справа № 489/4521/14-ц   провадження №4-с/489/49/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

16 жовтня 2018 року                                                                        м. Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, ознайомившись із матеріалами скарги ОСОБА_1, заінтересована особа – Інгульський відділ державної виконавчої служби м.Миколаєва в особі заступника начальника відділу ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та скасування рішення державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні

встановив:

Скаржник з посиланням на норми КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до Ленінського районного суду міста Миколаєва із скаргою в якій просить:

визнати незаконними дії заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва ОСОБА_2 при винесенні постанови про накладення арешту на майнові права ОСОБА_1 в ТОВ «К-Термінал»;

скасувати постанову про опис і арешт майнових прав ОСОБА_3 в ТОВ «К-Термінал», винесену державним виконавцем Терещенком А.О. 13.11.2017 в рамках зведеного виконавчого провадження № 51173599 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2017 № 915/1216/16 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 47380,64 грн.

Ознайомившись із матеріалами скарги, суд дійшов наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У частині першій статті 447 та частині першій статті 448 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Аналогічно врегульовано вказане питання в частині першій статті 339 та частині першій статті 340 ГПК України, а саме: сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України та статей 339, 340 ГПК України, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно.

Разом з тим ні в ЦПК України, ні в ГПК України не урегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон № 1404-VIII.

За правилами цього Закону передбачено особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Проте вказаний Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Водночас статтею 287 КАС України  передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим у частині п'ятій вказаної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Тобто частина п'ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Наведеного висновку дійшла ОСОБА_5 Верховного Суду у своїй постанові від 04.03.2018 по справі № 660/612/16-ц, провадження № 14-19цс18 (ЄДРСРУ № 73001394) при вирішенні спору щодо юрисдикції при оскарженні дій/бездіяльності в рамках зведеного виконавчого провадження відкритого за різними видами судочинства (цивільна та господарська юрисдикції).

Як вбачається ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Миколаєва із заявою у формі скарги на дії державного виконавця, з відповідним зазначенням учасників справи (заявник та заінтересована особа), але з посиланням на норми КАС України. У зв’язку із чим, канцелярією суду справу заведено як звернення в порядку цивільного судочинства, виходячи з форми звернення.

Між тим, відповідно до вимог статті 287 КАС України, передбачено звернення учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) до адміністративного суду у формі позовної заяви, вимоги до якої встановлені статтею 160 наведеного Кодексу, із зазначенням сторін такого спору як позивач та відповідач (відповідачі).

Крім того, заявник звернувся до Ленінського районного суду міста Миколаєва, при тому що статтею 278 КАС України передбачено звернення до адміністративного суду, а саме окружного адміністративного суду, з огляду на розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, встановленої статтею 20 КАС України, оскільки оскаржуються дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду, у зв’язку із чим положення частини 5 статті 278 вказаного Кодексу застосуванню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 звернувся до суду на дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду з порушенням правил предметної підсудності, суд на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за вказаною скаргою, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 20, 287 КАС України та пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, статтею 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа – Інгульський відділ державної виконавчої служби м.Миколаєва в особі заступника начальника відділу ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та скасування рішення державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.В.Коваленко