УХВАЛА

10 жовтня 2018 року

Київ

справа №815/7790/13-а

адміністративне провадження №К/9901/62824/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАС України в якій просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2014 року у справі №815/7790/13-а;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №815/7790/13-а, невжиття заходів на виконання постанови КМУ від 12 липня 2017 року №545;

зобов'язати Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації вчинити належне виконання судових рішень, видати наказ про поновлення на посаді керівника центру інклюзивної освіти.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року заяву ОСОБА_4 повернуто заявнику.

Позивач оскаржила це рішення в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та залишив без руху її апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу - повернуто скаржнику.

Вважаючи вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановленими з порушенням вимог процесуального закону, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року про повернення заяви, суд виходить із такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною п'ятою статті 321, частиною першою статті 328 цього Кодексу обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цієї ж редакції КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року не була предметом апеляційного перегляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в цій частині.

Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року про залишення без руху апеляційної скарги позивача, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в цій частині з огляду на таке.

Вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено частиною третьою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали: про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження; про повернення апеляційної скарги (за винятком випадків, установлених частиною третьою статті 293 КАС України); про зупинення провадження; щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову; про відмову ухвалити додаткове рішення; про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення; про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення; про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; про заміну сторони у справі; про накладення штрафу в порядку процесуального примусу; окремі ухвали.

Відтак, ухвали судів апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху касаційному оскарженню не підлягають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не додано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору, зокрема, щодо свого майнового стану.

Довідка Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі не може бути самостійним доказом підтвердження незадовільного майнового стану позивача, оскільки з неї не вбачається відсутності інших джерел доходу. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки з органів доходів і зборів, тощо) скаржник не надала.

За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Щодо доводів скаржника в частині незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги надав оцінку клопотанню апелянта, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець