ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  11 січня 2010р.                                                                               Справа № 2а-5259/09/2370

  12 год. 13 хв.                                                                                                                м. Черкаси

  Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого – судді  Новікової Т.В.,

при  секретарі – Комишній О.М.

за участю представника позивача – ОСОБА_1 (за дов.) та за  відсутності представника відповідача, розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової  інспекції  у Жашківському  районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та  зобов’язання   вчинити дії,  

ВСТАНОВИВ:

     Позивач звернулася до Жашківського районного суду Черкаської області до  Державної  податкової  інспекції  у  м. Жашкові  та  до  Державної податкової  адміністрації  України з позовною заявою від 09.09.2009р., в якій просить  зобов’язати відповідачів здійснювати в  подальшому її облік, як платника податків та  інших обов’язкових платежів за  раніше  встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера, із занесенням  відмітки  до  паспорта позивача  здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера  та  завірити  підпис відповідної  особи гербовою печаткою. Обгрунтовуючи  позовні  вимоги, позивач  з посиланням  на  ч. 6 ст. 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 р. №320/94-ВР, вважає неправомірною відмову  відповідача  щодо  здійснення в подальшому обліку платежів за раніше встановленими формами, без  застосування  ідентифікаційного номера.

     Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 27.10.2009р.  адміністративну  справу за   позовом ОСОБА_2 до  Державної податкової інспекції  у Жашківському районі Черкаської області про   визнання дій неправомірними та  зобов’язання   вчинити дії, передано до Черкаського окружного адміністративного суду  на  підставі п. 2 ч. 1 ст. 22 КАС України, у зв’язку з порушенням правил предметної підсудності.

     Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2009р. прийнято  до   провадження адміністративну справу та присвоєно їй номер № 2а-5259/09/2370,  призначивши  судовий  розгляд  справи на  19.11.2009р.

    Під  час  судового засідання  позивач  заявила  усне  клопотання про  участь ОСОБА_1 при розгляді справи в  якості  її представника, і підтримавши  позовні  вимоги, просила  суд  виключити з переліку  відповідачів Державну податкову  адміністрацію України, про що  зазначено і в її заяві  від 19.11.2009р. (а.с. 76).

     Уточнюючи позовні  вимоги  05.01.2010р. представник позивача вказав  на  неправомірні  дії  та  бездіяльність Державної податкової  інспекції  у Жашківському  районі Черкаської області щодо  альтернативної форми обліку позивача без  застосування ідентифікаційного номера, що підтверджено і у адміністративному  позові  від 05.01.2010р., як доповненні  до  первісної позовної заяви. Вимоги представника позивача  полягали  в зобов’язані  Державної податкової  інспекції  у Жашківському  районі Черкаської області та  Державної податкової адміністрації України здійснювати  облік ОСОБА_2, як платника податків та  інших обов’язкових платежів, за  раніше  встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера. Крім того, представник позивача в  заяві від 11.01.2010р. надав клопотання про  виключення  з переліку  відповідачів Державну  податкову  адміністрацію України (а.с.113).

    Представник  відповідача до  зали  судового засідання  не з’явився, однак  направив до суду  клопотання від 05.01.2010  № 4189/10 про відкладення  розгляду  справи на  іншу дату  у зв’язку  із хворобою  відповідача.

    Розглянувши подану позовну  заяву  та додані до неї  матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини  на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення  для розгляду справи і вирішення спору по суті,  суд  дійшов  наступного.

    Позивач - ОСОБА_2, 1991року народження, мешкає в АДРЕСА_1

     Згідно довідки Державної податкової  інспекції у Жашківському  районі Черкаської області від 30.11.2009р. № 3814/10, ідентифікаційний номер ОСОБА_2   відсутній  у  районній базі даних Державного  реєстру  фізичних  осіб.

     ОСОБА_2 звернулася  до Державної податкової  інспекції  у Жашківському  районі Черкаської області із  заявою від 08.05.2009р. щодо скасування її ідентифікаційного номера, виключення  всієї  інформації про позивача з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та  інших обов’язкових платежів, а також здійснення в подальшому її обліку, як платника податків за раніше встановленими формами без обліку та без застосування ідентифікаційного номера, знищення облікової картки ОСОБА_2, проставлення  у  паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, завіривши підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

     Державна  податкова  інспекція  у Жашківському районі Черкаської області відмовила  ОСОБА_2 у задоволенні клопотання, посилаючись  при цьому  на  визначений правовий  механізм  реалізації права  позивача  здійснювати  її  облік без  ідентифікаційного коду лише    відповідно до Закону №320/94-ВР та  встановленого Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004р. № 602/1226, зареєстрованого в  Міністерстві юстиції України від 20.10.2004р. № 1345/9944,   шляхом подання  до  органів  внутрішніх справ довідки за формою № В3 та паспорт,  в якому  на 7-9 сторінці вноситься  відповідна відмітка.

