Судове рішення 2-а-68/2010 від 25.01.2010

Судове рішення #7443503

Справа №2-а-68/2010

№2-а-3240/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2009 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі головуючого Соколової К.А., за участю секретаря Щербак Л.Ч., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Балаклія Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

28.12.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області; зобов'язати відповідача нараховувати і сплачувати належні йому пенсії як інваліду ЧАЄС ІІ групи відповідно до Закону в розмірі, не меншому ніж: державної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров'ю - 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум"; стягнути з відповідача кошти, що складають різницю між фактично нарахованими і сплаченими відповідачем йому сумами пенсій, починаючи з 01.01.2004 року, і сумами пенсій, які повинен був сплачувати відповідач йому, як інваліду ЧАЄС ІІ групи, відповідно до Закону в розмірі: державної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров'ю - 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум".

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 1 січня 2004 року управління Пенсійного фонду в Балаклійському районі Харківської області повинно було привести належні йому основну і додаткову пенсії, які він отримує як особа що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалід ЧАЕС ІІ групи, у відповідність до статей 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", №230/96-ВР від 06.06.1996 року, а також нараховувати і виплачувати належну йому пенсію, як інваліду ЧАЕС ІІ групи в розмірі не меншому ніж: державної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії - 75 % мінімальної пенсії за віком. При цьому мінімальна пенсія за віком повинна була розраховуватися виходячи із розміру встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1051-І від 09.07.2003 року, який введений в дію з 01.01.2004 року, та Закону України "Про прожитковий мінімум", але відповідачем цього не було зроблено.

Вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки цим порушено його конституційні права, визначені ч.1 ст. 46, ст. 56 Конституції України. Посилається на прийняття в 1991 році Верховною Радою України спеціального Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі - Закон) відповідно до ст. 13 якого в редакції 1991 року, держава зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану громадянам за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Але управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, на яке згідно абзацу 1 п. 1 Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 покладено обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій (аналогічну вимогу про "забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій" відповідачем містить Постанова Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року в абз. 5 п. 3 Положення про Пенсійний фонд України) порушило вимоги ст. ст. 46 і 56 Конституції України, ст. ст. 50 і 54 Закону і сплачувало пенсії в значно меншому розмірі.

Посилання відповідача на те, що він виконував вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №654 від 16.07.2008 року) є хибним, так як ця постанова ніде не містила заборону виконувати норми Закону і Конституції України. Її текст, викладений в п. 2 ч. 1 "2. Встановити, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок: а) пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", юридично некоректний, так як не містить вказівки що саме необхідно прирівняти до розміру 19 гривень 91 копійка. Більше того, навіть якщо б ця постанова КМУ і містила б пряму норму, згідно якої необхідно було б розраховувати мінімальну пенсію за віком для осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., то це б було протиправно, так як Конституція України в статті 8 встановила принцип дії в Україні верховенства права, згідно якого підзаконний акт не може відміняти норми Закону або Конституції, а також суперечило б статті 22 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Ця ж 22 стаття Конституції України забороняє при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, просили розглянути справу за їх відсутністю, прийняти всіх можливих заходів для невідкладного розгляду позовної заяви протягом одного судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності, надав заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнав та зазначив наступне.

З 20.08.1997 року по 24.01.2005 року ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні робіт під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 - ХІІ від 28.02.1991 року.

З 25.01.2005 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні робіт під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 - ХІІ від 28.02.1991 року.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Відповідно до статті 67 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Згідно з статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Також, відповідно до ч.7 ст.54 Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, який своєю постановою від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - Постанова № 1) встановив базову величину для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19-91 грн. А саме мінімальний розмір пенсії по ІІ групі інвалідності становив 19,91*8. Відповідач не погоджується з позивачем стосовно застосування для розрахунку пенсії та додаткової пенсії згідно ст.ст.50,54 Закону № 796-ХІІ величини мінімальної пенсії за віком встановленої Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", оскільки ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 894 мінімальний розмір пенсії з 1 вересня 2004 р. збільшується на 12 %, тобто: по ІІ групі інвалідності - 19,91 х 8 х 1,12. Постановою КМУ від 27 грудня 2005 р. № 1293 "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 1 січня 2006 р. передбачено збільшення розмірів пенсій по інвалідності, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році - у 3,5 рази: по ІІ групі інвалідності - 19,91 х 8 х 1,12 х 3,5. Зазначеною Постановою встановлено мiнiмальний розмір пенсій для інвалідів ІІ групи - 500 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", а саме: у статтю 50 "Особам, вiднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомiсячна додаткова пенсiя за шкоду, заподiяну здоров'ю - 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, частини 3 i 4 статтi 54 замiнено текстом: "У всіх випадках розмiри пенсiй для iнвалiдiв, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема: для учасникiв лiквiдацii наслiдкiв аварії на ЧАЕС у 1986 році по ІІ групi iнвалiдностi - 200% прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.

