Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 681/396/16-ц

провадження № 61-19769св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Понінкінська селищна рада об?єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області, ОСОБА_2, реєстраційна служба Полонського районного управління юстиції,

третя особа - відділ Держгеокадастру у Полонському районі Хмельницької області,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року у складі судді Боб?як Б. В. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Понінкінської селищної ради об'єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області, ОСОБА_2, реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції, третя особа - відділ Держгеокадастру у Полонському районі Хмельницької області, про скасування рішення ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою біля цього жилого будинку. 22 травня 2014 року рішенням Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. ТОВ «Кайлас - К» виготовило проект землеустрою.

Звернувшись до Держгеокадастру для вирішення питання про внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру позивач встановив, що в межах земельної ділянки, якою він користується, знаходиться інша земельна ділянка. На цю земельну ділянку зареєстровано право власності на ОСОБА_2 Ця земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 Вказаний будинок позивач відчужив за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 Будинок належав батькові позивача. Позивач отримав цей будинок по спадщині після смерті батька. Батько позивача ОСОБА_4 отримав дозвіл Ради на виготовлення технічної документації, погодив межі із власниками і користувачами сусідніх земельних ділянок, в тому числі і з позивачем. Але батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому не встиг приватизувати земельну ділянку.

ОСОБА_2 набула право користування земельною ділянкою, але не погодила з суміжними землевласниками та землекористувачами межі. При виготовлені технічної документації для ОСОБА_2 було змінено координати поворотних точок меж земельної ділянки.

ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення сесії Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області від 30 січня 2015 року № 12-2 в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю факту захоплення ОСОБА_2 під час приватизації нею земельної ділянки частини земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що у ОСОБА_1 відсутнє право користування земельною ділянкою, яку він претендує отримати у власність. Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 20 серпня 2016 року № 015/16, яким зафіксовано невідповідність меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) техдокументації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 03 квітня 2013 року, на підставі якої вона була зареєстрована, є підставою для приведення у відповідність меж земельної ділянки відповідачки на місцевості згідно з документацією із землеустрою і свідчить про порушення права не позивача, а Понінкінської селищної ради Полонського району Хмельницької області, що здійснює розпорядження землями територіальної громади.

24 квітня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій надана неналежна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до Понінкінської селищної ради об'єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області,

ОСОБА_2, реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції, третя особа - відділ Держгеокадастру у Полонському районі Хмельницької області, про скасування рішення ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності, призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

18 червня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду письмові пояснення до касаційної скарги.

Пояснення мотивовані тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування не відповідає дійсності, фактичним обставинами справи та відсутністю доказів як підставу законності його прийняття, оскільки жодна технічна документація на ім'я ОСОБА_2 не виготовлялася.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши письмові пояснення до касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,15 га для їх обслуговування, що розташовані по АДРЕСА_1

Житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 належав на праві власності батькові позивача -ОСОБА_4

На підставі рішення Понінкінської селищної ради Полонського району Хмельницької області від 22 грудня 1993 року № 1 ОСОБА_4 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої 23 травня

2013 року зареєстровано земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 що розташована по АДРЕСА_2.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2013 року за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2.

Рішенням Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області від 27 травня 2014 року № 4-5 затверджено техдокументацію та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2

Згідно договору купівлі-продажу від 21 липня 2014 року ОСОБА_1 відчужив вказаний будинок з надвірними будівлями ОСОБА_2

РішеннямПонінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області від 30 січня 2015 року № 12-2 затверджено техдокументацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 та передано їй у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2

18 лютого 2015 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку і отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 33799964.

22 травня 2014 року рішенням Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням державного кадастрового реєстратора від 23 жовтня 2015 року

№ РВ-6800113432015 ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації (внесенні відомостей до Державного земельного кадастру) земельної ділянки, сформованої на підставі замовленого ним проекту землеустрою, оскільки в її межах знаходиться інша земельна ділянка, право власності на яку

18 лютого 2015 року зареєстровано за ОСОБА_2

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з недоведеності факту захоплення відповідачкою ОСОБА_2 під час приватизації нею земельної ділянки частини земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.

Згідно приписів частини першої та п?ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Встановлено, що земельна ділянка, на отримання якої у власність претендує позивач, знаходиться між його ж земельною ділянкою площею 0,15 га по АДРЕСА_1 та належною відповідачці земельною ділянкою площею 0,15 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Аналіз норм матеріального права у поєднанні з обставинами справи, дає підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 має право на захист свого порушеного права за умови наявності у нього права власності чи права користування спірною земельною ділянкою.

Заявник не підтвердив наявність у нього такого права.

Той факт, що ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою, на яку претендує, та отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не має правового значення і не підтверджує наявність у позивача права користування ділянкою.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки за відсутності у позивача будь-якого права щодо земельної ділянки, на отримання якої у власність він претендує, неможливо стверджувати про порушення його прав.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновок судів попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року та ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило