ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08.10.2018Справа № 910/8259/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (ідентифікаційний код 20355550)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

при секретарі судового засідання Судаку С.С.

Представники:

від заявника- не з'явився

від боржника-Іванів А.Р.

від ПАТ "Дельта банк"- Рішко Н.І., довіреність № б/н від 25.09.18

від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"- Оборський Я.В., довіреність № 420/16 від 07.07.16

від розпорядника майна - Скопич Я.В., довіреність № б/н від 03.11.17

вільний слухач- ОСОБА_8, довіреність № ВН 535254 від 19.08.11

вільний слухач ОСОБА_9

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/8259/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" порушено провадження у справі № 910/8259/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування".

03.06.2016 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування".

30.06.2016 до Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 906 753 782,31 грн, з яких, 1 408 309 159, 53 грн сума заборгованості за простроченим кредитом; 189 142 238,53 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту; 278 879 679,50 грн заборгованості за простроченими процентами; 30 390 704,75 грн пені за несвоєчасне повернення процентів та 32 000,00 грн штрафу.

Ухвалою попереднього судового засідання Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 визнано конкурсним кредитором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" першої черги, зокрема, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" на суму 2 756,00 грн. Визнано вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, зокрема, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 25 595 854,76 грн. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", зокрема, Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" на суму 1 881 157 927,55 грн. Затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування". Вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 у справі № 910/8259/16 в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та в цій частині прийняти нове рішення, яким визнати банк кредитором ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 1 906 753 782,31 грн. Внести окремо до реєстру відомості про майно ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", яке є предметом іпотеки за вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 1 906 753 782,31 грн. Внести до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" вимоги ПАТ "Дельта Банк" окремо, як такі що забезпечені іпотекою майна на суму 1 906 753 782,31 грн. Внести до реєстру вимог кредиторів витрати на оплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 910/8259/16, зокрема, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 у справі № 910/8259/16 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 у справі № 910/8259/16, в частині розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. через Київський апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою № 23.1/1095 від 22.03.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 у справі № 910/8259/16 в частині визнання вимог публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до боржника, як майнового поручителя

Постановою Верховного Суду від 25.07.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. № 23.1/1095 від 22.03.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 у справі № 910/8259/16 в частині розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 у справі № 910/8259/16 в частині розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" скасовано Справу № 910/8259/16 в частині розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №05-23/1588 від 30.08.2018, справу №910/8259/16 в частині розгляду вимог ПАТ «Дельта Банк» передано на новий розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2018 справу №910/8259/16 в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з грошовими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на загальну суму 1 906753782,31 грн. прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 17.09.2018.

14.09.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Куделі М.О. про результати розгляду кредиторських вимоги ПАТ "Дельта-Банк"

17.09.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на заяву про грошовоі вимоги ПАТ "Дельта-Банк".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2018 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 01.10.2018.

01.10.2018 до Господарського суду м. києва надійшли заперечення ПАТ "Дельта-Банк" на пояснення боржника щодо заявлених банком грошових вимог.

05.10.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення боржника до заперечення на грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2018 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 08.10.2018.

Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви кредиторів, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду в межах, переданих Верховним Судом на новий розгляд, зокрема, в частині вимог ПАТ "Дельта Банк" у відповідності до змісту постанови Верховного Суду від 25.07.2018 суд встановив наступне.

30.06.2016 до Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 906 753 782,31 грн, з яких, 1 408 309 159, 53 грн сума заборгованості за простроченим кредитом; 189 142 238,53 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту; 278 879 679,50 грн заборгованості за простроченими процентами; 30 390 704,75 грн пені за несвоєчасне повернення процентів та 32 000,00 грн штрафу.

Заявлені грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" підтверджує наступним:

- Кредитним договором № 3.3ДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Азовзагальмаш" із додатковими договорами;

- Іпотечним договором № 25ДС/24/І01/2011-КЛТ від 25.06.2011, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором;

- договором про відступлення права вимоги від 28.02.2013, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк".

Основним боржником по кредитному договору № 3.3ДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011 є ПАТ "Азовзагальмаш", а ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" є майновим поручителем за Іпотечним договором № 25ДС/24/І01/2011-КЛТ від 25.06.2011.

Предметом іпотеки за іпотечним договором є Туристично-Представницький комплекс "Азов'є", що знаходиться за адресою: Донецька обл., Новоазовський район, с. Піонерське, вул. Набережна, буд. 1.

