№ 243/312/18

Справа № 2/243/700/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

            Головуючого судді                            Старовецького В.І.,

            за участю:

            секретаря судового засідання            Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 17 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки, -    

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Вона працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді заступника начальника ОБНТРЕ Дирекції по технічному забезпеченню продаж електроенергії. Однак, незважаючи на Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, керівництвом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було прийняте рішення про продовження здійснення своєї господарської діяльності на непідконтрольній території України, а саме у місті Горлівка Донецької області з залишенням відповідної частини працівників для нормального функціонування підприємства. За взаємною домовленістю сторін між нею та відповідачем, 31 березня 2017 року вона була звільнена з підприємства. Але в порушення норм трудового права відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку, а також не видав їй її трудову книжку. Зазначає, що її письмові вимоги щодо проведення із нею розрахунку при звільнені, надання їй копії наказу про звільнення, довідки про заборгованість по заробітній платі та іншим компенсаційним виплатам, а також вимоги щодо пересилання її трудової книжки на зазначену нею адресу відповідачем були проігноровані. В той же час, ОСОБА_1 вважає, що жодних перешкод, які унеможливлюють здійснення відповідачем вищеперелічених дій на виконання приписів трудового законодавства не існує, оскільки заробітну плату позивач отримувала через банківську установу, яка розташована на підконтрольній владі України території, керівництво підприємства, в тому числі працівники, які ведуть кадровий та бухгалтерській облік, знаходяться у містах Краматорську та Маріуполі, відповідно до місця реєстрації підприємства. Враховуючи те, що працівникам, які здійснюють свої трудові обов’язки на території, підконтрольній владі України, заробітна плата за вказаний період була виплачена, а також те, що з 15 березня 2017 року на підприємстві виник простой не з вини працівника, оскільки структурні підрозділи підприємства, які знаходились у м. Горлівка, з цього часу було захоплено, ОСОБА_1 вважає порушення відповідачем норм

трудового права щодо неї незаконним та дискримінаційним, а тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у сумі 12 389 гривень 96 копійок, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 20 393 гривень 34 копійок, середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 91 235 гривень 16 копійок. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у сумі 550 гривень.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, а позовні вимоги – задовольнити ( а.с.31 т.1).

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2808 від 30 січня 2008 року та Договору про надання правової допомоги № 107 від 13 вересня 2017 року, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив суд справу розглядати в його відсутність та наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.20 т.2).

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.29 том 2). Крім того, відповідачем було надано суду відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Враховуючи, приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, а також на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» № 263 від 07 травня 2015 року, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій та неконтрольованій території. В той же час відповідач зазначає, що внаслідок захоплення майна та приміщень відповідача, розташованих у м. Горлівка Донецької області, яке мало місце 13 березня 2017 року, та за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12017100000000150, посадові особи товариства позбавлені можливості забезпечувати виконання своїх зобов’язань. В зв’язку з цим, 17 березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було видано наказ № 188а-ОД про припинення виробничої діяльності на неконтрольованій території та повідомлено Державну фіскальну службу про відсутність доступу до особових справ та інших документів, які стосуються трудової діяльності товариства, а 20 березня 2017 року – про неможливість вивезення первинних бухгалтерських документів. Крім того, відповідач зазначає про дестабілізацію роботи інформаційних та комунікаційних елементів його корпоративних мереж внаслідок кібератак, що відбулись 12 травня 2017 року, 27 червня 2017 року та 29 вересня 2017 року відносно об’єктів інфраструктури енергогенеруючих та енергопостачальних компаній України, з приводу чого 04 липня 2017 року Департаментом кіберполіції НПУ було внесено відомості до ЄРДР за № 12017050390001995. Таким чином, відповідач вказує, що оскільки табелі обліку робочого часу щодо позивача та накази про надання відпусток позивачу, з яких можливо встановити кількість невикористаних нею днів відпустки, які велись та приймалися на неконтрольованій території, були захоплені невідомими особами, у відповідача відсутні первинні документи, які фіксують факт виконання працівником роботи за березень 2017 року та кількість невикористаних позивачем днів відпустки, а тому підстави для нарахування позивачу заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки – відсутні. Що стосується наданого позивачем розрахункового листа, то відповідач вважає його неналежним доказом, оскільки він не містить жодних реквізитів товариства, в ньому не вказано ані підприємство, якого він стосується, ані особа, яка його склала. Крім того, враховуючи, що вказаний розрахунковий лист було видано після 13 березня 2017 року, тобто після припинення діяльності відповідачем, останній просить суд