    Не погоджуючись з відмовою податкового органу ОСОБА_2 звернулася до  суду про зобов’язання відповідача  здійснювати  її  облік без  застосування  ідентифікаційного коду.

    Причиною спору  постала  відмова податкового органу  у  здійсненні обліку позивача   без  ідентифікаційного номера  за  раніше встановленими формами обліку.

    З врахуванням наявних  в  матеріалах справи  доказів  та  виступу представників  сторін під час судового засідання, відповідно до ст. 159 КАС України при дотриманні норм  матеріального і процесуального права  та  на підставі повного  і всебічного з’ясування обставин справи в даній адміністративній справі, які підтверджені  доказами дослідженими  в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

     Конституція України (ч.2 ст.19) зобов’язує органи державної влади, їх посадові особи  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Відповідно до конституційних норм (ст.35), кожен має право на свободу світогляду і віросповідування. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не  сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

   Однак, здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

    Як вбачається  зі  змісту  позовної  заяви,  позивач посилається на  неправомірні  дії відповідача  щодо  відмови  у здійсненні обліку ОСОБА_2 як платника податків,  інших обов’язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера,  у спосіб  не  передбачений чинним законодавством.

    Суд  звертає  увагу, що спеціальний  закон,  який   регулює питання забезпечення  повного обліку фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів є Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків»  від 22. 12.1994 р. № 320/94-ВР.

    Частиною другою статті 1 зазначеного Закону передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, необхідно  вчинити дії, а саме, офіційно повідомити про це відповідні державні органи в яких зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів.

   Отже, механізм реалізації  вказаної норми Закону передбачений Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи  - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004р. № 602/1226, зареєстрованого в  Міністерстві юстиції України від 20.10.2004р. № 1345/9944, шляхом подання  до  органу  внутрішніх справ довідки за формою № В3 та паспорт.

    Зокрема, зі змісту п.4 зазначеного Порядку вбачається, що фізична особа, яка відмовилася від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України.

     Посадова особа органу внутрішніх справ відповідно до  п. 5 Порядку в разі звернення громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта  розглядає довідку за формою №В3 на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідності пред’явленому паспорту. За відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 – 9 сторінки паспорту відмітку, зміст і форму якої наведено  в додатку 4 до Порядку.

    Даний  Порядок на сьогоднішній день є чинним, саме в ньому визначена процедура внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів.

      Зазначена  правова позиція  викладена  і  в  практиці Судової палати   в  адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 24.06.2008р. № 08/142).

      Разом  з тим, суд звертає  увагу, що оскільки законодавством не передбачено іншого механізму виконання вимог ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків», окрім  визначеного  Порядком та затвердженого  наказом № 602/1226, тому позовні   вимоги  про здійснення обліку позивача без  ідентифікаційного  коду, не дотримуючись при  цьому встановленого законодавством способу, є  необґрунтованими.

     Зокрема, суд звертає  увагу, що правовий порядок в Україні ґрунтується на  засадах, відповідно до  яких ніхто не може бути примушений робити те, що  не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

     За зазначених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових  підстав для задоволення позову.

     Отже, з врахуванням ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із  зазначенням способу його здійснення.    

      Відповідно  до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та  заперечення, крім  випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

      Відповідачем спростовані  позовні  вимоги, з посиланням  на   норми законодавства.

      З врахуванням  викладеного, суд  дійшов  висновку  по  відсутність  підстав  для  задоволення позову.

        На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 11.01.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснюватиметься

з  урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України, про що повідомлено позивача після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

      Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню  не підлягають.

      Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 122, ч.2 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Черкаський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

     У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постану подається протягом двадцяти днів після подання заяви про  апеляційне оскарження.

  Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя                                                                                                 Т.В. Новікова

   Постанова складена в повному обсязі 14.01.2010р.