Справа № 156/265/18

провадження № 2/156/221/18

категорія справ 26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н ем У к р а ї н и

08 жовтня 2018 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Нєвєрова І. М.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г. В.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 156/265/18 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 34 637,52 грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 05.07.2011 року Відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредит відповідачем було отримано, проте свої зобов’язання за договором він виконував не належно, а тому станом на 31.01.2018 року заборгованість позичальника становить 34 637,52 грн. з яких: 2 318,27 грн. - заборгованість за кредитом; 30 093,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1625,60 грн. – штраф (процентна складова). Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі в розмірі 1 762,00 грн. З врахуванням відповіді на відзив, представник Позивача вважає, що позов ним подано в межах строку позовної давності, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовних вимог не визнає та вказує, що строки позовної давності спливли щодо всіх позовних вимог. У справі відсутня письмова форма договору про збільшення строку позовної давності, визначеного законом, тому до даних правовідносин повинен застосовуватися трирічний строк позовної давності. Нарахована, згідно розрахунку, банком сума процентів не відповідає зазначеній у позовній заяві процентній ставці 36% річних, яка була узгоджена в момент укладення кредитного договору. Збільшення процентної ставки відбувалось в односторонньому порядку, що єпорушенням ст. 1056-1 ЦК України. Фактичний розмір застосованої банком процентної ставки не дозволяє визначити порядок її нарахування так, як вона істотно відрізняється в бік збільшення, як від зазначеної у розрахунку суми заборгованості, так і від узгодженої сторонами під час укладення кредитного договору. Вважає, що сума процентів за користування кредитом нарахована безпідставно та поза межами строку позовної давності, посилаючись на позицію Верховного Суду України у постанові від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14. Окрім того, вказує, посилаючись на Постанову ОСОБА_4 Верховного суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом, тому після 31.01.2015 року Позивач не мав підстав для їх нарахування. Комісія у розмірі 100 грн. нарахована за межами строку позовної давності, що обумовлює її стягнення у зв'язку із спливом позовної давності. Щодо штрафу, то представник вважає, що до даної вимоги повинен бути застосований строк позовної давності, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Таким чином, просить у задоволенні позову про стягнення основного боргу, комісії, штрафу та процентів до 31.01.2015 року відмовити у зв'язку із спливом строків позовної давності. У задоволенні вимог про стягнення процентів, нарахованих після 31.01.2015 року відмовити у зв'язку із безпідставністю. Таким чином, у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заяви (клопотання) учасників справи

Від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи без участі представника, підтримання позовних вимог у повному обсязі, прохання їх задовольнити, а також про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.

Від Відповідача надійшло клопотання про застосування у даній справі щодо основної заборгованості за кредитом, процентами за користування ним, комісії строк загальної позовної давності - 3 роки, а до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу) - спеціальний строк позовної давності - 1 рік.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 26.03.2018 року було відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження на 10:00 год. 01.06.2018 року, який було відкладено на 09:00 год. 04.07.2018 року. 04.07.2018 року ухвалою суду у Позивача було витребувано матеріали кредитної справи щодо надання кредитних коштів, виписки по рахунках відповідача у банку, пов'язаних з видачею та погашення кредиту, інформацію щодо факту видачі та строку дії кредитної картки, документальне підтвердження внесення відповідачем в рахунок погашення кредиту суми розміром 21,12 грн. 17 липня 2015 року. Розгляд справи було відкладено на 11:00 год. 08.10.2018 року.

Фактичні обставини справи встановлені судом та зміст спірних правовідносин

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 05.07.2011 року відповідач отримав кредит в розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, підтвердивши свою згоду на те, що підписаний кредитний договір разом із запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умовами та Правилами, Тарифами складають між ним та банком Кредитний Договір, що підтверджено підписом у заяві. Відповідно до копії анкети-заяви відповідача (а.с.8), Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.9), Умов і правил надання банківських послуг (а.с.10-33), 05.07.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг (кредитний договір № б/н), за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Строк кредитування визначений кінцевим терміном поверненням кредиту, що відповідає строку дії картки. Строк дії картки до січня 2015 року (а.с.51, 80). Інші картки позивчальнику не видавалися. Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача (а.с. 5-7) станом на 31.01.2018 року заборгованість позичальника становить 34 637,52 грн. з яких: 2 318,27 грн. - заборгованість за кредитом; 30 093,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1 625 грн. – штраф (процентна складова). Остання дія позичальника з погашення кредиту мала місце 28.07.2014 року (зворот а.с.73).

З 21.05.2018 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ "ПРИВАТБАНК").

Оцінка суду

Щодо заборгованості за кредитом та по відсотках за його кристування

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов і правил боржник доручає банку проводити договірне списання з усіх відкритих у банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами невиконаних зобов’язань перед банком. Оскільки, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом і відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору то таким чином, зобов’язання за вказаним договором не виконав.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 525, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Кредитор, крім того, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, тобто грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Згідно ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ст. 260 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України). Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України). У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б ствердили факт збільшення сторонами строку позовної давності, визначений законом. Тому, до вимоги Позивача про стягнення заборгованості за кредитом застосуванню підлягає трирічний строк позовної давності. Даний висновок суду відповідає позиції Верховного суду України, висловленій у постанові від 04.11.2015 року у справі № 6-1926цс15.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Разом з тим, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги позивача про стягнення таких процентів позовна давність не може бути застосована. Вказана вимога Позивача про стягнення заборгованості по відсотках за кристування кредитом є необґрунтованою. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку суд виходить з того, що відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Саме такі висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року, 30 листопада 2016 року та 11 жовтня 2017 року. Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом. З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача збільшеної процентної ставки за користування кредитом.

Щодо заборгованості за пенею

На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Однак, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків погашення тіла кредиту і відсотків свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 і відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права. Вимога позивача про стягнення з відповідача 100 грн. пені (комісії) є безпідставною, оскільки вона необґрунтована та не підтверджена належними і допустимими доказами: банком не надано належного розрахунку пені, який би відповідав поняттю пені, що визнечене ст. 549 ЦК України (розрахунок сум за кожен день прострочення). Окрім того, згідно правової позиції Верховного суду України від 19.03.2014 року по справі № 6-14цс14, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки. Строк кредитування - до січня 2015 року. Отже, після настання вказаної дати у Позивача виникло право вимоги стягнення суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки. Однак, дата звернення Позивача до суду - 19.03.2018 року. Таким чином, Позивач звернувся до суду із даною вимогою після спливу строку позовної давності. Окрім того, вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню, оскільки вона фактично є подвійною відповідальністю відповідача за неналежне виконання зобов'язань, а вимога пред'явлена після спливу строку позовної давності.

Щодо штрафів

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми дванадцятьма місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується. Дана позиція Верховного суду України викладена у постанові від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13 при аналізі приписів ст. 266 і ч. 2 ст. 258 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що після настання у Позивача права вимоги сплати штрафу, сплив строк спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки в один рік. Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Так, як позовна давність щодо основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги: про стягнення з відповідача штрафу та пені.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв’язку із повною відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за Позивачем.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, ст.ст. 252 - 258, 261, 267, 546, 549 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро до ОСОБА_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                 І. М. Нєвєров