не приймати його до уваги. Щодо наведеного позивачем у своїй позовній заяві розрахунку середньої заробітної плати, відповідач зазначає, що по-перше, з довідки Пенсійного фонду України не вбачається взагалі заборгованості відповідача перед позивачем, а по-друге, в ній зазначена загальна сума нарахованого доходу без виокремлення її складових, що унеможливлює розрахунок середньої заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки. До того ж, відповідач вказує як на підставу застосування ст. 116 КЗпП України та ч. 5 ст. 235 КЗпП України обов’язкову наявність вини роботодавця, яка в даному випадку відсутня; сам по собі факт звільнення позивача з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 31 березня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки за змістом ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану ним роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Що стосується тверджень позивача щодо невидачі їй відповідачем трудової книжки, то останній вказує на неможливість її видачі через відсутність у нього до неї доступу, а дублікат трудової книжки, як слідує з приписів п. 5.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29 липня 1993 року, у зв’язку з відсутністю доступу до неї внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, може бути виданий саме за новим місцем роботи. Таким чином, відповідач вважає, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог не надав суду жодного доказу, а тому просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 00131268) (а.с.15 том 1).

20 квітня 2018 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» назву відповідача було змінено на Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» в зв’язку з чим до Статуту відповідача було внесено відповідні зміни, а 24 травня 2018 року йому державним реєстратором було видано нову Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а.с.249 том 1).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 працювала у Публічному акціонерному товаристві «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді заступника начальника ОБНТРЕ Дирекції по технічному забезпеченню продаж електроенергії. 31 березня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.1 статті 36 КЗпП України, що підтверджено Наказом № 290-к від 27 березня 2017 року. ( а.с. 30 том 2 ).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною 1 статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно

погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судом встановлено, та не оспорюється відповідачем, що позивач працювала на ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді заступника начальника ОБНТРЕ Дирекції по технічному забезпеченню продаж електроенергії. Наказом № 290-к від 27 березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про звільнення, позивач звільнена 31 березня 2017 року за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) (а.с.30 том 2).

Підставою припинення трудових відносин за згодою сторін було припинення виробничої діяльності підприємства та втрата контролю над майном та документацією з 13 березня 2017 року у зв’язку із захопленням підприємства невідомими особами.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року розпочато проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Горлівка.

Крім того, місто Горлівка включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085 від 07 листопада 2014 року.

Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» № 263 від 07 травня 2015 року суб’єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.

Так, наказом ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» від 08 травня 2015 року 289-ОД здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій та неконтрольованій державною владою території.

Встановлено, що позивач не перемістилась з непідконтрольної території, продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника відповідача в судовому засіданні, роботодавець фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Горлівка, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

Таким чином, позивач за своїм вибором погодилась з виконанням роботи в умовах проведення АТО та на території, яка є тимчасово непідконтрольною Україні.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі перед позивачем за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, керується наступним.

Позивач працювала у ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виробнича діяльність якого здійснювалась на території проведення АТО (м. Горлівка).

У зв’язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об’єктів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» розташованих у м. Горлівка, у відповідача з 13 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп’ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

За фактом здійснення протидії законній господарській діяльності, привласнення майна та за вчинення дій, спрямованих на неправомірне втручання в діяльність ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за заявою останнього порушено кримінальне провадження № 1207100000000150 за ознаками ст.206 КК України (а.с.54-56 т. 1 ).

