донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

13.06.2006 р.                                                                                       справа №36/6

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Кондратьєвої  С.І.

суддів

Старовойтової  Г.Я., Української  Р.М., Судова колегія призначена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від  19.05.06р.

при секретареві судового засідання

Черторижських К.І.

за участю представників сторін:

від позивача:

Леушин А.В. - по дов. №01-07/08-600 від 20.03.06р.,

від відповідача:

1.Царенко О.В. - по Дов. №120-06 від 03.01.06р. 2.Сидельникова Ю.В.-по Дов. №02-33-991 від 17.05.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відділення виконавчої дирекціі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань м.Торез

на рішення господарського суду

Донецької області

від	26.04.2006 року

по справі

№36/6 ( суддя Будко Н.В.)

за позовом

Відділення виконавчої дирекціі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань м.Торез

до	1.Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка в особі структурної одиниці Харцизькі електричні мережі м.Харцизьк ( далі - Товариство) 2.Управління комунальної власності та міського господарства м.торез ( далі -Управління)

про	стягнення 1707грн.42коп

В С Т А Н О В И В:

У січні 2006 року Фонд звернувсь до господарського суду Донецької області з позовом до  Товариства ( структурної одиниці Харцизькі електричні мережі)  про стягнення  1707грн.42коп. у відшкодування шкоди, завданої  у зв”язку із  неналежним виконанням договірних зобов”язань про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 25.01.06р. до участі у справі  у якості другого відповідача залучено Управління комунальної власності та міського господарства м.Торез.( а.с.78)

Як на підставу та предмет позову послався на спричинення збитків у зв”язку із перенапруженням в електричних мережах та виходом із ладу 10 комп’ютерів,  на  поновлення  яких витрачені кошти, на  договір №339 від 02.10.03р., лист –відповідь Товариства від 13.10.05р. №30-2351, п.9.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України  №28 від 31.07.96р., ст..ст.2,224 Господарського кодексу України, ст..ст.1165, 1166 Цивільного кодексу України ( далі –ЦК України).

Відповідач, Товариство, не спростовує факту перенапруження в електричних мережах 25.08.2005р., однак, не вважає  себе особою відповідальною за шкоду, стверджує, що його вини  в нанесені шкоди Фонду немає,  так як  шкода  нанесена в наслідок дій обставин непереборної сили.

Другий відповідач, Управління,  позов не визнав та пославсь на те, що згідно п.7 Правил охорони електричних мереж від 04.03.97р. №209 розчистку просік  проводять енергопідприємства,   у веденні яких знаходиться мережа електропередач, заявок на адресу Управління про сприяння в розчистці цих мереж  в прольоті опор 1-2 на КВЛ-0,4 ТП-30 прис. „Ательє”  не поступало.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.06р. у справі №36/6, ухваленим суддею Будко Н.В., у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю, з посиланням на ст..33 Господарського процесуального кодексу України ( далі –ГПК України), відповідної до якої позивач не надав доказів, які б підтверджували причинний зв”язок між протиправними діями відповідачів, якими  була  створена небезпека, та шкодою, яка була завдана позивачу, не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Не погоджуючись з рішенням  господарського суду  позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій  просить апеляційний          господарський суд вказаний судовий акт скасувати як такий, що ухвалений з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу. Скаржник зазначає, що  шкода в сумі 1707грн.42коп. нанесена з вини відповідача, Товариства, в зв”язку з неналежним виконуванням умов договору, тому відповідно до ст..1166 ЦК України енергопідприємство повинно її відшкодувати.

У судовому засіданні скаржник, Фонд, висловився на підтримку  апеляційної скарги з підстав в ній викладених, а представники відповідачів, Товариства, Управління, - проти її задоволення.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції, обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду  вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст..4 3 ГПК України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими до суду документами.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача збитків на підставі ст..ст.1165,1166  ЦК України  у зв”язку з неналежним виконанням  Товариством  умов договору на постачання електроенергії №339 від 02.10.03р., що  виразилося у пошкодженні майна через перенапруження в електричних мережах.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 33, 34 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, на яку він послався, позивач повинен довести факт протиправної поведінки завдавача шкоди, настання шкоди (її розмір) та причинний зв'язок між ними.

          За змістом статті 1166 ЦК України, яка відтворює правило, яке раніше містилося у ст..440 ЦК УРСР ( 1963р.), вказана норма застосовується, коли зобов”язання по відшкодуванню шкоди виникли з позадоговірних відносин. У даному випадку позивач стверджує, що зобов”язання виникли з договору про постачання електроенергії, тобто підстава позову  має бути –ст..611 ЦК, позивач припустився юридичної помилки у визначенні предмету та підстави позову, оскільки  збитки та шкода не є рівнозначними поняттями з правової точки зору, різні по своєму  правовому значенні підстави виникнення зобов”язань та предмету доказування.

