ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року № 22-а-12240/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача Довгополова О.М.,
суддів: Носа С.П., Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу УМВС України в Закарпатській області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області та УМВС України в Закарпатській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги, матеріальної допомоги за 1997-2005 роки, стягнути з УМВС України в Закарпатській області 8771,82 грн. не нарахованої та не виплаченої вихідної допомоги, не нарахованої та невиплаченої матеріальної допомоги за 1997-2005 роки в розмірі 4276,67 грн. та 1700,00 грн. моральної шкоди.
Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі УМВС України в Закарпатській області просить скасувати постанову, відмовивши у позові. Вимоги обґрунтовані тим, що кошти на виплату матеріальної допомоги не виділялися, позивач не звертався до керівника підрозділу ОВС з письмовим рапортом про виділення одноразової матеріальної допомоги, що могла бути виділеної за рахунок економії фонду заробітної плати. Щодо нарахування вихідної допомоги при звільненні вважає, що відповідно до Указу Президента України № 926 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ» дана доплата є компенсацією пенсії за вислугу років у зв’язку з продовженням несення служби, а тому в розрахунок при звільненні не включається. Зазначає, що заподіяння позивачеві моральної шкоди не підтверджено документально.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення позивача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Встановлено, що з 01.03.1990 по 31.08.2005 роки позивач працював в органах внутрішніх справ.
Згідно із наказом № 281 від 31.08.2005 року по особовому складу УМВС України в Закарпатській області його звільнено за п. 65 «а» (за віком) у відставку із зняттям з військового обліку відповідно до Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» особам, які звільняються зі служби за віком, виплачується одноразова грошова допомога за віком у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Враховуючи, що вислуга позивача на день звільнення складала 19 повних календарних років, розмір грошового забезпечення за останній місяць служби – серпень 2005 року згідно з довідкою Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області становив 2412,98 грн., а позивачу виплачено 12151,49 грн. одноразової грошової допомоги, задоволення позову у цій частині є обґрунтованим.
В абзаці 4 п. 2 Указу Президента України № 926 від 04.10.1996 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ» передбачено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Оскільки зазначена матеріальна допомога у 1997-2005 роках позивачеві не виплачувалася та беручи до уваги середньомісячне грошове забезпечення за період 1997-2005 років, що становить 4276,67 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог у цій частині.
Доводи відповідача щодо незвернення позивача до керівника підрозділу ОВС з письмовим рапортом про виділення одноразової матеріальної допомоги, що могла бути виділена за рахунок економії фонду заробітної плати, не звільняють відповідача від обов’язку виплачувати матеріальну допомогу відповідно до положень Указу Президента України № 926 від 04.10.1996, а тому колегією суддів до уваги не беруться.
Стягнення 1700,00 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди колегія суддів вважає таким, що відповідає ступеню страждань позивача та протиправної поведінки відповідача, а тому підстав для зміни чи скасування постанови у цій частині немає.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу УМВС України в Закарпатській області залишити без задоволення, постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2008 року у справі № 2-а-50/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.М. Довгополов
Судді: С.П. Нос
В.П. Сапіга