, житловий будинок та надвірні будівлі, на які відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом  були побудовані до смерті  ОСОБА_5 та зареєстровані на її ім’я.

Житлова прибудова літ.”А-3” та гараж літ. “К”, на будівництво яких, вказує позивач, як на підставу для визнання недійсним свідоцтва про право  на спадщину за заповітом, були прийняті до експлуатації 04.05.2001р. рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м.Харкова №87/4 та у самому свідоцтві про право на спадщину за заповітом не зазначені.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 560,561 ЦК України в ред. 1963 р.,  п.4 ч.1 ст. 346 ЦК України, 213-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та припинення права власності за договором купівлі-продажу – задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 06 січня 2000 року на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями що знаходилися за адресою:  м. Харків,  вулиця  Волочаєвська, 83..

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.  294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

   Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя:                                                                                                  А.К. Сітало