Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1234/2009р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 19 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2009 року колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Зотова В.С., Птіціної В.І.,
при секретарі - Шевченко О.В.,
за участю представників позивача – ОСОБА_3, ОСОБА_4, та представника ТОВ "Янос-В" – Афонічева О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Янос-В" на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 липня 2009 року за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Янос-В" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Янос-В” до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору доручення ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2007р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Янос-В", та уточнивши свої вимоги просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором доручення та за договором позики в сумі 416274,19 грн.
Вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору доручення від 27.02.2004р. № 27/02/2004/1, укладеним з ТОВ "Янос-В", він виконав свої зобов'язання та у період часу з 14.05.2004р. по 01.12.2006р. здійснив придбання для ТОВ "Янос-В" товарно-матеріальних коштовностей та послуг сторонніх організацій для використання в виробничо-господарській діяльності відповідача. Вказує, що ТОВ "Янос-В" розрахунок за виконані ним дії в його інтересах не провів та борг складає 234561,41 грн.
Крім того, ОСОБА_6 вказує, що відповідно до договорів безвідсоткової позики від 15.12.2005р. та 23.12.2005р. він передав ТОВ "Янос-В" грошові кошти в сумі 21500грн., які відповідач йому до теперішнього часу не повернув.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути на його користь заборгованість по договору доручення, заборгованість за договорами займу, суму компенсації вказаної заборгованості з врахуванням розміру приросту індексу, суму відсотків від простроченої суми в розмірі 3% річних, та понесені ним судові витрати.
У січні 2009р. ТОВ "Янос-В" звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 та просило визнати недійсним договір доручення від 27.02.2004р. №27/02/2004/1, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний договір не відповідає закону по формі і суті, являється по суті агентським договором, а ОСОБА_6, якому за вказаним договором грошові кошти не надавались, не мав права здійснювати підприємницьку діяльність по вказаному договору, та ним порушено господарську компетенцію.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.07.2009р. позов ОСОБА_6 задоволено частково. Постановлено стягнути з ТОВ „Янос-В” на користь ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 407030,38 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1662,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 29,33 грн., а всього стягнуто 408721,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 та в задоволенні зустрічного позову ТОВ „Янос-В”, - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ТОВ „Янос-В” просить рішення суду скасувати, відмовити в задоволенні первинного позову та задовольнити зустрічний позов, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та наданими сторонами доказами, що 27.02.2004р. між ТОВ "Янос-В" , як довірителем, та ОСОБА_7, як фізичною особою та повіреним, укладено договір доручення №27/02/2004/1 від 27.02.2004р. Відповідно до умов вказаного договору доручення, ОСОБА_7 зобов'язується виконувати від імені та за рахунок ТОВ "Янос-В" по придбанню товарно-матеріальних цінностей та послуги сторонніх організації для використовування у виробничо-господарській діяльності ТОВ "Янос-В".(том 1, арк. справи 6).
Сторонами по справі не оспорюється той факт, що позивач ОСОБА_7 на виконання вказаного договору доручення виконав за свій рахунок та за рахунок своїх коштів від імені ТОВ "Янос-В" усі передбачені вказаним договором дії по придбанню товарно-матеріальних цінностей та послуги сторонніх організації для використовування у виробничо-господарській діяльності ТОВ "Янос-В".
Вказані обставини також підтверджуються актом від 31.12.2006р. та актом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №43/23-123/25149172/6651/10 від 16.04.2007р., з яких вбачається, що заборгованість ТОВ "Янос-В" перед ОСОБА_7 по виконанню вказаного договору доручення складає 235700, 38 грн. (том 1, арк. справи 7,11-12).
З поштового повідомлення вбачається, що 02.01.2007р. ТОВ "Янос-В" отримана вимога ОСОБА_7 про проведення розрахунку за вказаним договором доручення (том 1, арк. справи 156).
Належних доказів того, що відповідачем проведено розрахунок по вказаному договору доручення ТОВ "Янос-В" ні в суді першої інстанції, ні в засіданні судової колегії не надав та в матеріалах такі докази відсутні.
Вказаним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку, правильно прийняв до уваги факт встановлення виконання позивачем зобов'язань по вказаному договору , той факт, що вказаний договір був спрямований на настання певних наслідків, і з додержанням вимог ст.ст.3,203,530,625,1000,1007 ЦК України та умов п.3.3, і розділу 5 вказаного договору доручення, дійшов правильного висновку про доведеність заборгованості ТОВ "Янос-В" перед ОСОБА_7 за договором доручення, та про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу всі документально підтверджені розходи, понесені під час виконання вказаного договору доручення, які з врахуванням індексу інфляції за період з січня 2007р. по березень 2009р. складають 370020,63 грн.
Судова колегія не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про порушення вимог закону при укладенні вказаного договору доручення, оскільки ці доводи суперечать вимогам ст.1000 ЦК України та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, які дають підставу дійти висновку, що вказаний договір був спрямований на настання певних наслідків, та зобов'язання позивачем виконані у повному обсязі.
Відповідно до ст.1043 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_7 та ТОВ "Янос-В" 15.12.2005р. та від 23.12.2005р. укладені договори позики, відповідно до яких ОСОБА_7 передано відповідачу грошові суми 9000 грн. і 12500 грн., строками повернення яких, відповідно до умов вказаних договорів являлись 31.05.2006р. та 30.06.2006р. відповідно (том 1, арк. справи 9-10).
Обставини передачі позивачем вказаних грошових коштів ТОВ "Янос-В" підтверджуються квитанціями про отримання відповідачем грошових коштів (том 1, арк. справи 14,15-21).
Належних доказів про повернення позивачу вказаних грошових коштів ТОВ "Янос-В" не надав та в матеріалах справи такі докази відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції, з додержанням вимог ст.ст.625,1043 ЦК України, дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за вказаними договорами позики з врахуванням індексу інфляції в сумах 15516 грн. та 22164,19 грн.
Судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про недоведеність укладання вказаних договорів через відсутність оригіналів вказаних договорів позики, оскільки безспірна наявність вказаних договорів підтверджується нотаріально посвідченими фотокопіями цих договорів (том 1, арк. справи 152-153), та відповідно до акту Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №43/23-123/25149172/6651/10 від 16.04.2007р., при проведенні перевірки ТОВ "Янос-В" були надані достовірні оригінали вказаних договорів (т.2, арк. справи 128-178), і наявність вказаних договорів при проведенні перевірки ТОВ "Янос-В" визнавалась і не оспорювалось.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Янос-В" пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору доручення №27/02/2004/1 від 27.02.2004р., оскільки ці висновки ґрунтуються на вимогах ст.257 , ч.3 ст.267 ЦК України, та фактичних обставинах справи.
З матеріалів справи вбачається, що зустрічний позов до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору доручення №27/02/2004/1 від 27.02.2004р. ТОВ "Янос-В" подав до суду 04.02.2008р. (том 2, арк. справи 5), тобто з пропуском встановленого ст.257 ЦК України строку позовної давності.
Належних доказів про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності ТОВ "Янос-В" суду не надав та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "Янос-В" підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Янос-В" відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 липня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.С.Зотов
В.І.Птіціна