ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року                                 м. Чернігів                                 Справа № 2540/3075/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10.09.2018 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУ ПФ України в Чернігівській області, відповідач) про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 у розмірі 70% грошового забезпечення; зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до статей 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2016; встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у 30-денний термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем, при проведенні перерахунку його пенсії з 01.01.2016, протиправно до призначеної йому раніше пенсії застосовано обмеження її максимальним розміром 70% грошового забезпечення, оскільки відповідні обмеження були введені Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», у той час, як пенсія позивачу була призначена у 1998 році у розмірі 82% грошового забезпечення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача в межах встановленого судом строку подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що перерахунок пенсії позивачу здійснено під час дії статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зі змінами, а розмір пенсії після такого перерахунку збільшився.

Розгляд справи здійснювався в порядку, передбаченому статтею 263 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з 20.08.1998 на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ  ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії відповідно до статей 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2016.

Листом від 04.09.2018 № 3945/03/П-12 ГУ ПФ України в Чернігівській області повідомило позивача, що на виконання постанови КМ України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової  служби, та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок його пенсії проведено виходячи з розміру 70% відповідних сум грошового забезпечення, та зазначено, що перерахунки пенсії проводяться в умовах діючого законодавства (а.с. 16-17).

Позивач вважаючи такі дії ГУ ПФ України в Чернігівській області протиправними, так як перерахунок та виплата йому пенсії повинна становити 82% відповідних сум грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від  09.04.1992 № 2262 (далі – Закон №2262) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262 (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.

В зазначену вище статтю Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від  27.03.2014 № 1166 внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення до 70% (набрали чинності 01.05.2014).

При цьому судом встановлено, що з 01.04.2008 пенсію позивачу перераховано у розмірі 82 % грошового забезпечення, що підтверджується перерахунком за пенсійною справою (а.с. 60).

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тобто при проведенні відповідачем перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (82%). А застосування внесених Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” змін до частини 2 статті 13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є саме звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод.

Внесені зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від  06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від  20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні виомги ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.

Стосовно клопотання позивача про встановлення  судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у 30-ти денний термін, з моменту набрання рішенням суду законної сили, звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, Кодексом адміністративного судочинства України визначено встановлення судом судового контролю, як право суду, а не його обов'язок, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо відмови позивачу у задоволенні даного клопотання.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (вул. Любецька, 5/3, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області  (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940) щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 (вул. Любецька, 5/3, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) з 01.01.2016 у розмірі 70% грошового забезпечення.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код 21390940) провести ОСОБА_1  (вул. Любецька, 5/3, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) перерахунок та виплату пенсії у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до статей 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2016.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено  10 жовтня 2018 року.

Суддя                                                                                           В.І. Д'яков