Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-170/2009р. Головуючий у першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 42 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2009 року колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Клочка В.П.,
суддів - Сундукова В.М., Зотова В.С.,
при секретарі - Петренко Г.Г.,
за участю позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 23 вересня 2009р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселенні та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до , ОСОБА_3 (3-я особа - Відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі) про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2008р. ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 та просила вселити її в квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вона зареєстрована та проживала у вказаній квартирі та її право користування спірної жилою площею визнавалось і не оспорювалось, питання про вселення її в спірну квартиру виникло у весні 2008р., після того, як вона дала можливість племінниці ОСОБА_6 покращити свої житлові умови за рахунок квартири, розташованої по АДРЕСА_2, де на сьогоднішній день проживає син останньої – відповідач по справі. Після смерті племінниці ОСОБА_6, позивач не має доступу до спірної квартири, іншого житла вона також має.
ОСОБА_3 вказує, що щодо спірної квартири з матір'ю відповідача було досягнуто мирову угоду, згідно якої ОСОБА_6 зі своєю сім'єю проживає в спірній квартирі до покращення своїх житлових умов. В 2003р. померла матір ОСОБА_6, і їй перейшла квартира по АДРЕСА_2, потім в 2005р. помирає сама ОСОБА_6, і тільки весною 2008р. між нею і сином ОСОБА_6 – відповідачем ОСОБА_4 виник спір, оскільки він перестав визнавати за нею право користування спірним житлом.
У листопаді 2008 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа Відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, мотивуючи вимоги тим, що остання в 1959р. добровільно виїхала із спірної квартири за місцем проживання свого чоловіка, забрала усі свої речі, не несе затрати по утриманню квартири та сплати комунальних послуг, не проживає у спірній квартирі більше 6 місяців і без поважних причин.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 23.09.2009р. позов ОСОБА_3 задоволено, постановлено вселити її в АДРЕСА_1, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити його зустрічний позов, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не проживала у спірній квартирі з поважних причин та підстав для визнання її такою, що втратила право користування жилою площею немає.
З такими висновками погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та наданими сторонами доказами, що в АДРЕСА_1, яка знаходиться у комунальній власності, зареєстровані ОСОБА_3 з 15.06.1973р. та ОСОБА_4 з 30.07.1999р. Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на спірній житловій площі була зареєстрована з 13.02.1975р. по 06.09.2005р., та знята з реєстрації в зв'язку зі смертю (арк. справи 5,13).
Факт не проживання ОСОБА_3 у спірної квартирі позивачем не оспорюється, підтверджується показаннями свідків, однак як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється відповідачем, у 1987р. ОСОБА_3 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_6 про вселення спірну квартиру і про розділ особового рахунку. Ухвалою Гагарінського районного народного суду від 17.03.1988р. судом була прийнята відмова ОСОБА_3 від позову та провадження у справі було закрито. Як вбачається з вказаної ухвали суду, ОСОБА_3 надала до суду заяву про відмову від позову, оскільки дане питання сторони вирішили мирним шляхом (арк. справи 24-26).
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, та не оспорюється сторонами, що між ОСОБА_3 і матір'ю відповідача за первісним позовом була домовленість щодо спірної квартири, за умов якої за ОСОБА_3 визнавали право на цю житлову площу. Даний факт не заперечував у судовому засіданні і відповідач ОСОБА_4 Крім цього, відповідач не заперечує той факт, що питання про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житлом в спірній квартирі, виникло лише після подачі ОСОБА_3 позову про вселення, та до цього моменту він визнавав за позивачем право користування спірним житлом, що було обумовлено домовленістю позивача з його матір'ю щодо спірної квартири.
Крім того, відповідач ОСОБА_4 не оспорює той факт, що весною 2008р. ОСОБА_3 висловила свою бажання щодо реалізації своїх прав на користування спірною квартирою, та ОСОБА_4 не заперечував і визнавав за нею право користування спірною квартирою.
За таких обставин, з врахуванням фактичних обставин справи та оцінивши вказані обставини у їх сукупності, та той факт, що іншого житла ОСОБА_3 немає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 не проживає на спірній житловій площі більше шести місяців з поважних причин, та протягом шести місяців до подачі позову про вселення ОСОБА_3 заявила про свої права на спірну квартиру і до подачі позову про вселення ОСОБА_4 визнавав за ОСОБА_3 її право на користування спірною квартирою.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 23 вересня 2009р.залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.П.Клочко
Судді: В.М.Сундуков
В.С.Зотов