Висновком торгово-промислової палати України № 2370/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року щодо унеможливлення виконання обов’язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно «ДТЕК Донецькобленерго» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Горлівка. Судом встановлено, що з 13 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», що знаходиться в тому числі в м. Горлівка, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 13 березня 2017 року ( а.с.88-108 т.1 ).

З повідомлення про неможливість вивезення первинних документів в порядку підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за № 68/1742/ис, адресованого 20 березня 2017 року Начальнику Дніпропетровського Управління ОВПП ДФС, вбачається, що 13 березня 2017 року до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за місцезнаходженням адміністративних і виробничих потужностей надійшли документи, які свідчать про незаконне блокування господарської діяльності. Посадовим особам товариства було висунуто вимогу, яка підписана невідомою особою, про проведення інвентаризації майна.

На даний час товариство втратило контроль над здійсненням своєї господарської діяльності. У зв’язку з таким блокуванням керівництво обмежене у розпорядженні документацією про фінансово - господарську діяльність товариства, комп’ютерною технікою, автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28 вересня 2005 року №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації належать: наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Отже табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Судом достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Щодо витребуваного судом з Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області витягу зі звіту (первинного) за березень 2017 (Таблиця № 6 додаток 4), який був сформований та поданий ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» згідно до Наказу Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2014 року «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у квітні 2017 року щодо суми доходу з якого був нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_1, то вказаний документ також не дозволяє суду встановити наявність або відсутність заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем за березень 2017 року, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що з його заробітної плати, нарахованої за березень 2017 року, перераховувалися страхові внески до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області.

Крім того, долучена позивачем до своєї позовної заяви довідка Пенсійного Фонду України з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1, з якої слідує, що заробітна плата за березень 2017 року позивачу не була нарахована, а внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вказаний місяць не були сплачені, не може бути належним доказом, який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року, оскільки вказана довідка свідчить лише про те, що за березень 2017 року відповідальними працівниками ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», яке розташоване на неконтрольованій території, не були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за тих працівників, що здійснюють свої трудові обов'язки на неконтрольованій території, та не надані відповідним органам державної влади України відомості про заробітну плату таких працівників, що унеможливило отримання ними заробітної плати саме через установи банку, а не взагалі отримання заробітної плати, зокрема, безпосередньо на підприємстві.

Таким чином, з наданої Індивідуальної відомості про застраховану особу вбачається, що страхові внески страхувальником за березень 2017 року не сплачені, а позивач, в свою чергу, не надала суду належного доказу та правових підстав виплати їй заробітної плати.

Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України,заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений

ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28 вересня 2005 року №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов’язань згідно ст.ст.47,83,115,116 КЗпП України.

Встановлено, що відповідач не мав об’єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов’язків та виконати свої зобов’язання за трудовим договором.

Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків відповідачем, передбачених трудовим договором ( а.с.88-108 т.1 ).

Головним Управлінням Держпраці у Донецькій області перевірений факт додержання ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Актом перевірки від № 05-20-3333/0028 від 03 серпня 2017 року встановлено, що здійснити нарахування заробітної плати за березень 2017 року та здійснити розрахунок компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток неможливо у зв’язку із втратою контролю над всім

майном, документацією, архівом, комп’ютерними системами, системами обліку, програмами забезпечення, що залишились в зоні АТО ( а.с.143-149 т.1 ).

Тобто, нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості перед ним по заробітній платі, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На теперішній час в судовому засіданні не є можливим встановити наявність чи відсутність невикористаних ОСОБА_1 щорічних відпусток, за які роки, якою тривалістю та режимом оплати. Отже не є можливим встановити в дійсному судовому засіданні і розміри таких компенсацій.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Вимога щодо наявності вини в діях роботодавця, також передбачена ч. 6 ст. 235 КЗпП.

В рішенні суду вищевикладеним встановлена відсутність вини відповідача як у нездійснення виплат на користь позивача так, відповідно і видачі трудової книжки, оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 2374/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року, в тому числі і про наявність після 13 березня 2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» своїх обов’язків щодо видачі трудових книжок.

