ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2010 р.                                                                                     Справа № 2а-6543/09/2370                                                          

                                                                                                                                            м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Лічевецького І.О.,

при секретарі – Левчуку А.С.

за участю представників: позивача – Даньковської Н.С., Поліщук Ю.В. за довіреністю; відповідача – Вельган О.В. за довіреністю, третьої особи – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом міського голови м. Черкаси Одарича Сергія Олеговича до центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

    Міський голова м. Черкаси Одарич С.О. звернувся до суду з адміністративним позовом до центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

    Позивач зазначав, що 09.12.2009 р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-25 від 12.10.2009 р. про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, виданим Придніпровським районним судом м. Черкаси. За твердженням позивача названа постанова не відповідає вимогам законодавства. Зокрема, позивач стверджував, що виконавчий лист, який став підставою для відкриття виконавчого провадження, видано вдруге за одним судовим рішенням, що суперечить положенням КАС України. Позивач також звертав увагу, що відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою. З урахуванням названих положень позивач наполягав на тому, що міський голова не може бути боржником у цьому виконавчому провадженні, оскільки він не наділений повноваженнями щодо прийняття ОСОБА_4 на службу. Насамкінець, позивач зауважив, що постановою заступника начальника центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 08.12.2009 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-25/2009 було закінчено на підставі п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а згідно статті 38 цього ж Закону завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

    На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2009 р.

Заперечуючи проти цих доводів, відповідач послався на те, що, на його думку, спірна постанова винесена у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Представник відповідача зазначав, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 р. у справі № 2а-4972/09/2370 було скасовано попередню постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2009 р. за виконавчим листом № 2а-25 від 12.10.2009 р. про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Оскільки чинним законодавством не визначено такої підстави для закінчення виконавчого провадження, була прийнята відповідна постанова з посиланням на п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Представник вважав, що закінчення виконавчого провадження з таких підстав не перешкоджає повторному відкриттю виконавчого провадження.

Третя особа – ОСОБА_4 погодився з доводами відповідача та вважав що позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, р озглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Постановою Придніпровського районного суду від 15 квітня 2009 р. у справі  №2а-25/09 за позовом ОСОБА_4 до Черкаського міського голови, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Черкаської міської ради про визнання дій неправомірними, визнання нечинним розпорядження та поновлення на посаді, зокрема, поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Судове рішення в цій частині допущено до негайного виконання.

На виконання зазначеної постанови 23 квітня 2009 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист № 2а-25/2009р. Боржником за виконавчим провадженням суд визначив виконавчий комітет Черкаської міської ради.

Постановою від 25.05.2009 р. відкрито виконавче провадження на підставі названого виконавчого документа.

23 жовтня 2009 р. головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника міського голови, з підстав неможливості виконання рішення без участі боржника.

12 жовтня 2009 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси видано другий виконавчий лист № 2а-25/2009р. За цим виконавчим листом боржником суд визначив Черкаського міського голову Одарича С.О.

Виконавче провадження відкрито постановою заступника начальника центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції  від 16.10.2009 р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 р. у справі № 2а-4972/09/2370 вищезгадану постанову про відкриття виконавчого провадження скасовано.

На виконання рішення суду відповідачем прийнято постанову від 08.12.2009 р. про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

09 грудня 2009 р. ОСОБА_4 звернувся до центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання виконавчого листа № 25-25 від 12.10.2009 р.

Постановою від 09.12.2009 р. відповідач відкрив виконавче провадження.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує що відповідно до частини 1 статті 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Суд також бере до уваги, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачена не повторна видача виконавчого листа, а його дубліката замість втраченого оригіналу.

У цьому контексті суд зазначає, що перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою визначено статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі за текстом – «Закон № 606-XIV»). До таких документів, зокрема, належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження встановлений статтею 26 Закону № 606-XIV. При цьому названою статтею не передбачено право державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження з мотивів повторної видачі виконавчого листа судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд констатує, що органи державної виконавчої служби не наділені правом ревізувати дії суду при видачі виконавчого листа та, відповідно, у відповідача були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження з мотивів повторної видачі виконавчого документа.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III  посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Суд погоджується з твердженням позивача, що відповідно до статті 10 цього Закону  прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою.

Разом з тим, названа стаття регулює процедуру прийняття на службу з ініціативи службовця, а в даному випадку йдеться про примусове виконання рішення суду.

Черкаський міський голова Одарич С.О. видав розпорядження від 20.10.2008 р. за     № 286-р(к) про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади на підставі рішень сесії Черкаської міської ради № 4-588, № 4-589 від 29.07.2008 р.

У цьому зв’язку суд не вбачає перешкод щодо видачі Черкаським міським головою Одаричем С.О. відповідного розпорядження на виконання судового рішення та знаходить твердження позивача стосовно того, що він не може бути боржником у виконавчому провадженні очевидно необґрунтованим.

 Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності спірної постанови оскільки виконавче провадження було завершене, суд нагадує, що підставою для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження 08.12.2009р. стало судове рішення, яким скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому ні стаття 37  Закону України «Про виконавче провадження», ні стаття 40 цього ж Закону не містять посилань на скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, як на підставу для закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачеві.

За таких обставин відповідач, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, послався на п. 4 статті 37 Закону № 606-XIV, яким визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на законодавчу неврегульованість ситуації, що склалась після ухвалення судового рішення про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що питання законності спірної постанови потребує аналізу під кутом зору вимог Конституції України.

Суд виходить з того, що Конституція України гарантує кожному право порушити в суді будь-який позов, який стосується його прав та обов’язків. Однак «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не мало б сенсу без можливості виконання рішення суду. У зв’язку з цим Європейський суд з прав людини зазначає, що «право на суд» було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони  дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже,  виконання судового рішення має розглядатися  як невід’ємна  частина  «судового  процесу» (справа Деркач та Палек проти України).

Стаття 124 Конституції України (254к/96-ВР) передбачає таке: «...судові рішення ухвалюються  судами  іменем  України  і  є обов'язковими до виконання на всій території України» .

Таким чином, безсумнівним є те, що рішення суду має бути виконано.

Звертаючись до фактів цієї справи, суд зазначає, що відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження з посиланням на п. 4 ст. 37 Закону № 606-XIV, за відсутності обставин, визначених названим пунктом, лише з метою подолання прогалини в законодавстві.

З огляду на викладене, суд не має сумніву, що в даному випадку наявність постанови про закінчення виконавчого провадження не позбавляє права повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання в межах строків, встановлених  статтею 21 Закону № 606-XIV, та не є перешкодою для відкриття виконавчого провадження і здійснення державним виконавцем необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання судового рішення.

    Враховуючи все вищенаведене, суд у світлі своєї власної оцінки обставин справи поділяє висновки та мотивування відповідача і не знаходить підстав для задоволення позову.  

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162, 181 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова складена в повному обсязі 18 січня 2010 р.

Суддя                                                                                      І.О.Лічевецький