Згідно пункту 1.4 іпотечного договору заставна вартість майна за згодою сторін становить 1 028 358,97 дол. США.

Вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» визнані розпорядником майна частково та включені до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 1 532 977 505,61грн.окремо, як забезпечені заставою майна боржника.

Боржником також вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» визнаються частково.

Суд частково погоджується з рішеннями розпорядника майна та боржника щодо відмови у визнанні заявлених кредитором вимог, які складають відсотки, нараховані на суму кредитної заборгованості за період з 28.02.2013 по 31.05.2016 в загальному розмірі 11 081 604,44дол. США, зважаючи на наступне.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як вбачається з Кредитного договору № З.ЗДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011 року та зазначалося вище, сторони визначили кінцевий строк виконання зобов'язань за даним договором 30.12.2015 р.

В контексті вищенаведеного варто звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловленій в Постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12:

«Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавия нараховувати передбачені договором проиенти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов 'язання.»

Водночас, як зазначає боржник, останньому стало відомо, що ПАТ «Дельта Банк» 24.07.2015 року було пред'явлено вимогу №182-391 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №З.ЗДС/24/2011-КЛТ до основного Боржника-ПАТ «Азовзагальмаш» (копія навявна в матеріалах справи). У зв'язку із чим, останій вважє, що всі зобов'язання за даним кредитним договором почали вважатись такими, що настали 24.07.2015, а нарахування передбачених договором процентів за кредитом припинилось, в тому числі і щодо поручителя -ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".

Але слід зазначити, що згідно умов претензії вих №18.2-391 від 24.07.2015, ПАТ "Дельта Банк" звернувся з вимогою сплатити протягом 5-ти днів заборгованість у розмірі 1 462 904 629,49грн, яку ПАТ "Азовгальмаш" отримано було 04.08.2015.

Отже, Кредитор правомірно мав право нараховувати відсотки по 09.08.2015.

Відтак, відповідно до розрахунку суду розмір заборгованості за простроченими процентами складає 5 790 201,60дол США.

Що стосується нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасне повернення процентів та штрафу, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до Розпорядження Кабінету міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включене м. Маріуполь.

Відтак, на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Листом № 18-112/64138 від 27.10.2014 Національний банк України повідомив всі банки про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у якому зазначено наступне:

«Статтею 2 вказаного Закону встановлений обов'язок для банків скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів».

Зважаючи на вищевикладене, нарахування ПАТ "Дельта Банк " штрафних санцій за кредитним договором з 14.04.2014 суперечить положенням чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст. 23 Закону України "Пр відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобовёязання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Як встановлено судом, заяву ПАТ "Дельта Банк" подано 23.06.2016, а грошові зобовёязання визначено за курсом НБУ станом на 31.05.2016, що суперечить вимогам ч.2 ст. 23 Закону України "Пр відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи з викладеного, розмір заявлених вимоги судом визначений в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату подання банком заяви з грошовими вимогами до боржника (23.06.2016), а саме за курсом 24,8980грн.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" підлягає визнанню кредитором боржника на загальну суму:

55 960 782,31 дол США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 393 311 557,95грн.- сума заборгованості за кредитом;

5 790 201,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 144 164 439,44грн.-сума заборгованості за простроченими процентами

За ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань (зокрема, статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку").

Так, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина 2 статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи(ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (стаття 11 Закону України "Про іпотеку").

У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абзац п'ятий статті 28 Закону України "Про заставу", абзац третій частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов'язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.

Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог Закону про банкрутство іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.

За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (частина 9 статті 45 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ).

Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов'язання боржника за основним зобов'язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.

Зважаючи на встановлені обставини справи, Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк" підлягає визнанню кредитором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 1 537 475 997,39грн. як вимоги, які забезпечені заставою боржника.

Поряд з вищенаведеною заборгованістю до реєстру вимог кредиторів підлягає внесенню 2 756,00грн.-витрати кредитора, понесені за сплату судового збору за подання заяви про визнання кредиторм.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 25 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 232,234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати кредитором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" на суму 1 537 475 997,39грн., які підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

2. Визнати кредитором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" на суму 2756,00грн.-вимоги першої черги.

3. Зобов'язати розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" арбітражного керуючого Куделю М.О. внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів боржника.

4. В решті вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовити.

5. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі про банкрутство

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 16.10.2018 р

Суддя Д.В. Мандичев