Розмiр прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, визначається на момент виплати пенсії згiдно iз Законом "Про Державний бюджет України" i не може коригуватися iншими нормативно-правовими актами.

Тобто, починаючи з 1 сiчня 2008 року розмiри пенсiй та додаткових пенсiй встановлюються з урахуванням вищезазначеного Закону.

Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституцiйним положення статтi 67 роздiлу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пiдпункту 7 пункту 19, пунктiв 20-22, 24-34, пiдпунктiв 1-6, 8-12, пункту 35, пунктiв 36-100 роздiлу II. Внесення змiн до деяких законодавчих актів України.

Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 28 травня 2008 р. № 530, яка набрала чинності 22.05.08 року, врегульовано деякi питання соцiального захисту окремих категорiй громадян, зокрема громадян, якi отримують пенсії, вiдповiдно до Закону України "Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи". Пунктами 4 та 6 зазначеної постанови передбачено щомiсячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону інвалідам ІІ групи у розмірі 20% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які в тратили працездатність та мінімальний розмір пенсії для інвалідів цієї групи - 965 грн.

Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 16 липня 2008 р. № 654 "Про пiдвищення пенсiйного забезпечення громадян" для осiб, що отримують пенсiю вiдповiдно до Закону з 1 липня 2008 року встановлено доплату з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали для ліквідаторів на ЧАЕС у 1986 році інвалідів ІІ групи - 1090 грн.

Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування" передбачено, що мiнiмальний розмiр пенсій у розмiрi прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, застосовуєтъся виключно для визначення розмiрiв пенсiй, призначених виключно з цим Законом. Позивачу, як вже згадувалося, пенсiя призначена вiдповiдно до ст. 54 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи". Пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до чинного пенсійного законодавства. Дії управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області є правомірними і законними.

Крім того, звертав увагу суду, на порушення позивачем річного строку позовної давності для звернення з адміністративним позовом, тому йому незрозуміле питання щодо вимоги проведення перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2004 року. Адміністративний позов ОСОБА_1 просив залишити без задоволення.

Оскільки позивач, його представник та представник відповідача, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за їх відсутністю на підставі наявних у справі доказів.

Врахувавши думку позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З 20.08.1997 року по 24.01.2005 року ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні робіт під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 - ХІІ від 28.02.1991 року.

Позивач ОСОБА_1 з 25.01.2005 року отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні робіт під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченнями серії А № 012192 та серії Б № 468506, довідкою МСЕК серія ХАР-03 № 024616.

Запереченнями на позовну заяву підтверджуються доводи позивача про те, що пенсія йому нараховувалася не відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідно до підзаконних актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75% мінімальної пенсії за віком.

З положеннями даних норм співпадає припис п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

За змістом абз. 3 ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.

Визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.

Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначених за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому нормативно-правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже за Конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року та №654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Безпідставним є посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача встановлених цим же законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього закону в тому числі й інших законів, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та діючому законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок пенсії позивачу ОСОБА_2 Пенсійного Фонду в Балаклійському районі Харківської області провело виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка, встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року №894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.09.2004 року було збільшено розмір пенсії на 12%: 19,91х8х1,12 - по ІІ групі інвалідності.

