ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 року № 22а-14128/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Заверухи О.Б., Олендера І.Я.,
при секретарі судового засідання Федуніву Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 0264, Чернівецького обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по надбавках за безперервну військову в Збройних Силах України,-
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Чернівецького обласного військового комісаріату, військової частини А 0264, в якому (з урахуванням наступних уточнень) просив стягнути з військової частини А 0264 недоплачену грошову компенсацію за безперервну військову службу та премію з 01 травня 2003 року по грудень 2004 року в сумі 8795,18 грн. (БВС 70% - 6575,43 грн. + 33,3 % - 2219,75 грн.), з Чернівецького обласного військового комісаріату з січня по березень 2005 року за безперервну військову службу 70% і з квітня 2005 р. по грудень 2005 р. – 70% в сумі 1583,60 грн., премії 33,3 % - 620,49 грн., а всього – 2204,09 грн.
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2008 року в адміністративному позові ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 0264, Чернівецького обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по надбавках за безперервну військову в Збройних Силах України відмовлено .
Вказану постанову оскаржив позивач ОСОБА_1, який в поданій апеляційній скарзі просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі в зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі позивач покликається на те, що в порушення вимог Указу Президента України №389 від 05.05.2003 р. “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” з подальшими змінами згідно з Указом Президента України №1227 від 29.10.2003 р. виплата йому надбавки за безперервну військову службу, незважаючи на її належне державне фінансування, здійснювалася не у повному розмірі та із суттєвим заниженням, чим було обмежено його законні права і свободи як військовослужбовця.
Представник військової частини в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, вважає, що постанова суду прийнята на підставі норм чинного законодавства без порушення норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Представник Чернівецького обласного комісаріату надіслав заяву на адресу суду, в якій він просить розгляд справи перенести на іншу дату у зв’язку із знаходженням в черговій відпустці начальника юридичної групи. Проте, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання оскільки прибуття сторін для розгляду справи обов’язковим не визнавалося, додаткові докази судом не витребовувалися, а причини з яких відповідач просить перенести розгляд справи на інший день не є поважними. Таким чином, суд вважає за доцільним розглянути і вирішити вказану справу за наявними матеріалами.
Позивач, представник Міністерства оборони України в судове засідання не прибули, подав клопотання про розгляд справи без його участі, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України, такий проведено у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення військової частини на заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до п.1 Указу Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 р. “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1227/2003 від 29.10.2003 р.) Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, зокрема, при стажі роботи понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків грошового забезпечення. Пунктом 2 Указу виплату надбавок передбачено з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.
Наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 р., прийнятого на виконання вказаного Указу, затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України та передбачено, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Вказаними нормативно-правовими актами Міністру оборони України надано право (а не закріплено обов’язок) встановлювати військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в межах коштів на утримання Збройних Сил України. При цьому розмір таких надбавок визначається самим міністром, залежить від бюджетного фінансування і обмежується виключно їх максимальними розмірами від грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 як і іншим військовослужбовцям, надбавка за безперервну військову службу у спірні періоди виплачувалася в розмірах, визначених за рішенням Міністра оборони України, у межах наявного фонду грошового забезпечення.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виплати позивачу суми недоотриманої надбавки за вислугу років є правильними і належним чином обґрунтованими.
Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 2, 10, 11, 71, 72, 138, 143, 159, 161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2009 року у справі № 2а-11/2008 – без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді О.Б. Заверуха
І.Я. Олендер
Повний текст ухвали виготовлено 07.12.2009 р.