Так, якщо мова йшлася за неналежне виконання договірних зобов”язань, то відповідно до ст..525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язань, доказується кредитором.

Відповідно до  ст.22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, як би її право не було порушено (упущена вигода).

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за умовами договору, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором  (ст.610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов’язує відповідача надати докази відсутності вини у заподіяних позивачеві збитках.

Отже, при пред’явленні позову кредитор повинен довести  факт порушення зобов’язання, розмір збитків та причинний зв’язок між порушенням зобов’язання і виниклими збитками.

          Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання внедоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

        При цьому треба враховувати, що юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової відповідальності є норма права, що була порушена, а фактичною підставою цивільно-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного правопорушення.

Позивач не змінював у ході розгляду справи предмет та підстави позову  відповідно до ст..22 ГПК України.

Скаржник, він же позивач, не довів наявності всіх умов цивільно-правової відповідальності до вказаних відносин відповідно до положень ст..1166 ЦК України, на яку посилався в позовній заяві, а саме,  вину Товариства, яка може полягати в умислі чи недбалості, чи бажав відповідач заподіяти позивачеві шкоду для  відділення і безпосереднього причинного зв”язку між шкодою та правопорушенням. Останнє повинно доводитись певними засобами та документами.

З приводу того, що сталося в установленому порядку розслідування не проводилось. Посилання позивача на лист Товариства від 13.10.05р. №30-235 з приводу встановлення факту перенапруження в електричних мережах і як наслідок –причину збитків не можна сприйняти як доказ. Так, відповідно до умов договору, розділи 3,4, позивач повинен був повідомити Товариство про зазначені події, вимагати проведення розслідування причин, в певних випадках –приймати участь у розслідуванні та складанні акту, де б були відображені усі пов”язані з цим питання, як щодо причин випадку, що стався, складу порушень та винних  осіб.

До цього ж, в матеріалах справи є суперечливі дані наведені позивачем, щодо переліку та найменування пошкодженого майна ( а.с.24,25), з актів АТ „Техніка” щодо огляду  пошкодженого майна та причин його виходу із ладу, вбачається, що досліджувалося, в тому разі і майно, що знаходиться на  гарантованому обслуговуванні.

За  позовом йдеться про збитки, розмір яких складається з вартості витрат по відновленню та ремонту пошкодженого майна. Що стосується його розміру, то  позивач не довів, не з”ясував, чому проплатив рахунки повністю, в тому числі за майно, яке ще було на  гарантійному обслуговуванні,  чи є відмова виконавця здійснити ремонт майна безкоштовно, або з інших підстав, відповідно до законодавства, що регулює згадані відносини.

Наявність майже факту правопорушень ще не є достатньою підставою для висновку про те,що між позивачем та відповідачами склалися зобов”язальні відносини по відшкодуванню шкоди.

Позивач при зверненні до суду сам  вирішував до кого має звернутись з позовом, та з яких підстав.

Натомість, господарський суд за своєю ініціативою залучив другого відповідача, про те не визначив та не з”ясував з яких підстав він несе відповідальність перед позивачем за заподіяну шкоду.

Скаржник не спростував висновку суду про відсутність необхідних правових підстав для покладання на відповідачів відповідальності за шкоду, що  виникла в результаті перенапруги в електромережі, доводи скаржника про право на одержання відшкодування шкоди   не ґрунтуються  на законі, та наведеними за позовом доказами.

Як суд першої інстанції, так і апеляційної інстанції,  запропонував позивачеві довести  певними засобами доказування свої доводи. Натомість ніякі додаткові документи, обґрунтування суду надані не були.

          За таких умов судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, та відмовив  у задоволенні позову за наведених підстав. Прийнятий судовий акт відповідає матеріалам справи та вимогам закону, тому  рішення від 26.04.06р. у справі №36/6  як законне і обґрунтоване слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення

Приймаючи до уваги викладене, та керуючись стст.99,101 -105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду ,

                                            П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

          Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Торезі  на рішення господарського суду Донецької області від 26.04.06р. у справі №36/6 залишити без задоволення.

          Рішення   господарського суду Донецької області від 26.04.06р. у справі №36/6 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд .          

За згодою присутніх повноважних представників сторін у судовому засіданні  13.06.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови  колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий          С.І.  Кондратьєва

Судді:          Г.Я.  Старовойтова

          Р.М.  Українська

          

          Надруковано: 7 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачам-2

          3 у справу

          4 ДАГС-2

                                                                                                                                                5.ГСДО

                                                                                                                                                Громко А.А.