Крім того, на день звільнення, позивач не знаходилась на підприємстві, так як перебувала на неконтрольованій території, де ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» вже вимушено припинив свою діяльність та не мав доступу до трудових книжок. В подальшому та до цього часу працівник продовжував перебувати на непідконтрольній території, де будь-які підрозділи або представники відповідача відсутні.

Таким чином, суд вважає, що відсутня вина відповідача у не видачі трудової книжки позивачу.

Між тим, діючим законодавством встановлено спеціальний порядок відновлення втрачених на НКТ трудових книжок, який позивачем не був дотриманий.

Відповідно до п. 5.6. Інструкції, у зв’язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, дублікат трудової книжки може бути виданий за новим місцем роботи. Дублікат в такому випадку видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі.

Відповідно до п. 5.2. та 5.3. Інструкції, при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ

«Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Разом з тим, судом встановлено, що в розпорядженні відповідача відсутні документи щодо роботи позивача, отже оформлення дублікату трудової книжки, у відповідності до зазначених норм Інструкції є неможливим.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно статті 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина 1 статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань,

передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) № 2370/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міст: Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата Ясинуватського району Донецької області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами (а.с.88-108). Відповідач при звільненні працівників повинен провести з ними розрахунок в день звільнення за умови: 1) виконання працівником своїх функціональних обов’язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом; розцінками та нормами праці; наказами та розпорядженнями (на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги тощо), табелем обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжної відомістю; 2) провадження мережі господарської діяльності .

Втрата контролю і доступу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на територіях міст, в тому числі і м. Горлівка Донецької області, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарською діяльністю, знівелювала можливість відповідача виконати зобов’язання перед працівниками згідно ст.ст.47,83,115та116 КЗпП України. Дата виходу з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, тобто дата встановлення непереборної сили 13 березня 2017 року.

Аналогічною правовою позицією керувався Верховний Суд України у своїй Постанові від 11 листопада 2015 року в справі за № 602159цс15, яку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин щодо застосування відповідних норм права.

Крім того, 27 червня 2017 року та 29 червня 2017 року на об'єкти інфраструктури енергогенеруючих та енергопостачальних компаній України, в тому числі на ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», відбулася масштабна кібератака, в результат чого стала дестабілізація роботи інформаційних та комунікаційних елементів корпоративних мереж, а також виведення з робочого ладу ряд автоматизованих систем (а.с. 47 зворот том 1).

Масова кібератака в державі є загальновстановленим фактом та призвела до втрати доступу до деяких документів та інформації.

Враховуючи вищенаведені обставини, існуюча ситуація виникла внаслідок незаконних та злочинних дій проти Товариства та ніяким чином не залежать від волі ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі». Саме ці об'єктивні обставини позбавили Відповідача можливості доступу до документації та інших даних, необхідних для з'ясування факту наявності зобов'язань перед працівниками, в тому числі Позивачем.

Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній плати за березень 2017 року, компенсації

за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки, оскільки такі вимоги позивачем не доведені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу у сумі 550 гривень, то суд виходить з приписів ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з яких слідує, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки. За подання позову про відшкодування середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, позивачі не звільняються від сплати судового збору, оскільки це є компенсацією за порушені права, а не заробітна плата. Зазначена вимога не підпадає під пільги, передбачені п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, такі висновки містяться у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-1121цс16 від 30 листопада 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, згідно із п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум в місяць на одну працездатну особу складає 1600 гривень.

Судовий збір за подання позовної заяви в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки при поданні позову ОСОБА_3 у розмірі 640 гривень 00 копійок сплачено не було.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

       Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення заробітної плати, то з неї підлягає стягненню судовий збір за вирішення майнової вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки у розмірі 640 гривень 00 копійок.

       Судові витрати по сплаті судового збору за немайнові вимоги необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 34, 47, 49, 94, 113, 114, 116, 117, 235 ч. 5 КЗпП України, ч. 2 ст. 1, ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1 ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 1 ст. 14, ч. 6, 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави на р/р 31211256026001, отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача – 899998, код класифікації доходів бюджету – 22030106, судовий збір у розмірі 640 гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                                                     ОСОБА_4