З 01.01.2006 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсії було збільшено у 3,5 рази: 19,91х8х1,12х3,5 - по ІІ групі інвалідності.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду другої ІІ групи, відповідно до Закону в розмірі: державної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров'ю - 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" - з 01 січня 2004 року по 24 січня 2005 року, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до довідки МСЕК серії ХАР -03 № 024616 гр. ОСОБА_1 з 25.01.2005 року встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні робіт під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

До цього часу, а саме з 20.08.1997 року по 24.01.2005 року ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за 2005 рік з 25 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року, затверджено на 2005 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунок на місяць для осіб, які втратили працездатність 332 грн.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.65 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі: з 01.01.2006 року - 350 гривень, з 01.04.2006 року - 359 гривень, з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року - 366 гривень.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-ІV) встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону №796-ХІІ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення з 25 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду на той час ІІ групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст.109 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік": "Надати право Кабінету Міністрів України в 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами".

Судом встановлено, що пенсію позивачу ОСОБА_2 Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області з 25 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ №894 та №1293.

Проте, суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо обчислення пенсії позивача та на посилання відповідача на ст.ст.50, 54 Закону №796 - ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування щодо спірних правовідносин ст.28 Закону № 1058-ІV суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, були чинні норми ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ в редакції 09.07.2007 року, згідно яких вихідним критерієм для обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, було визнано мінімальну пенсію за віком, які і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон №796-ХІІ має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Тому Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі №796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом №796-ХІІ, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі "Про державний бюджет України" на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дія ст.с.50 і 54 Закону № 796-ХІІ не зупинялась, Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" неконституційним не визнаний та діяв протягом 2006 року.

Мінімальний розмір пенсії за віком з 01.01.2006 року встановлено в розмірі 350 гривень, з 01.04.2006 року - 359 гривень, з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року - 366 гривень. Тому саме ці встановлені Законом мінімальні розміри пенсії за віком повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України №796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначений відповідно до ст.54 Закону України № 796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за 2007 рік з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 15.03.2007 року №749-V мінімальний розмір пенсії за віком з 01.04.2007 року встановлено в сумі 410,06 гривень, з 01.10.2007 року - в сумі 415,11 гривень.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-ІV) встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону №796-ХІІ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду на той час ІІ групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що пенсію позивачу ОСОБА_2 Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ №894 та №1293.

Суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо обчислення пенсії позивача та на посилання відповідача на ст.ст.50, 54 Закону №796 - ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування щодо спірних правовідносин ст.28 Закону № 1058-ІУ суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, були чинні норми ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ в редакції 09.07.2007 року, згідно яких вихідним критерієм для обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, було визнано мінімальну пенсію за віком, які і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон №796-ХІІ має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Тому Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі №796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом №796-ХІІ, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі "Про державний бюджет України" на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Мінімальний розмір пенсії за віком з 01.04.2007 року встановлено в сумі 410,06 гривень, з 01.10.2007 року - в сумі 415,11 гривень. Тому саме ці встановлені Законом мінімальні розміри пенсії за віком повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за 2008 рік з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VІ (далі Закон №107-VІ) до статей 50 і 54 Закону №796-ХІІ внесені зміни, згідно яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС у 1986-1990 роках: по ІІ групі інвалідності - 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі: 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до нової редакції Закону України №796-ХІІ з 01.01.2008 року вихідним критерієм розрахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Згідно зі ст.58 Закону №107-УІ прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлюється в розмірі: з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі "щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-УІ. Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-УІ, визнаних не конституційними.

Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-УI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІУ встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Балаклійському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію по інвалідності та додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст.50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нараховувати та здійснювати позивачу виплати відповідних пенсій.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, але не з 01.01.2008 року, а з 22.05.2008 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Розрахунок пенсії позивачу УПФ в Балаклійському районі з 01.07.2008 року проводило на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 року №654, згідно якої для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №796-ХІІ, з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІ групи в сумі 1090 гривень.

Суд не може погодитись з таким розрахунком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, і, встановлюючи такий порядок, останній не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Крім того, у ч.1 ст.67 Закону №796-ХІІ встановлено, що розміри доплат, пенсій і компенсацій, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Знову ж таки, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі "Про державний бюджет України" на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанова КМУ, на яку посилається відповідач.

Таким чином, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що береться для визначення мінімального розміру пенсії за віком, з 01.04.2008 року встановлено в сумі 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Тому саме ці встановлені Законом прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, що беруться для визначення мінімального розміру пенсії за віком, повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-ІV) встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону №796-ХІІ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що пенсію позивачу ОСОБА_2 Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області в 2008 році нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ №894 та №1293.